У Росії залишилося півроку для того, щоб змусити Україну прийняти Донбас

Інформація про створення владою РФ третього за рахунком «армійського корпусу» дійсно проходила і підтверджується. З'єднання створюється за образом і подобою так званих 1-го і 2-го АК ДНР і ЛНР і, швидше за все, буде резервом на випадок загострення ситуації. Більшою мірою для підтримки духу самих бойовиків і російських військовослужбовців, які незаконно перебувають на Донбасі. Вони пам'ятають літо 2014 року, коли без вторгнення регулярних частин ЗС РФ на територію України всі бандформування могли бути знищені. Тож швидше за все це буде Третій корпус прикриття.

Також на тлі загального нагнітання обстановки на Донбасі створення нового формування може розцінюватися як посилення російського окупаційного контингенту, для посилення позицій російської сторони в переговорному процесі і збільшення тиску на українську владу.

У Росії залишилося не так багато часу, щоб шляхом силового шантажу змусити нас прийняти Донбас на їхніх умовах. Це півроку.

Чому я кажу про термін у півроку. Давайте дивитись, хто сьогодні є яструбом в ситуації з тиском на Російську Федерацію з метою стримування агресії? Це Сполучені Штати Америки, де до вступу на посаду наступного президента залишається півроку. В цей час жодних глобальних рішень щодо Росії прийматися не буде. А от коли вже буде формуватися політика нового президента США, тоді ми й побачимо, чи буде пом'якшення або, навпаки, посилення секторальних обмежень і більш жорсткий примус до миру.

Втім, я глибоко переконаний, що санкції проти Росії будуть продовжені і в січні 2017 року. Незважаючи на всі розмови, що їх можуть скасувати. Так, є бажання урядів деяких країн під впливом європейських політиків, корумпованих Російською Федерацією. Ці бажання йдуть врозріз з суворою реальністю - Росію визнають загрозою безпеці у світі, яку будуть стримувати. А не створювати умови для її посилення, скасовуючи санкції.

Є розмови про те, що можуть завдати удару по шести напрямках, починаючи, якщо брати з півдня, з ПМР і закінчуючи київським напрямком. Це передбачає залучення не тільки російських окупаційних військ у складі Першого і Другого «армійських корпусів». Будуть залучені авіація і підрозділи з інших з'єднань ЗС РФ, батальоно-тактичні групи яких перекинуті до кордону з Україною. Враховуючи зазначені вище тимчасові показники, у військового керівництва РФ просто не вистачить часу сформувати 3-й АК.

Щодо самої можливості наступу... Враховуючи повну відмороженість і безвихідь становища мешканців Кремля, про це можна говорити. Але що буде насправді – подивимося. Скажімо так, у них «брязкають зброєю» під назвою «Кавказ 2016». І відбувається це не так гладко, як їм би хотілося. Починаючи з етапу мобілізації і закінчуючи етапом перекидання військ.

Щодо можливості України стримати наступ. Ми маємо три лінії фортифікаційних оборонних споруд. Армія, порівняно з весною 2014 року, зросла в рази за рахунок надходження техніки та отриманого бойового досвіду українськими військовослужбовцями.

Якщо розглядати питання «трикорпусного наступу» російського агресора, то треба визнати, що шансів у них небагато. У наброду з асоціальних елементів і кадрових військових ЗС РФ, якими укомплектовані з'єднання окупаційних військ, не той рівень мотивації, як у наших солдатів, та й, чесно кажучи, немає чисельної переваги для успішного бліцкригу. Тобто з їхнього боку якщо і можливий тактичний успіх, то виключно на певних напрямках.

Щодо режиму тиші. Я думаю, що варто очікувати ескалації напруження на фронті з боку Росії. Сьогодні Головне управління розвідки України повідомило, що командування Першого і Другого «корпусів» окупантів отримало дозвіл або, швидше, наказ відкривати вогонь у разі певних обставин. Під ці «обставини» будуть здійснюватися провокації з метою звинуватити Україну у зриві домовленостей, тим самим виправдовуючи порушення режиму припинення вогню російськими окупантами.

Та й якщо проаналізувати поведінку російських окупаційних військ на Донбасі, то найбільші загострення відбувалися напередодні або в момент проведення зустрічей нормандського формату переговорів у рамках мінських угод та інших політичних подій світового масштабу. Це до того, що в Китаї розпочинається саміт «великої двадцятки», де кремлівського диктатора будуть намагатися посадити за стіл переговорів. Боюся, що як зазвичай відсутність аргументів російської сторони, які виправдовували їхні дії в Україні, традиційно будуть замінені патологічною брехнею і нагнітанням обстановки на Донбасі.