Як військова юстиція допоможе покарати зрадників України

Кожний раз коли ми дізнаємось про те, що черговий український суд відпускає на волю під заставу того чи іншого зрадника, якого обґрунтовано підозрюють у співпраці з ворогом під час війни, це викликає абсолютно справедливе обурення українців.

Часто виникає питання, а що це за суд, який відпускає на волю ворогів українського народу?

СБУ знаходить і затримує зрадників, які вчиняють дії проти українського народу та своєю злочинною діяльністю допомагають ворогу на фронті чи у нас в тилу, добровільно співпрацюють з окупантами. Важко собі уявити, як людину, яка свідомо стала на шлях зради, за допомогою технічних засобів, наводить на українські міста і села, школи, лікарні, дитячі садочки крилаті ракети російських загарбників, здає ворогу позиції ЗСУ за гроші чи обіцянку високої посади, коли буде знищена українська держава, або коли ця людина свідомо співпрацює з ворогом, створює агентурну мережу для боротьби з захисниками України, – українські суди відпускають на волю під мізерні застави, які їх російські куратори вносять в той же день.

Випускати на волю ворогів, що в багатьох випадках, були прямими співучасниками масової загибелі чи вбивства українських військовослужбовців або мирних громадян, або готувались стати катами українського народу. Хіба цього хочуть українці?

На жаль, таких випадків стає все більше.

Причин тут багато.

Українські суди можуть роками проводити підготовчі засідання, які зазвичай завершуються за декілька днів і це сприймається, як справедливе правосуддя, а можуть і особу, яка заявляла, що в Україні відбувається громадянська війна, і що ця особа бажає смерті українським воїнам, а у разі окупації, готувався стати гауляйтером однієї із українських областей – суд цю особу відпускає на волю і визначає йому незначну заставу?

Для чого його випустили на волю під заставу?

Може для того, щоб на волі було зручно продовжувати свою діяльність зрадника.

Впевнений, суддя розведе руками і скаже, – це передбачено законом.

Отже, це серйозна проблема і вона повинна бути негайно вирішена.

Можна, безумовно, швидко внести зміни до процесуального законодавства і обмежити право суду застосовувати заставу за певні злочини в умовах воєнного стану. Але я пропоную радикальне рішення.

Моя пропозиція – запровадження військовоі юстиціі.

Що таке військова юстиція і що треба зробити для її запровадження.

Питання військової юстиції було довгий час предметом жвавих дискусій на науковому рівні і серед практичних працівників.

Зразу хочу зауважити, оскільки це питання було достатньо дискусійним, – що для мене військова юстиція – це військова прокуратура, військові суди та військова поліція, як єдина цілісна система.

Довгий час у нас існували і військові суди, які були ліквідовані у 2010 році і військова прокуратура, яка припинила своє існування в 2020 році.

Головним аргументом проти існування в Україні військових судів і військової прокуратури було намагання знищити атрибути радянського періода нашої історії і намагання переходити на стандарти західних країн.

Але усі ці дискусії і рішення про ліквідацію важливих державних інституцій були в мирний час, коли мало хто навіть на теоретичному рівні допускав можливість широкомасштабної війни з путінською росією. Те, що відбувалось на сході України з 2014 року не вважали повноцінною війною.

Але, зараз в Україні широкомасштабна війна.

Для захисту держави в Україні створені і ефективно діють ЗСУ.

У встановленому порядку в Україні запроваджено військовий стан і оголошена мобілізація.

Таким чином, значна частина українського народу зі зброєю в руках стали на захист своєї Вітчизни.

І це не тільки безпосередньо учасники бойових дій у складі бойових підрозділів на лінії фронту, але й територіальна оборона, волонтери, військова промисловість і багато інших людей, які мають безпосереднє відношення до захисту країни.

Усі питання військової безпеки і оборони дуже специфічні. І тут має діяти виключно той, хто має відношення до сфери оборони і військової служби.

У нас ситуація складна, не в повній мірі відповідає тим викликам і загрозам, які створила війна, для забезпечення військової безпеки, обороноздатності; вона не забезпечує необхідний рівень військового правопорядку, законності.

І усі ці складності якраз і обумовлюють відсутність військової юстиції

Більше того, зараз у нас, як вже зазначалось – війна, тобто тривають активні бойові дії куди цивільні особи не можуть бути допущені, вони не повинні виконувати визначені законом обов’язки з ризиком для свого життя.

Разом з тим, я б не хотів зараз обговорювати якісь конкретні речі, пов’язані з безпосередньо функціонуванням військової юстиції.

Це окрема тема і безумовно у мене є конкретні пропозиції щодо діяльності усіх елементів військової юстиції.

Зараз я хотів би лише привернути увагу до того, що мабуть прийшов час негайно створити потужну і ефективну систему військової юстиції. Це необхідна умова забезпечення конституційних прав і свобод військовослужбовців та членів їх сімей.

Якою, на мою думку, повинна бути військова юстиція.

Безумовно можна використати досвід зарубіжних країн, де вона створена і ефективно виконує свої функції, можна застосувати досвід країн Північноатлантичного Альянсу – там теж є позитивні приклади. Але проблема полягає у тому, що ми повинні створити військову юстицію не у мирний час, а в той час коли в країні йде реальна війна.

Крім того, військова юстиція повинна здійснювати свої повноваження виключно на законній основі. Тобто, в найкоротші терміни має бути забезпечено законодавче забезпечення діяльності цієї важливої сфери – військової юстиції. При цьому ми повинні враховувати, що військова юстиція повинна бути максимально ефективна і необтяжена фінансово для воюючої країни.

Я є прихильником американської системи військової юстиції, можливо не в повному обсязі, з урахуванням тих особливостей, які вже вносить війна, але головні її контури мають бути американські.

Впевнений в тому, що і в цьому разі американські фахівці могли б надати швидку допомогу у її створенні.

Ще 10 квітня 1806 року Конгрес США ухвалив 101 статтю війни, які вперше були змінені тільки в 1916 і 1920 році, а з 31 травня 1951 року набрав чинності Єдиний кодекс військової юстиціі, який застосовується до усіх збройних сил, замість попередніх статей війни, статей урядів й дисциплінарних законів окремих служб.

На мій погляд і в Україні було б доцільно прийняти Кодекс військової юстиціі.

Цей Кодекс, як я вважаю, повинен мати дві частини – перша частина, що стосується матеріального права військової юстиціі, а друга частина – процесуальні основи здійснення повноважень військовою юстицією.

В першій частині має бути визначено правові засади діяльності, структура та правове положення осіб військової юстиціі.

Зокрема, передбачити, що військова юстиція складається з трьох взаємопов’язаних елементів: військових судів, військової прокуратури і військової поліціі:

1) військові суди могли б бути трьох видів – дисциплінарний військовий суд (незначні злочини рядового і сержантського складу), загальний військовий суд (розглядає усі справи, за виключенням віднесених до повноважень апеляційного суду) і апеляційний військовий суд (переглядає вироки двох попередніх інстанцій і розглядає справи по першій інстанції щодо вищих воєначальників не нижче командира бригади і прирівняних до них посадовців).

Касаційним судом для перегляду вироків апеляційного суду є Військова палата Верховного суду.

2) військова прокуратура, виконує визначені повноваження по нагляду за дотриманням законів і здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням і підтримує державне обвинувачення в суді;

3) військова поліція, що здійснює повноваження як орган досудового розслідування і здійснює ще деякі функції в інтересах збройних сил.

В другій частині цього Кодексу мають бути закріплені процесуальні повноваження усіх учасників військової юстиціі.

Кожний елемент військової юстиціі в процесуальному плані є незалежний, але усі учасники військовий юстиціі перебувають на службі у ЗСУ і як військові підпорядковуються військовим начальникам.

Отже, військова юстиція повинна мати всі три необхідні елементи – військові суди, військову прокуратуру і військову поліцію.

Перші два елементи у нас були і раніше в тій чи іншій формі, а військової поліціі не було, але її легко трансформувати із існуючої структури.

Усі ці елементи військової юстиціі повинні мати чітко встановлені повноваження і відповідальність за прийняті рішення.

Досудове розслідування кримінальних злочинів вчинених військовослужбовцями повинно бути завершене не пізніше 10 днів і передане у відповідний військовий суд.

Військовий суд, отримавши обвинувальний акт, підписаний військовим прокурором зобов’язаний невідкладно, не пізніше трьох днів з дня надходження до суду - розглянути справу і постановити вирок. При цьому справа повинна бути розглянута у безпреривному процесі. У разі неможливості завершити розгляд, суд повинен мати право відкласти розгляд справи на наступний день, тільки для відпочинку учасників процесу.

Це лише окремі елементи, які, як я вважаю, можна було б відобразити у новому Кодексі.

В Україні достатньо фахівців, які спроможні в найкоротші терміни підготувати проект Кодексу військової юстиціі і запропонувати усі необхідні зміни до чинного законодавства у зв’язку з прийняттям цього Кодексу.

Закріплення у відповідному нормативному документі прав і обов’язків військовослужбовців при проходженні військової служби, в тому числі і в період воєнних дій, забезпечення їх правових гарантій - є важливим елементом зміцнення обороноздатності країни.

Хотів би особливо підкреслити, що моя пропозиція стосується створення цілісної системи органів військової юстиціі, а не окремих її елементів у відриві одна від одної.

Не так давно була спроба відновити військову прокуратуру, але президент України ветував цей закон.

На мій погляд відновлювати військову прокуратуру без створення цілісної системи військовоі юстиціі, недоцільно.

Розробка і ухвалення Кодексу військовоі юстиціі якраз і передбачає створення принципово нової системи органів військовоі юстиціі і правове становище кожного елементу цієї системи.

Впевнений у тому, що головний військовий прокурор повинен бути призначений не Генеральним прокурором України, а необхідно законодавчо встановити окремий порядок цього призначення.

Військовий прокурор не може бути особою, що призначається за політичними вподобаннями, натомість незалежним фахівцем у сфері військового правопорядку. Аналогічним чином потрібно законодавчо врегулювати і процедуру призначення керівників військових судів і військової поліції.

Головна особливість полягає у тому, що усі працівники і керівники військової юстиції повинні бути військовослужбовцями з особливим статусом.

Тобто, в зазначеному Кодексі і повинні бути законодавчо врегульовані усі питання правового положення військової юстиції і її окремих елементів, в тому числі питання соціального захисту працівників.

Мабуть не варто в цій статті визначати усі головні законодавчі новели, які повинні мати на меті – створення принципово нової державної інституції - військовоі юстиціі, а не відновлення військовоі прокуратури і військових судів, що раніш існували.

Єдине, що ми повинні чітко усвідомити, що створення ефективної військової юстиції за найкращими світовими зразками – важливий фактор укріплення обороноздатності країни.

Впевнений, що запровадження військовоі юстиціі, унеможливить прийняття таких рішень, коли особу обґрунтовано підозрюють у державній зраді, а суд відпускає цю особу на волю, під заставу.

Для чого?