Шевченко – містична постать для України

Усе, що в моєму житті пов’язано з Шевченком, завжди супроводжувалося певними містичними збігами. Окрім шкільного та університетського вивчення творчості Тараса Григоровича доля наблизила мене до його образу у театральному вимірі – я грав молодого Шевченка "петербурзького", або, як казав режисер вистави Сергій Проскурня, "фестивального" періоду, тобто до заслання. І у своєму усвідомленні я намагався відтворити його не людиною-монументом, не людиною-пам’ятником, а реальною особою – дуже цікавим, різноплановим, різностороннім.

У той період Шевченко постав перед великим вибором: будучи досить успішним і заможним, він змушений був або просити своїх покровителів, щоб вони за нього заступилися, і відповідно обіцяти, мовляв, "більше так не буду", або відмовлятися від усього. Він відмовився і вибрав все-таки заслання. І цей вибір з одного боку прирік його на великі муки, страждання і пришвидшив фізичну смерть, а з іншого – увіковічнив його на віки.

Я також дуже часто задумувався над моментом вибору у той чи інший період, зокрема і в час Революції Гідності також. Більше того, якщо говорити про Майдан, то переломний момент цих драматичних, але історичних подій відбувся дуже близько до дати 9 березня – 200-річчя з Дня народження Тараса Шевченка. Згадайте, коли Віктор Янукович і компанія втекли з країни, – між цими датами усього два тижні. І це не простий збіг!

Шевченко, який на сцені Майдану був увесь час позаду нас на портреті, у віршах на щитах майданівців – грав роль своєрідного полководця. Доля України містичним образом пов’язана з його особистістю, з певними символами, датами, періодами. Багато подій, які співпадають з днем його народження, смерті, значних сторінок його життя, – завжди пов'язані зі знаковими подіями в Україні: починались визвольні рухи, боротьба українців за власну гідність і свободу. Тарас Шевченко сам та його слово і нині продовжує мати пророчу силу, яка впливає на формування суспільства і нашої нації.

Источник: Сегодня