Почесні «Звання» від держави для митців - ганебний пережиток радянського минулого

За всі роки Незалежної України від отриманого «Звання» відмовився лише Олег Скрипка

Я щиро дивуюсь їх існуванню, бо вважаю це - «пережитком советского прошлого». Почитайте їх історію.

Країни Балтії і Грузія давно відмовились від них, і митці там гіршими не стали.
Але ще більше я дивуюсь, як можна їх отримувати і радіти цьому в 2020. Після Двох Майданів, після декларацій про європейські цінності. Митці? Ви в якій Країні? Ви де?

І не пишіть мені про надбавку до з/п, пенсії і місце на Байковому. Це теж не для всіх. Невже за ці копійки варто стати «совком»? Чому митці радіють і чому молоді митці радіють «Званням»?

У мене нема звання. Повірте, що список моїх ролей в театрі і кіно, міжнародні нагороди за них, давно вже «тягнуть» на «Звання», і мені регулярно мені пропонують його з 2010 року. Пропонували і особисто і Міністри Культури, які є моїми знайомими а дехто і друзями.

Я відмовляюсь навіть від подачи документів на «Звання», бо для мене це «махровый совок».
Так де ми і хто ми, і які цінності для нас є цінностями?

Ми - колонія СССР чи Незалежна Україна, що обрала свій і саме свій шлях розвитку?