Дилема Європи: підтримка України чи Трампа?

Останнім часом у розмовах з європейськими політиками і дипломатами чую одну й ту ж тему, яка дуже сильно напружує: «Нам треба домовитися з США, бо без США ми самі не впораємося».

Я не буду тут обговорювати, чи впорається Європа без США, чи ні, бо це питання нерелевантне. Нерелевантне воно тому, що США не бажає домовлятися з Європою. Іншими словами, США бажає НЕ домовитися з Європою. І що думає з цього приводу Європа, неважливо. Це дуже схоже на політику Росії. Росія не бажає домовлятися з Україною, і що думає з цього приводу Україна, абсолютно неважливо, бо ні на що не впливає.

Я писав ще у лютому минулого року (11 місяців тому), що в новому світі без правил, у світі права сили, інтереси США, Китаю та Росії збігаються у тому, що Європа має бути роз'єднана й слабка, існувати у вигляді окремих ізольованих ринків, на яких можна заробляти та які можна використовувати з різними політичними цілями, – але у будь-якому разі Європа не повинна бути центром сили, об'єднаним та спроможним.

Ось чому США та Росія з двох рук підтримують всіляких євроскептиків, правих і лівих популістів і радикалів (у геополітичній грі немає не лише моралі, а й ідеологій). Сильна об'єднана Європа не потрібна нікому, окрім європейців, у тому числі українців, бо ми Європа не лише за географічним розташуванням, ціннісним базисом та геополітичним вибором, за який сплачено кров'ю, а й за принципом одного човна – або разом вигребемо, або разом потонемо. Сильна Україна, та й загалом незалежна Україна, потрібна лише Європі, а США, Росії та Китаю немає в тому потреби.

Я розумію німецьке керівництво, яке відкликало солдатів із Гренландії, щоб не ставити США та себе у ситуацію необхідності зробити остаточний вибір, який буде важко відкрутити назад. Припускаю, що між США та Європою може бути щось на кшталт «Мінських угод», які жодного дня не будуть виконуватися. Зрозуміло, гарячої війни між США та Європою не буде, але холодна війна з тарифами, обмеженнями та іншими різноманітними інструментами стримування одне одного може розпочатися. Сили тут нерівні: США мають на шворці скаженого собаку, якого можуть нацькувати на Європу зі сходу.

Не здивуюся, якщо Китай виграє цю партію у чисту, запропонувавши Європі стратегічне партнерство, що убезпечить її від зазіхань з боку США та Росії. Це було би повністю у руслі китайської класичної стратегії.

Ну а нам треба якомога активніше пояснювати європейцям, що треба терміново убезпечити себе хоча би зі сходу. Холодну війну на два фронти Європа не виграє, і тим більше якщо з одного боку ця війна розігріється до гарячої (я вже писав, що не вірю у сухопутну операцію, бо російських цілей можна досягти швидше, простіше й дешевше в інших доменах мультидоменної війни).

Для активного обмеження російської спроможності вести війну достатньо тих інструментів, що сьогодні має Європа. Позбавлена спроможності вести війну, імперія сконає в муках. А Європа стане незалежним центром сили, бо інакше не виживе.

Я вже казав, що не вірю у смерть Європи. Бо протягом останніх 2500 років бувало всяке – але весь цей час саме європейці були найбільш енергійними, кмітливими, брутальними, вдумливими, затятими, жорстокими, винахідливими, згуртованими, безстрашними, проникливими завойовниками, сенсотворцями, першовідкривачами, мандрівниками, винахідниками, вченими і митцями. Європа створила нинішній світ в тому вигляді, в якому він існує. І це не кінець п'єси.