Головні висновки з Мюнхена

1) Порядок денний. Тільки Україна. Головна тема на зустрічах – можлива агресія Путіна. Останнього ніхто не захищає, він тут однозначно злий персонаж. Українці – герої.

Зараз, напевно, це для нас добре. Але б краще Україна була головною темою Давоського економічного форума і при інших обставинах.

2) Санкції. Наврядчи нам треба очікувати їх до початку активних військових дій РФ. Але добре, що такі пакети санкцій вже сформовані і ніхто вже не ставить під сумнів необхідність в них.

3) Військова допомога. Всі (особливо США) бояться, що ми не будемо боротися за свою землю. Мовчазну капітуляцію влади Афганістану перед Талібаном ще всі пам’ятають. Якщо будемо боротися – буде більше допомоги.

4) Промова президента. Для внутрішньої аудиторії – ок. Але для іноземних дипломатів та чиновників, які були на конференції, надмірно різка. М’яко кажучи не всі зрозуміли, як можно одночасно просити допомоги та критикувати західний устрій. Тому якщо цільова аудиторія була не тільки українці – то тоді не поділяю загальне захоплення. Новою Гретою Тунберг для Заходу він не став.

Без зайвого оптимізму повертаємося в Україну.