Чи не повернути Кенігсбергу стару назву і господарів?

4 липня 1946 року Кенігсберг став Калінінградом. На честь померлого напередодні відомого радянського державного і комуністичного діяча. А «ісконно» російським місто стало незадовго перед тим, 17 жовтня 1945 року. Доти – аж з часів заснування в 1255 році – на тому місці стояв замок під назвою Королівська Гора (себто Кенігсберг) – навколо якого утворилося місто. Первісно воно мало інше, прусське ім'я, яке перекладалося як Дубовий Ліс, а з 1724 року стало називатися, як і замок, Кенігсбергом.

І треба сказати, дорадянські сторінки історії міста були вельми цікавими та насиченими непересічними подіями. У 14 сторіччі тут було побудовано кафедральний собор, у 1523 році – засновано друкарню, а в 1544 – відкрито університет. Для порівняння зазначу, що Москва тоді лише готувалася до майбутнього кривавого правління Івана Грозного – 1538 року померла наглою смертю (існують припущення, що від якогось тодішнього «Новічка») його регентша княгиня Глинська, а невдовзі був заморений голодом її фаворит князь Овчина-Телепнев.

Попередня російська присутність у місті тривала недовго – з 1758 (під час Семирічної війни) до 1763 року (за підсумками мирної угоди) – і помітних слідів по собі не залишила. До Радянського Союзу/Росії німецьке прусське місто Кенігсберг відійшло за рішенням Потсдамської конференції 1945 року. Конференція вирішувала питання повоєнного життя, зокрема, денацифікації та демілітаризації нацистської Німеччини, створення Міжнародного трибуналу для покарання головних воєнних злочинців. Вирішувалися й територіальні питання: у підсумку деякі німецькі території відійшли до Польщі, а Кенігсберг з навколишньою територією до СРСР.

Розв'язана Росією війна проти України також повинна закінчитися денацифікацією та демілітаризацією Росії. Покаранням воєнних злочинців, репараціями та поверненням державою-агресором чужих територій. Причому не лише Україні. До таких належать і Кенігсберг/Калінінград, і японські острови, і деякі території, що мають бути повернуті країнам Балтії, і навіть мала батьківщина міністра оборони РФ Шойгу, Тива, анексована СРСР у жовтні 1944 року. Майданчиком для вироблення відповідних рішень міг би стати рамштайнський формат. Але обговорювати це з партнерами треба вже зараз.