Люди втомилися від «стабільності» імені Токаєва-Назарбаєва

Отже, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв запросив в країну окупаційні війська Російської Федерації. Здається, не так вже й далеко від нас повторюється сценарій, в найкращому випадку, Празької весни із середньоазійським колоритом. В найгіршому – Афганістану.

Отже, що відбулося?

Східні автократії мають свої особливості. Голова держави там, незалежно від офіційної назви посади, зазвичай цар і бог. В політичному плані Казахстан – феодальна монархія, де керує кілька кланів, пов’язаних кровною спорідненістю, маючи ренту з усіх економічних активностей в країні.

Але це означає, що й запит до них відповідний.

По Арабській весні ми знаємо, що можна сьогодні офіційно «перемогти» на виборах із 90% підтримки, а вже за кілька місяців тікати з країни

Бо справжні настрої не корелюють з тим, що показує фальшування демократичних інститутів. Коли правитель перебирає на себе усю повноту влади в країні й починає контролювати в ній усе, він і відповідає за усе, і відповідальність цю несе не на виборах, а на вулицях.

В нинішніх протестах в Казахстані сплелися водночас настрої різних людей. Людей, які втомилися від «стабільності» імені Токаєва-Назарбаєва, людей, які головою вже в Європі, а тілом ще в середньовічній Азії, людей, які просто невдоволені своїми статками, кланами, які опинилися в опалі, і багатьох інших.

Тому серед вимог протестуючих такі різні й непоєднувані речі, і такі самі постійні зміни, як свого часу було й у нас у гарячі дні Майдану

Підвищення цін на газ з дуже низьких до просто низьких (побічний ефект від російських газових ігор з Україною та Європою) стало, вибачте за каламбур, тим сірником, що підірвав країну, і тепер просто зниженням тарифів не відбудешся. На вулиці вихлюпнулося все, що накопичувалось тридцять років – і це аж ніяк не білоруський формат протесту, де знімають капці перед тим, як стати на лавку.

Отже, те, що відбулося, має об’єктивні причини – більш того, міжнародні аналітики, що спеціалізувалися на Середній Азії, прогнозували таку можливість ще років з п’ять тому. Питання було лише «коли вибухне».

Вибухнуло зараз. Тепер питання в тому, хто зможе цим скористатися на свою користь

Зараз це намагатиметься робити Росія. Токаєв, давно пов’язаний із РФ бізнесовими інтересами хоче вижити і укріпити свою владу. Він вже скористався можливістю позбутися колишнього патрона Назарбаєва, а зараз спробує обпертися на російські багнети, і не зберігаючи видимість незалежності, як Лукашенко, а безпосередньо.

Багато залежить від того, як це сприймуть самі протестуючі. Зараз державні силовики активно переходять на бік протесту. Якщо дійде до прямого протистояння казахів та росіян, а ситуація з «інтернаціональної допомоги» перетвориться на відверте військове вторгнення, це може мати дуже великі та непередбачувані наслідки.

Втім, є й інші гравці, реакції яких ми поки не знаємо. Зокрема Китай, що теж вважає Казахстан частиною свого впливу

Звісно, у Піднебесній дуже не люблять будь-які протести та революції. Але й окупація Казахстану Росією, хай навіть гібридна, навряд чи входить в їхні плани. Своє слово має сказати і колективний Захід.

Україна ж в цій ситуації може хіба поспівчувати казахам – дуже шкода, що зараз ми не є суб’єктом, який здатен на більше. Разом з тим, події у Центральній Азії можуть на деяких час відвернути Росію від України, відтягнувши її військові, дипломатичні та економічні ресурси.

Втім, в будь-якому випадку, в наших інтересах – перемога казахського народу і над колишнім президентом, що його зрадив, і над «інтернаціональною допомогою» московської держави. Побажаємо ж їм здивувати світ!