Відомий мовознавець пояснив, у чому наукова цінність найдавнішого поліського Нобельського Четвероєвангелія

Історична знахідка Нобельського Четвероєвангелія, яке вийшло у світ у 1520 році, руйнує міф про те, що українське Полісся (сучасна Рівненщина) було населено неосвіченими мешканцями. Про це розповів Павло Гриценко, доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови НАН України, під час пресконференції в пресцентрі «Главком».

«Збагніть одне: багато народів, які сьогодні хизуються, що вони є провідними в Європі, в світі, не мають подібних пам’яток. Ми сьогодні починаємо по-справжньому пізнавати самих себе. Ця праця – одна із дещиць доробку нашого народу, і його читати не перечитати», - розповідає Гриценко.

Наукова цінність цієї знахідки – ствердження того, що на початку 16 століття книги давно покинули ареал Києва, вони стали набутком усієї України. «Творення книги, переписування книги та її поширення означає дуже високий інтелектуальний, культурний рівень. І не треба нам представляти українців якимось забитими і темними людьми, а Україну - Богом забуту територію. Це неправда. Бог шанує всі території, де люди працюють», - продовжує Гриценко.

На думку мовознавця, Нобельське Чевероєвангеліє перевертає історію Європи. «Ми звикли говорити про те, що десь там Лютер розпочав Реформацію, і звідти докотилося нарешті до України прагнення, щоб наш народ говорив з Богом своєю мовою і щоб ця мова була написана. Неправда, тому що ці тенденції, ці рухи були значно давнішими в Україні. І вже Євангеліє Остромирове 1056 – 1057 років, при тому, що це було одне із перших переписувань, копіїсти, які повинні було дотриматися точно оригіналу, насправді ми там маємо унікальні прояви саме давньої української мови в ХІ столітті. Причому такі речі, які відомі тільки українській мові, невідомі в російській, білоруській, польській мовах», - каже Гриценко.

Нагадаємо, Нобельське Четвероєвангеліє написане 1520 року в селі Нобель на Рівненщині. Відтепер його можна не лише побачити на фото, але й погортати та детально дослідити з наукової точки зору. Репринтне видання унікальної пам’ятки, що на 41 рік старше від відомого Пересопницького Євангелія, побачило світ за сприяння земляків-меценатів. Євангеліє зберігалося у тамтешній церкві. Але у 1856 році граф Тишкевич заснував у Вільнюсі Музей давнини, і споряджена ним на Полісся археографічна експедиція десь у 1860 році забрала Євангеліє з Нобеля. Його сліди місцева краєзнавиця Валентина Тумаш-Ляховець виявила у Вільнюсі в Бібліотеці Академії наук Литви.

Нині воно вважається найдавнішою писемною пам'яткою українського Полісся. За сприяння  меценатів виготовлено 4 репринтних копії Нобельського Євангелія, одна з яких буде повернена до Нобеля, а інші передані до наукових бібліотек, музеїв та інших установ. Також тривають переговори з Бібліотекою Академії наук Литви про тимчасове експонування оригіналу в Нобелі під час відзначення 500-річчя пам’ятки, яке святкуватиметься наступного року.

Переглянути запис прес-конференції:

До слова, у пресцентрі «Главкома» відбулась презентація путівника «Стежками предків: Любачівський повіт».