Ізраїльський гамбіт: між Україною та Росією

Новий уряд Ізраїлю на чолі зі «старим-новим» прем'єром Беньяміном Нетаньяху вирішив відновити публічні контакти з Москвою, заморожені його попередником Нафталі Беннетом на тлі відкритої агресії Кремля проти України. Новий глава МЗС країни Елі Коен провів телефонну розмову з російським «колегою» Сергієм Лавровим, за підсумками якої учасники розмови не промовили жодного слова. Вкрай сумнівно, що під час спілкування Коен та Лавров не говорили про війну, а кремлівський «дипломат» – не схиляв Ізраїль відмовитися від будь-якого сприяння Україні.

Якщо говорити про те, наскільки політика нового уряду Біньяміна Нетаньяху може позначитися на Україні, слід спочатку прояснити, якою вона була до недавніх виборів в Ізраїлі. Попередній уряд на чолі з прем'єром Нафталі Беннетом з перших днів відкритого вторгнення Кремля до нашої країни публічно виступив разом із усім цивілізованим світом. Насамперед, в унісон зі США, які з Ізраїлем пов'язують союзницькі відносини.

Тодішній міністр закордонних справ країни Яїр Лапід виступив із жорсткою заявою, засудивши агресію росіян. Публічна позиція ізраїльтян стала ще жорсткішою у квітні минулого року після трагедії у Бучі.

Тоді МЗС Ізраїлю виступило із ще жорсткішою заявою, припинивши комунікації з Москвою взагалі. Незважаючи на таку комплементарну позицію щодо Києва, уряд Ізраїлю обмежувався гуманітарним сприянням. Була інформація, що Ізраїль ділився з нами та західними союзниками розвідувальними даними. Ізраїльський уряд не підтверджував, але й не спростовував таких повідомлень, що в цілому дозволяло говорити, що мала місце якась інформаційна операція.

Беннет намагався відігравати роль посередника між Києвом і Москвою, просував ідею збереження економічних зв'язків із РФ (включаючи і залучення грошей російських олігархів-втікачів), а також зберігав комунікації з росіянами щодо ситуації в Сирії. Такий підхід не спрацював. Слова Володимира Зеленського, який виступав у Кнесеті про те, що «не може бути посередництва між добром і злом» було своєрідною відповіддю на політику Беннета.

У коаліції на чолі з Нетаньяху, яка зараз прийшла до влади, зовсім інший виборець та інше бачення стосунків із Москвою. Їхній виборець індиферентний щодо України, вони не думають про нашу країну. Відповідно, нова коаліція та новий уряд можуть не озиратися на ту частину ізраїльського суспільства, яка відкрито виступає на підтримку нашої країни.

Слова Нетаньяху про те, що він «подумає» над наданням Україні систем ППО, були адресовані не так нам, як представникам єврейських громад по всьому світу, які вимагали від Ізраїлю більшої активності щодо сприяння Україні. Водночас не варто думати, що після таких заяв ми в найближчому майбутньому можемо отримати необхідне озброєння. Нам просто сказали дипломатичне «ні». Київ не має особливих можливостей у цій частині змінити позицію нового ізраїльського уряду.

Більше того, як випливає з повідомлень ізраїльських ЗМІ, новий глава МЗС країни Елі Коен заявив, що Ізраїль продовжуватиме гуманітарну лінію щодо України, але з інших питань дотримуватиметься тиші. Зрозуміло, що під «іншими питаннями» розуміється саме військова агресія РФ проти нашої країни. Коен також поновив контакти з Москвою, провівши переговори з російським «ріббентропом» Лавровим. Про підсумки розмови міністри промовчали, що є дивним рішенням, оскільки згідно з дипломатичною практикою, що склалася, сторони хоча б у загальних фразах описують суть розмови.

Після таких дзвінків політика Ізраїлю не зміниться на 180 градусів. Не можна сказати, що уряд Нетаньяху стане на російські рейки, але він точно не буде проукраїнським. Щоб зайвий раз не розбурхувати представників єврейських громад, Коен і Нетаньяху вирішили взагалі нічого не повідомляти.

Виходячи з політичного стилю самого Нетаньяху, можна припустити, що розмова могла стосуватися не так України, як власне ізраїльських інтересів. «Старий-новий» ізраїльський прем'єр продовжує розглядати РФ і особисто російське керівництво як певні запобіжники від посилення Ірану в регіоні. Москва постійно на цьому грала, мовляв, зробіть, як нам потрібно, а ми постараємося вплинути на позицію Тегерана. У тому числі цим чинником було зумовлено те, що у травні 2018 року Нетаньяху був чи не єдиним іноземним лідером, який приїхав на путінський «парад перемоги».

Правому електорату, який голосував за Нетаньяху та його соратників, тема іранської загрози є ближчою та актуальнішою, ніж проблеми України. Вони голосували за таку політичну лінію, і нова влада її веде. Особливо зараз, коли військове співробітництво Ірану та Москви щодо закупівлі «шахедів» та інших озброєнь набирає обертів.