Київські чиновники сказилися зі своїми муралами

Після 2-місячної відсутности Київ перепиняє око:
1) рясним ремонтом вулиць;
2) купою, як на такий короткий термін, нововідкритих магазинів-кав'ярень-ресторанів та зрушених з місця довгобудів («нові гроші»? перерозподіл?..);
3) купою нових, егм, муралів.
І якщо 1) - однозначний позитив, а 2) - інформація до роздумів, то щодо 3) я більше «нємагумолчать» (с). Особливо після того, як 2 місяці провела якраз на батьківщині жанру (в Бразилії), а ще перед тим 2 роки чекала, коли ж нарешті укр. мистецтвознавці пояснять укр. урядовцям дещо про той жанр - а заодно і про естетику урбанного простору.

Втративши надію дочекатись, вивішую тут для наочности фоточку з свого бразильського альбома - ось так, дорога Київрадо, абисте нам здорові були, виглядає мурал здорової людини (м.Сальвадор).

Поясню на пальцях. Мурали, за походженням, - мистецтво фавел. Мистецтво демобілізованих у 1890-ті з війська рабів-відпущеників, які, не знавши куди їм після казарм іти і що почати, селилися разом, ліплячи собі перегородки з чого траплялося під рукою, - і їхні правнуки живуть у цих гігантських мурашниках-сміттярках і досі. Видовище, треба сказати, моторошнувате, надто там, де поруч розвалюються квартали прекрасної (колись) колоніальної архітектури 17-18 ст. (багато що розумієш про колоніалізм, постколоніалізм, помсту історії та інші цікаві речі). І коли на глухій стіні фавели раптом проблимує наївний веселий муральчик, мимоволі всміхаєшся. І коли занепалу колоніальну архітектуру так прикрашають - колишні раби ставлять на колишньому-хазяйському свою мітку «а тепер це наше!» - це теж може бути по-своєму гарно, як всякий щирий естетичний відрух (див. фото).

Але коли на глухих стінах київських сецесійних кам'яниць у центрі бачиш 20-метрових синіх черв'яків і прочая фламінґо, то єдиний твій (спонтанний!) «естетичний відрух» - це ввалити хуком у щелепу, як за «гражданскуювайну». Причому не тим, хто малював, - а тим, хто дозволив. (((

Дорогі наші «райці» (як казали в давнину), вибачте, але ви сказилися. Краще б ви там 20-метрові килимки з лебедями вішали, їй-бо (я не жартую!).

Ще трохи лікнепу. Радянські «райони новостроєк» - це, за концепцією, ТІ САМІ ФАВЕЛИ: бараки поліпшеного типу для вільновідпущеників. І радянські мозаїки на глухих стінах «хрущовок» були, властиво, «муралами 2-го покоління» - спробами естетично олюднити рабське житло. Як і латиноамериканські мурали, це було мистецтво - воно робило з засади «ворожий людині» ландшафт - окультуреним, теплішим (таку саму функцію виконували вишневі й абрикосові садки, що їх українці відразу ж насадили «між бараками»). Відповідно, на мурах цих потвор, у спальних районах і промзонах, на транспортних розв'язках, «прикрашених» брудними висотками, можна й далі розчудесно «муралити» - з урахуванням місцевих декоративних традицій і специфіки ландшафту (і є навіть вдалі спроби, і навіть один геніальний під'їзд!) Але, на Бога, люди, схаменіться: яку функцію виконує гігантський черв'як на сецесійному мурі?! Хто вам взагалі сказав, ніби мурал пасує київській історичній забудові?!! І з яких-таких фавел ви вийшли, щоб мітити будинки, де жили Косачі й Суровцеви, своїми мітками «телемаскульту для бідних»? (Це приблизно такий самий рівень естетичної чутливости, як коли б одягти класичні статуї в костюми «Адідас»!)

Схоже, пора робити при міськраді - худраду. 
Власне, 25 років як пора. 
Але це вже інша тема...