Питання, яке поставило Євробачення: як говорити про небінарних осіб українською?

Коли в нещодавньому дописі про фемінітиви я наводила цитату Отара Довженка про «пінгвіна Олену Василівну», отримала хвилю гейту. Через що був гейт? Через тези, що журналісти не зобовʼязані виконувати чиїсь примхи й називати жінку «психологом» або «парамедиком», якщо в нашій мові є жіночі родові закінчення, тож має бути «психологиня» та «парамедикиня» (або «парамедичка»).

Повторю цитату Довженка: «Якби мені треба було включити висловлювання такої жінки про себе в журналістський текст, у прямій мові – без проблем. У непрямій – сорі, не можу писати про жінку в чоловічому роді, бо в нашій мові на позначення жінок є жіночий рід. Знову ж таки: якщо людина в тексті каже «я психолог», – без проблем. Якщо вона хоче, щоб ми її називали чоловічим словом, – це не ок. Замінимо слово «психолог» на слово «пінгвін». Людина може скільки завгодно називати себе пінгвіном, але ми ж не можемо всерйоз написати, що це ось – Олена Василівна, пінгвін».

Те саме з «небінарними». Вони можуть називатися хоч глечиками, але в текстах ми можемо це передавати тільки в прямій мові.

Слово «небінарні» навмисно беру в лапки, бо це некоректне визначення. Чому некоректне, пояснює перекладачка та психологиня Тетяна Варвинська:

«Введення дескриптиву «небінарний» передбачає як передумову, що існує якась бінарність серед людей. Прикметник «бінарний» можна застосовувати лише до якоїсь системи, яка складається з двох елементів. У питаннях статі бінарним є людство як вид, якому притаманний статевий диморфізм. Окремо взята людина не може бути «бінарною» за статевою ознакою апріорі, а отже, і «небінарною» вона бути теж не може. Ми як вид є статево бінарними, але кожна окрема особина нашого виду не є бінарною – ми є або чоловіками, або жінками, одним з двох, а не обома. Бо вид гомо сапіенс належить до класу ссавців, де нема ніяких гермафродитів, крапка. Гермафродити закінчилися на безхребетних, все далі є гонохорним (роздільностатевим). Рідко трапляються люди з вадами чи розладами статевого розвитку, але всі такі випадки є саме розладами розвитку однієї чи іншої статі. Відхилення статевого розвитку не утворює ніякої нової статі, так само і не є ознакою гермафродитизму».

Також Варвинська слушно зазначає, що англійська мова (аналітична) не має родових закінчень і не потребує узгодження між членами речення, на відміну від української мови (синтетичної), де родові закінчення є.

Дехто з гендерних експертів порівнює «вони» з шанобливим звертанням на «ви» до однієї особи у словʼянських мовах. Це підміна понять, бо «ви» – традиція, яка діє тільки при звертанні, а «вони» – підминання мови під тих, хто називає себе «глечиками».

У мене є допис про координацію підмета з присудком, де, зокрема, є такий приклад: при займеннику «ви», який вживається для вираження пошани до однієї особи, присудок ставимо у множині: «Може, ви, дядечку, чого-небудь попоїли б» (І. Карпенко-Карий). Але в третій особі, а не при звертанні (!) дядечко попоїв, а не попоїли. «Мама вишили рушник» не є літературною нормою, як і гумористичне «пані лягли і просять».

Тому писати «особа, яка перемогла» і поруч «вони отримали» – це груба логічна та синтаксична помилка. Така сама, як і «психолог сказала» («він сказала»).