Перейменування харківського театру. Кого дуримо?

На сесії Харківської обласної ради депутати перейменували Харківський академічний обласний театр російської драми імені Пушкіна. Тепер це просто драматичний театр і без імені.

Як повідомив голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синегубов, питання про перейменування порушувалося ще у вересні, але тоді на сесії його підтримали лише 44 депутати. А 24 грудня постанова набрала 81 голос.

Що ж, можна констатувати, що російські обстріли роблять депутатів розумнішими. А без обстрілів порозумнішати було ніяк?

То що тепер? Радіти з перейменування? Але радіти не хочеться.

Подивився репертуар. А в ньому п'єси «Онегін» за твором недавнього патрона театру Пушкіна, «джентльменський набір» Чехова («Три сестри», «Вишневий сад», «Чайка» – от тільки «Дяді Вані» бракує), «Герой нашого часу» за Лермонтовим, «Нігілісти» за Тургенєвим, «Біг» і «Пушкін. Плем'я» за Булгаковим... І в інформації про вистави: «спектакль ідьот на русском язикє».

Не менш цікаві й анотації. «Спектакль построєн на воспомінаніях і образах із дєтства» – це про «Трьох сестер». А щоб у глядача виникали правильні асоціації з дитинством, щоб публіка відчула ностальгію, вистава супроводжується пісеньками з радянських мультфільмів.

То що, кажете театр не російської драми і не імені Пушкіна?

Зараз багато хто перелицьовується на ходу. І недавно молоді письменники, які вешталися до Москви, Мінська, Єревана на різні збіговиська, проплачені феесбешним фондом гуманітарного співробітництва держав-учасниць СНД. І «ветерани» вечорниць «Чєсть імєю прігласіть» Яна Табачника, котрі обіймалися на тих вечорницях з Кобзоном, Колєй Басковим та іншими «хорошими» росіянами. І продюсери, які засмічували наші екрани московськими наративами. І ще чимало хто.

Всі вони – нехай навіть несамохіть – спричинилися до війни, бо в Кремлі вважали, що українці достатньо русифіковані, щоб не чинити спротив нашестю «русского міра».

Їм би скромно відійти в тінь. Зникнути. Але ж не зникають. Ще й розповідатимуть потім, як під час війни, несли людям мистецтво.

Їхнє місце мало б бути у Дантовому Чистилищі, у такому собі передпокої, де треба чекати, куди тебе покличуть: до Раю чи все ж до Пекла.