Як помиритися Україні та Польщі

В першу чергу, треба розуміти, що питання розбіжностей в історії має бути предметом дискусій, обговорень і суперечок істориків, а не політиків. І дуже дивний принцип, який, як ми бачимо, демонструють польські політики включно з найвищим керівництвом польської держави – це спроба узалежнювати сучасні і навіть майбутні стосунки з Україною від їхніх бачень української історії. Очевидно, що це принципи політики, які не властиві для нормальної європейської держави XXI століття. І очевидно, що такі принципи, з одного боку, не дають можливості вирішити історичні проблеми, а, з іншого боку, не дають можливості розвивати нормальні добросусідські стосунки.

На жаль, ми бачимо, що для багатьох польських політиків тема стосунків з Україною, зокрема інтерпретації спільного минулого, перетворюється на дешевий інструмент для здобуття політичних дивідендів на внутрішньополітичному ринку. Дуже шкода, що навіть такі високопоставлені політики як очільник польської дипломатії, вважають за можливе задля власних політичних інтересів використовувати і ставити під загрозу польсько-українські стосунки.

Щодо можливих персональних санкцій проти мене, то я думаю, що проблема не в мені особисто. Звичайно, мені буде неприємно, тому що я по кілька разів на рік буваю в Польщі, і в мене там чимало друзів, які вважають Україну однією з улюблених країн. Але проблема полягатиме в тому, що оголошення персоною нон ґрата посадової особи в Україні за те, що вона намагається змусити партнерів дотримуватися чинного в Україні законодавства – це абсолютно скандальний і неприпустимий крок, який може завести стосунки між Україною і Польщею у глухий кут.

Мені важко сказати, чи будуть персональні санкції у відповідь. Очевидно, що це питання варто адресувати Міністерству закордонних справ, але не хотілося би думати про якийсь обмін персонами нон ґрата, тим паче, щоб в ці списки потрапляли відповідальні особи на рівні обох держав. Це може завести у глухий кут вирішення цієї ситуації. У нас є уповноважені для цього особи, уповноважені інституції. А спроба з польського боку обійти ці уповноважені структури, вивести діалог на рівень президентів, а тепер ще й вивести з цього діалогу незручних контрагентів, з тим, щоби оголосити їх персонами нон ґрата – це все є свідченням небажання вирішувати проблеми.

Безперечно, ситуація, яка склалася, вплине на українсько-польські відносини, тому що більшість українців, зокрема український політикум, залишалися переконаними, що наш західний сусід є партнером, який готовий до співпраці. Натомість ці нотки шантажу, які ми надто часто почали чути із західного кордону, ставлять під сумнів щирість наших польських сусідів у прагненні розбудовувати щирі стосунки між Україною і Польщею.

Які кроки повинна зробити Польща? Насправді все дуже просто. Ми пропонуємо, щоб через півроку відбулася зустріч уповноважених для цього інституцій – мова йде про Український інститут національної пам'яті та Польський інститут національної пам'яті. З українського боку в нас є бачення вирішення цієї проблеми і ми готові його запропонувати для польської сторони. Більше того, ми вже пропонували і публічно оголошували наше бачення. Наш принцип полягає в пропозиції легалізації так званих незаконних пам'ятників у форматі «всі на всі». З польського боку поки що цю пропозицію не прийняли, натомість не сформулювали жодної іншої. Відповідно, зараз ситуація залежить від того, що запропонують наші польські колеги.