Про залучення до війни населення України

Часто почали траплятися публікації, мовляв, в Україні населення слабко інтегроване у війну, зокрема у вигляді мобілізації.

Так ось, це твердження повністю спростовується елементарним знанням статистики.

До повномасштабної війни ми мали 16 млн осіб економічно активного населення у віці 15-70 років за методологією МОП.

Тобто діапазон з 27 до 60 років – суттєво менший, близько 13 млн.

Приблизно 2 млн із них – поїхали чи опинилися на окупованих територіях.

Залишилося 6-7 млн чоловіків, з яких 1 млн мобілізували, тобто мобілізовано приблизно 15% із тих, кого можна було.

Вважається, що допустимий мобілізаційний резерв – 10% від чисельності чоловічого населення і він у нас уже перевищений у півтора рази, що, до речі, впливає на можливість запуску тієї самої військової економіки (працювати банально нема кому, особливо на великих підприємствах).

Можна, звісно, почати призивати з 17 років, як пропонує один депутат, запровадити обов'язкову мобілізацію для жінок чи знизити медичні критерії до інвалідів, але демографія, на відміну від політології, наука точна.

Тому прошу шановних авторів не писати дурниці про низьку залученість населення України до війни.

Не варто робити висновки щодо заповнення київських ресторанів.

Ресторани ніколи не були порожніми під час світових воєн, ні в Берліні, ні в Нью-Йорку, ні в Токіо, ні в Лондоні.

Вони порожні лише в сталінській Москві і то були винятки.

Але країна набагато ширша за столичні ресторани.