Записка про інформаційну гігієну і збережену здорового глузду

Хочу підняти одну доволі вузьку, але – на мою думку – важливу тему. Тему ретрансляції в Україні новин іноземного походження. Точніше, кілька тем.

Перша. Чому українські ЗМІ передруковують та вільно трактують матеріали іноземних ЗМІ, які мають сумнівну цінність як новинний чи аналітичний контент?

Наприклад. Рознесена думка помічника Марджорі Грін про те, що американці втомилися від України і що треба віддати Путіну Крим і Донбас. Або така саме думка від чувака, який офіційно працював на російську пропаганду. І який ще додає у кожному ефірі що українці фашисти. Тобто кожне українське ЗМІ, яке бере їх коментар – не тільки тиражує чувака, який є відкритим російським агентом, але й надає йому легітимність, якої у нього немає в США. До речІ, про помічника Марджорі Грін я вигадав. Але ж правдоподібно?

Друга. Нащо тягати в наш інфопростір заяви російських божевільних з нульовим реальним впливом? Наприклад, Мєдвєдєва. От нащо кожне поважне українське ЗМІ і купа коментаторів як новинний контент подають кожну заяву цього персонажа? А ще виносить у заголовки щось на кшталт «Росія готова завдати ядерний удар – Мєдвєдєв». Або «Я наказав не брати полонених – Прігожин». Один дядя їздить по заводам в ролі завгоспу, у іншого вже відібрали навіть можливість рекрутувати ув'язнених. «Видатні» авторитети, саме їх погрози повинні лякати українців з перших сторінок провідних ЗМІ.

Третя тема дала назву цьому тексту. Це використання для створення новин джерел, надійність яких не перевірена або контекст існування яких невідомий авторам. Власне, всі ці меми про Північну Корею – на кшталт тих, де дядька Кім Чен Ина за його наказом з'їли собаки – вони про ось це. КНДР достатньо жахливий режим сам по собі, але це не означає що будь-яка маячня про цей режим є правдою.

Чому так відбувається? Бо брак експертизи по всьому ланцюгу. Про приклад. Новини про Північну Корею хоррорового змісту це улюблена розвага японської, тайванської, гонконгської жовтої преси, які іноді пробиваються у західні ЗМІ. А далі вже до нас. Причому – насправді – найбільш релевантним джерелом інфи про ту ж КНДР є північно-корейські ЗМІ. Які в масі своїх право чи ліво ліберальні і насправді намагаються в об'єктивність. Навіть до ворогів. А – наприклад – фейкові новини про іранські протести переважно доходили до нас через ті самі західні ЗМІ, які тягали їх у ізраїльській жовтій пресі.

Зауважу – це не пропаганда, це саме клікбейт заголовки заради переглядів. У західних ЗМІ з кореспондентами в КНДР чи в Ірані проблеми. Тому великі серйозні ЗМІ обмежено можуть там випасатися. А ось жовті ЗМІ і хайпожери – легко. Їм і надійне джерело не потрібне.

А у нас нема кому перевірити. Мабуть, по Близькому Сходу крім Центру близькосхідних досліджень та кількох окремих експертів таких людей практично і нема. По Східній Азії – одиниці. Тому і доводиться орієнтуватися на західні ЗМІ. А ще донедавна багато новин про неЄвропу і неСША були взагалі рерайтом російських новин.

У підсумку цих трьох підходів ми маємо купу сміттєвої, шкідливої чи вкрай ненадійної інформації.

Що з цим робити? Єдина дієва порада – чекати. Нічого не станеться, якщо про перебіг турецьких протестів чи «удар Ізраїлю по Ірану» (кєк) ви дізнаєтесь з верифікованого перевіреного джерела за добу чи кілька, а не за годину.

Те саме стосується війни. 95% інформації з фронту (неперевіреної) не впливають на ваше життя. Бо, слава богам, ЗСУ зробило неможливим швидкі прориви росіян, бо знищили наступальний потенціал ворога.

Тому чекайте, а не скрольте новинні пабліки та сайти щохвилини. Все одно ви не отримаєте того, чого чекаєте від цього скролення. Таблетки (за призначенням лікаря) чи чай з ромашкою подіють набагато краще. І обережно зі споживанням інформації. Воно легко стає загрозою, якщо споживати безвідповідально.

Дякую за увагу.