Українці десятиліттями будуть ненавидіти росіян

Російське вторгнення та геноцидна війна проти України ведуть до повної дерусифікації, яка має глибокі наслідки. Українська суспільна підтримка цього є загальнонаціональною і вищою, ніж підтримка декомунізації після Євромайдану.

Дерусифікація відбувається у психологічній, законодавчій та фізичній сферах.

Психологічно вторгнення призвело до того, що мільйони тимчасово переміщених осіб та підприємств втекли до Західної України, а також мільйони біженців попрямували в ЄС. Населення Закарпаття, наприклад, потроїлося. Змішання східних українців, які принесли з собою спогади про військові злочини та руйнування, і західних веде до безпрецедентного рівня національної інтеграції, що знаходить відображення в опитуваннях громадської думки. Південно-східні та західні українці тепер уперше дотримуються однакових поглядів на ідентичність, мову, ставлення до Росії та зовнішню політику.

Військова мобілізація 1 млн українців призвела до інтеграції українців з усієї країни. Багато солдатів дислоковано на південному сході країни. Велика добровольча сила також базується по всій країні та поєднує патріотів з різних регіонів та професій.

Жінки скрізь займають чільне місце. Оскільки жінки становлять чверть Збройних сил України, країна має більшу частку, ніж США, Велика Британія та більшість членів НАТО. Жінки завжди посідали чільне місце в українському волонтерському русі.

З 1991 року в колишньому СРСР лише Грузія та Вірменія зазнали більшого спаду у використанні російської мови, ніж Україна, де вона склала 87%. Вторгнення прискорює дерусифікацію України. Російська мова та «русский мир» широко розглядаються як інструменти російської військової агресії, військових злочинів та руйнувань.

Кількість українців, які підтримують українську як державну мову, майже подвоїлися: з 47% у 2014 році до 86% сьогодні. Ніхто не вірить у виправдання Кремля про вторгнення в Україну як зупинення «геноциду» російськомовного населення. Цьому вірять жалюгідні 2%.

Зміна мовного балансу – повільний процес. Спочатку російськомовні стають двомовними, потім українізуються. 85% українців використовують вдома українську і російську, і лише 13% – лише російську.

Етнічна реідентифікація – швидший процес. 94% українців тепер вважають себе етнічними українцями, що робить Україну третьою за національною однорідністю країною в Європі після Португалії та Польщі. Лише 5% кажуть, що вони етнічні росіяни, порівняно з 22% за радянським переписом 1989 року та 17% після українського перепису 2001 року.

Українська ідентичність вже давно європеїзується, а Росія рерадянізувалася при Путіні. Лише 11% українців відчувають ностальгію за СРСР, порівняно з двома третинами росіян. Вторгнення призвело до декомунізації та дерусифікації української громадської думки, де все «радянське» сприймається як російське і, відтак, вороже.

84% українців негативно ставляться до Сталіна, а більшість росіян – позитивно. Відбулася революція в українців щодо того, що до 2014 року була спірною темою українських націоналістичних груп. Ставлення суспільства до ОУН та УПА змінилося у 2015 році, коли 41% почали ставитися до них позитивно. Опитування після вторгнення показують подвоєння позитивних поглядів на ОУН і УПА – до 81%. 74% українців позитивно ставляться до Степана Бандери – лідера ОУН, убитого КДБ у Мюнхені в 1959 році, і лише 14% – негативно.

Після 2014 року українці звинувачували лише російських лідерів, а цього року звинувачують і російських лідерів, і російський народ. 98% українців негативно ставляться до Росії. Холодне ставлення до росіян зросло за цей період із 23 до 81%.

Давні негативні західноукраїнські погляди на росіян поширилися на південний схід, який найбільше постраждав від вторгнення. Це найбільше помітно в Маріуполі, де, за новими оцінками, було вбито 115 тис. з його довоєнного населення в 450 тис. осіб. Це підтверджує думку 89% українців, які вважають, що Кремль чинить геноцид в Україні, добиваючись знищення українського населення, держави і національної ідентичності. Половина українців вважають, що в Росії встановлено фашистський режим.

Українці відмовляються погоджуватися з вимогами Росії щодо капітуляції, та половина розуміє перемогу як повернення всіх окупованих територій, включаючи Крим, та повну поразку російської армії. Половина українців вважають, що примирення з Росією не може бути ніколи, а ще третина вважає, що це може статися лише за два-три десятиліття. Таким чином, 78% українців виключають будь-яку нормалізацію відносин із Росією як мінімум протягом 20 років.

Підтримка членства в НАТО та ЄС злетіла до небес. На референдумі 72% підтримали б членство в НАТО, зокрема, високі 58% та 66% на сході та півдні відповідно – у двох частинах, де до 2014 року майже не було такої підтримки.

Українські лідери вважають, що використання Україною західних військових технологій та навчання дає країні право вступити в НАТО без проходження «Плану дій щодо членства».

Підтримка членства в ЄС, яке здається психологічно ближчим після того, як Україна набула статусу кандидата, ще вища.

Український парламент ухвалив санкції проти російських компаній та заборонив в'їзд сотням російських журналістів, діячів культури та бізнесу. Українське законодавство дерадянізується за рахунок вилучення таких термінів, як «жовтнева революція» та «велика вітчизняна війна».

12 проросійських партій заборонені. Парламент планує забрати мандати у проросійських депутатів. Заборонено шість проросійських телеканалів, чотири до та два після вторгнення. Цей крок зараз підтримують дві третини українців.

Спецслужби України проводять масштабну зачистку від шпигунів та зрадників серед цивільного населення, проросійських партій та силовиків, які виступали як інформатори, постачальники логістичної підтримки для російських артилерійських обстрілів, перебіжчики на сторону російських військових, колабораціоністи на зайнятих Росією територіях.

Військовий стан дає силам безпеки України законні засоби для їх очищення та притягнення до кримінальної відповідальності, а українським судам – політичну волю для їх ув'язнення.

Російська православна церква перебуває на апараті життєзабезпечення, і лише 4% українців заявили, що належать до неї. Це, порівняно з 54% віруючих Православної церкви України. Із запровадженням урядом санкцій щодо патріарха Кирила та семи провідних священнослужителів РПЦ, вона не має майбутнього в Україні.

У шкільній програмі більше не буде російської літератури та мови. З бібліотек вилучається величезна кількість радянських та російськомовних книг, багато з них буде знищено, а кошти, отримані від переробленого паперу, передадуть ЗСУ.

Процес дерусифікації також включає знесення пам'яток російської літератури. Наприклад, Пушкіну, Достоєвському, Булгакову. І зміну десятків тисяч топонімів. Лише у Києві зміняит 500 назв вулиць та площ. Дві третини та три чверті українців відповідно підтримують зміну радянських і російських топонімів, а 71% підтримують знесення російських пам'ятників.

Змінюють чи зносять пам'ятники російсько-українській дружбі та історії Росії і СРСР. У Києві перейменували пам'ятник російсько-українській дружбі В Одесі вирують суперечки про те, чи зносити пам'ятник цариці Катерині.

Незалежно від того, як довго триватиме війна, кінцевим продуктом буде дерусифікована та європеїзована Україна. Це мета, протилежна тій, яку переслідував Кремль, коли розпочав незаконне вторгнення та геноцид.