Українці заб'ють останній цвях у труну держави-терориста

Критичні до Росії аналітики люблять повторювати, що там відсутня інша національна ідея та ідеологія, крім побєдобєсія – культу перемоги в Вєлікой Отєчєствєнной. І це помилка, точніше, дуже вузький погляд на речі.

Насправді ж, та перемога є лише епізодом великого історичного міфу про непереможного («лучшего в мірє») російського солдата. І саме на цьому міфі базується їхнє сприйняття себе як великої нації переможців.

Розумієте, оце нікчемне тупе бидло, котре не знає іншої стратегії й тактики бою, крім закидати ворога трупами своїх солдатів, котре в Другу світову не виграло жодної битви, де б перевага над німцями була менша, ніж 3:1, абсолютно впевнене, що вони є великими й непереможними воїнами.

Сьогодні одна знайома запитала, «чому вони нас так ненавидять?». Якщо відкинути звірячу, безглуздо жорстоку натуру московита як такого (прекрасно описані Толстим у «Хаджи Мурат»), то специфічно відносно українців зараз вони мають і справді серйозну причину для ненависті: ми вщент руйнуємо їхню національну ідею й стрижень світосприйняття. Тупі хитрі салоїди, котрими вони нас вважають, дали, раптом, нищівної п***и непереможному московитському воїнству. І цього вони нам ніколи не пробачать.

Думаю, разом із іншими, більш матеріальними, факторами, руйнування вікового ідеологічного міфу має стати останнім цвяхом у труну наймерзеннішої історичної потвори останніх віків.