Навіть євреї з арабами спроможні співіснувати. Азербайджанці з вірменами – ні

Війна в Карабаху – це не про чиюсь перемогу і чиюсь поразку, не про підступність одних і безпорадність інших, навіть, – не про байдужість світу до чиєїсь жорстокої судьби.

Вона – про первісне дикунство людства, яке нікуди не поділось і в ХХІ столітті. Вона – про звірячу ненависть, яка заливає очі та розум, позбавляючи людського.

І тут не варто уже розбиратися з чого все почалось, головне, що ця ненависть в рівній мірі накрила обидва народи – і азербайджанців, і вірмен. Так, вони не дарма живуть і ворогують на межі Європи та Азії, де закінчується один спосіб життя і починається інший. А вони – попали точно в цей вакуум переходу. І тому в них в чистому вигляді проявився атавізм людської природи.

Другої настільки непримиренної пари народів не існує в світі. Навіть євреї з арабами, за певних умов, не обнімаючись, звісно, але спроможні співіснувати.

Азербайджанці з вірменами – ні, ні і ні. Тим більше, після всього цього. І ради тому немає. І ніхто не допоможе. І в цьому трагедія.