Туреччина між Києвом і Москвою: про що домовлялися за лаштунками

Практично непоміченим став дводенний офіційний візит Міністра закордонних справ Туреччини Хакана Фідана до Києва, хоча, без сумніву, це була визначна дипломатична подія.

Прикметно, що візит був анонсований заздалегідь (що зазвичай є нетиповим для умов повномасштабної війни) і проходив на тлі знаковості для двосторонніх відносин – якраз напередодні Верховна Рада ратифікувала довгоочікувану Угоду про вільну торгівлю.

Не буду багато писати про перебіг візиту, зазначу лише, що міністр провів переговори з Андрієм Сибігою та Володимиром Зеленським. Останній, до речі, нагородив його орденом «За заслуги» ІІ ступеня.

Цікавішим був зміст. Туреччина м’яко, але наполегливо просуває повернення до «Стамбульського формату» переговорів, вважаючи його прозорим та ефективним.

Наскільки можна зрозуміти, ми не відкидаємо Стамбул як місце проведення переговорів, але очевидно не готові говорити про «стамбульський формат», наполягаючи виключно на принципах міжнародного права та Формули миру, яка передбачає повне відновлення територіальної цілісності України. Тобто поки нуль.

Інша тема, яку зачепив турецький міністр, – це безпека в Чорному морі. Туреччина закликала оголосити мораторій на атаки у Чорному морі та наголосила, що удари по цивільних портах, танкерах і рибальських суднах є неприпустимими. Тут, як кажуть, теж негусто.

Для нас важливо, що Туреччина офіційно підтвердила продовження надання військової та фінансової допомоги, зокрема шляхом здійснення регулярних внесків до так званого PURL, та підтримку кримських татар. Незмінною залишається принципова позиція Анкари щодо невизнання незаконної анексії Криму.

Економічний аспект співпраці також був предметом обговорень. Попри війну, двосторонній товарообіг між країнами у 2025 році сягнув $6,6 млрд. Це менше, ніж було у 2021 році – $7,4 млрд, але є сподівання, що введення в дію Угоди про вільну торгівлю має вивести цей показник на якісно новий рівень.

Перспективною виглядає також інтеграція України до нових логістичних маршрутів, які ведуть до Перської затоки (зокрема через Сирію та Туреччину), з метою розвитку нової глобальної системи транспортного сполучення.

Загалом візит Хакана Фідана продемонстрував складне балансування Анкари: з одного боку, Туреччина підтверджує стратегічне партнерство з Україною, ратифікує Угоду про вільну торгівлю та надає військову підтримку, а з іншого – м'яко, але наполегливо проштовхує повернення до дипломатичного треку посередництва та мирних ініціатив у «стамбульському форматі».