Реальний стан справ у російській армії

Російський нацист, доброволець і фронтовик Бойцовський кіт Мурз (Андрій Морозов) написав просто грандіозний текст про реальний стан справ в російській армії. Цей текст підтверджує мою тезу, що нас чекає велике російське ІПСО. Якщо все написане ним правда, а я думаю, що так, то війна закінчиться до кінця весни розгромом російської армії. І замість нового наступу окупантам треба думати, як рятувати ділянки фронту вже діючого. Я вирішив зробити вижимку тез з його тексту.

Перше. Снаряди для артилерії відсутні, фактично панує снарядний голод. Цей голод вирішили компенсувати танками, які працюють як артилерія, а не як танки. Але стволи і снаряди танків не можуть замінити артилерію. Вони зношуються значно швидче. Враховуючи і без цього зношеність танків, які поставляються на фронт, фактично відбувається знищення танків як зброї для здійснення і стримування проривів. Контрнаступ ЗСУ не буде чим відбивати скоро.

Друге. Російський генштаб створив мережу «Верденів» (бивта в першу світову за маленьке село Верден, де загинуло з обох сторін 300 тис солдат). В цих Верденах знищують залишки бойової досвідченої піхоти.  Генштаб кидає колосальні сили піхоти, щоб отримати просування на один два кілометри. Це веде до того, що на весну може не залишитись боєспособної піхоти.

Третє. Лінія «фаберже» – просто ганьба. Зуби дракона і інший бред є просто неефективними. Чимало бетонних загорож вже потонули в осінньому болоті, і не виконають жодної фунції стримування ЗСУ.

Четверте. Ситуація зі зв’язком катастрофічна. Російські війська прокладають польові лінії як в Другу світову. Лінії не захищені і перестають працювати після першого обстрілу, залишаючи піхоту без зв’язку. Бронетехніка обладана старими станціями, по яких ЗСУ вичисляє її розташування.

П'яте. Армія не забезпечена дронами. ЗСУ глушать мавікі, чим ще більше ускладнюють роботу артилерії. Дронів немає, але і не має маскувальних сіток для артилерії, це веде до значних втрат, оскільки в ЗСУ дронів достатньо.

Шосте. Жахлива підготовка чмобіків. Нову піхоту вчать стріляти по нерухомих цілях, що ніяк їм не допоможе на фронті. Чмобікі приходять на фронт з новими не обстріляними командирами. Тоді як досвідчена піхота остаточно убиває себе в міні Верденах.

І на завершення. Пряма мова автора: «Я в ах#е. Я в мрачном, сука, ах#е. И я не сейчас не ною и не жалуюсь. Когда укропы прорвут фронт, я достану из-под замка свой пулемет, накину броник и пойду попробую кого-нибудь убить перед смертью. И меня убьют, и я, бл#ть, всего дальнейшего позора уже не увижу, в связи с чем можно сказать, что мне будет хорошо. Практически ох#енно. А вам всем в этом п#здеце потом жить. И вы все будете друг друга спрашивать, когда Россию будут «деколонизировать», – «А как же так получилось? А как же так вышло?!?»