Даєш мінімальну зарплату 3200 гривень!

Можна і кілька десятків, а то і сотень тисяч поставити. І досягнути цього розміру. Відразу зазначу, що у таких масштабах можна «нагнати» так звану номінальну, або видану паперами (грошовими знаками) зарплату. Але є така «дрібничка», як економіка, точніше її масштаби, скільки ми виробляємо. А очікують наступного року отримати трохи менше 2,6 трлн грн, що в середньому близько 5 тис. грн на громадянина на місяць. Але не все можна спожити, бо мусить бути і нагромадження.

Мінімалка в Україні зав’язана на тарифну сітку. В такому варіанті ми мали б вийти на середню зарплату майже у 12 тис. грн (середня зарплата зараз у 3,6 разу перевищує мінімальну). Економіка такої зарплати забезпечити не може, бо не можна спожити того, чого немає. Але є інший канал – інфляція. Вона може забезпечити будь-яку заробітну плату. Нагадаю: номінальну.
Знайомий з варіантом, коли мінімалку відривають від тарифної сітки і пропонують доплачують тим, хто отримує менше. За останніми звітними даними, зарплату до 3000 грн отримують 39% зайнятих в економіці. Тепер у всіх у них зарплата буде однаковою. Та й у решти – не дуже розженешся. Бо економіка стримує.

Варто звернути увагу на ще одне. Мені важко уявити, що буде проголосовано рішення щодо мінімалки у 3200 і водночас залишено без змін мінімальну пенсію у 1372 грн, як це передбачено проектом бюджету. Такого розриву цих соціальних стандартів в Україні ніколи раніше не було. А тут незайве нагадати, що нинішні доходи пенсійного фонду забезпечують можливість виплати всього 700 грн пенсії. Чи папір усе стерпить? Якось же витягують пенсійні виплати зараз. Потягнуть і додаткові. Якось…

Чи я щось проспав? Може, в Україні почалося чергове стихійне лихо, себто вибори?