Виступ президента на Софійській площі

Героям слава!

Ми говоримо ці слова щоразу, відповідаючи на наше національне гасло. Лунає: «Слава Україні!», – і чуємо згадку про тих, завдяки кому наша держава живе. Так звучать тисячоліття нашої історії і роки нашої війни за незалежність. Так шануємо покоління тих, хто міцно боровся, щоб у вільному Києві і повсюди у вільній Україні майорів наш синьо-жовтий прапор нашого народу.

І так шануємо покоління те, яке зараз бореться за Україну. Шануємо кожного, шануємо  кожну, хто став воїном для України, для нашої держави. Згадуємо кожного і кожну, хто рятував українців.

Памʼятаємо кожного і кожну, хто віддав своє життя заради життя України.

Всі моменти нашої величної історії і пройденого народом шляху – у цій шані, в цій памʼяті, у цих словах, якими відповідають і будуть відповідати мільйони. Знаю, що будуть! Бо Україну збережено. Волю збережено. Герої – зберегли.          

Я звертаюся зараз до усіх, хто обрав для себе саме таку долю. До усіх наших героїв. До тих, хто присутній тут, на Софійській площі, і хто чує мене зараз в різних куточках України. До тих, хто воює зараз і бореться за Україну сьогодні, і хто наближає нашу перемогу.

Я звертаюся зараз до тих, хто вже чув вдячність за порятунок життів українців і хто неодмінно почує вдячність, коли ще врятує життя. До тих, хто допомагає всім нам, домагає нашій державі – Україні долати випробування і чия міцність, хоробрість та порядність ще стануть опорою нашій державі і нашому народу.

Я звертаюся до тебе, український солдате! Я звертаюся до тебе, рятівнику українців! Я звертаюся до тебе, помічнику держави! Сьогодні після року вирішальної війни за незалежність України – і тут, на цьому величному місці, яке бачило Ярослава і Богдана, і Михайла, і багатьох інших, хто бився за Україну, – я хочу сказати усім вам, хто бʼється за Україну і хто живе Україною... Я хочу сказати: я пишаюся вами! Ми всі, кожен і кожна, пишаємося вами!

І хай ця гордість йде вулицями і окопами. Хай ця гордість йде майданами і містами. Хай ця гордість йде серцями і країнами. Хай ця гордість промовляє всюди, що Україна живе!

І хай ця гордість не забуває, скільки героїв і яких віддали життя за Україну і волю для нашої держави і людей. Я прошу вас, усіх, хто зараз тут, на Софійській площі, і усіх, хто зараз чує мене, вшанувати хвилиною мовчання памʼять кожного і кожної, хто загинув за нашу державу.               

Шановні українські солдати!

Шановні українські рятівники!

Шановні наші волонтери!

Шановні захисники і захисниці України!

Кожен і кожна, хто бореться за Україну, за всіх нас, українців!

Українські воїни, українські герої!

Ті, хто свідомо став на військовий шлях і кого цей шлях обрав 14-го року і 24-го лютого.

Ті, хто не уявляє свого життя без допомоги іншим українцям і всій нашій державі. Ті, хто стійко боронить позиції України і наближає день нашої перемоги. Саме від вас залежить, чи бути всім нам, чи бути Україні. Щодня залежить! Щогодини! Саме від тебе, український воїне! Найголовніша наша людина. Яка стоїть і завдяки якій стоять мільйони українців. Яка вистоїть і завдяки якій вистоїть Україна! Завдяки якій вічно лунатиме: "Слава Україні!".

Я дякую усім, хто витримав той лютий, цей рік, і хто дає Україні незламність!

Слава усім, хто зараз в бою! Слава Збройним Силам України, Національній гвардії, розвідці, Службі безпеки України, Національній поліції, українським прикордонникам і усім вам, нашим Силам оборони і безпеки! Слава усім вам, хто допомагає битися, і хто рятує життя! Світла памʼять усім, чиє життя забрала ця війна!

Слава нашим героям! Слава Україні.