рус

    Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Екссуддя Конституційного суду Петро Стецюк: Пропозиція перенесення суду до Харкова виглядає провокацією

    інтерв'ю
    • Павло Вуєць
    • Розсилка
    Петро Стецюк - Екссуддя Конституційного суду Петро Стецюк: Пропозиція перенесення суду до Харкова виглядає провокацією
    Петро Стецюк

    Перенесення КС внесе чехарду в його діяльність…

    Минулого тижня представник президента в Конституційному суді Федір Веніславський інтерв’ю «Главкому» всіляко розхвалив ідею переносення цього суду до Харкова. Він вважає, що це додатково захистить суддів від потенційного негативного впливу з Печерських пагорбів. Таку ж логіку використовує і автор зареєстрованого в Раді законопроєкту про «телепортацію» КС колега Веніславського з фракції «Слуга народу» Галина Третьякова. Важлива деталь, політикиня, яка підписалась під цією ідеєю, взагалі-то, очолює парламентський комітет з соціальної політики, що не має жодного стосунку до судової системи.

    Колишнього суддю Конституційного суду Петра Стецюка, який працював в КС десять років – з 2006 по 2016 роки – а зараз є позаштатним радником з правових питань Центру Разумкова, важко підозрювати в особливих симпатіях до нинішнього складу суду. Але навіть він вважає ініціативи влади щодо його фізичного перенесення неприйнятними.

    З огляду на те, що цю ідею проголосили не останні у владі люди, як, наприклад, представник президента в КС, чи можна її вважати серйозною, а не просто інформаційним шумом, як це вже було колись?

    Ця ідея того самого порядку, як перенесення Офісу президента до «Українського дому» або Київської обладміністрації – до Білої Церкви. Але ця історія більш серйозна – спроба перенесення до Харкова Конституційного суду має кілька складових. Сама ця пропозиція зараз є не на часі і не є (насамперед з огляду триваючу гібридну війну з боку РФ) першочерговою. Для її «підкріплення»  наводиться інформація про знаходження конституційних судів Карлсруе у Німеччині, Брно в Чехії, Кошице в Словаччині, але це виключно поодинокі випадки. Але там, мабуть, суди не переносили, а так з самого початку було замислено. Натомість випадок саме перенесення ми маємо в Росії, де Путін у 2008 році переніс Конституційний суд з Москви до Санкт-Петербургу. Звісно, може бути, якийсь глузд у деконцентрації державних органів у столиці, але не в цьому випадку.


    Колаж Главкома
    Колаж Главкома

    Ініціатори пропозиції, кажуть, що вона усуне певні корупційні ризики, бо судді поїдуть подалі від потенційних «решал» зі столиці. А також, що Харків є певною юридичною столицею України.

    Винесення Конституційного суду за межі столиці може мати певну логіку, якщо там, наприклад, будуть покращені умови праці. Але те, що він буде нібито віддалений від інших органів влади за нинішніх засобів зв’язку – це просто смішно. Тепер інше питання – куди переносити? Пропозиція перенести КС в нинішніх умовах виглядає провокацією. Харків – прикордонне місто лише в 40 кілометрах від держави-агресора. Це вже дуже серйозний аргумент цього не робити.

    А якби було бажання перенести не у Харків, а, скажімо, у Львів або Черкаси?

    Перенесення центральних органів державної влади з одного місця в інше є десь близькою до ідей переміщення самої столиці як такої. Очевидно, що функції столичного міста, яке воно з якихось причин не може виконувати, має виконувати якесь інше. Логічно, аби це було місто в центральній частині держави, рівновіддалене від інших регіонів, аби всім було зручно туди дістатися, воно було убезпечене від загроз з кордонів, зрештою – щоб в ньому було зручно працювати численним державним чиновникам і т.д. Згадайте, як з’явилися  маленькі столичні Вашингтон, Бонн, або в наші дні – перенос столиці Казахстану з майже прикордонної великої Алмати до невеликого, але розміщеного майже в центрі держави, маленького Целінограду, який перейменували в Астану. Але саме по собі перенесення Конституційного суду будь-куди не вирішує жодних проблем, яких там накопичилось багато. Можливо однією з найбільших й надалі залишається процедура формування персонального складу суду.

    Так а якою ви бачите кінцеву мотивацію ініціаторів цієї пропозиції?

    Як це не дивно звучить, але з боку все це виглядає на банальне залякування Конституційного суду та чергову спробу підпорядкування його сьогоднішній владі. Можна припустити, що своєрідним калізатором  стали останні  рішення КС, зокрема, в частині визнання неконституційними основних положень так званої судової реформи Зеленського, зокрема щодо зменшення наполовину кількості суддів Верховного суду.

    Перенесення КС з Києва до Харкова внесе чехарду в його діяльність, а на якийсь період взагалі її припинить.  Це така ж логіка як зменшення суддів ВС. Всі ці речі – це банальна спроба опонувати незалежній гілці влади, якою за Конституцією є суди.

    До речі, зверніть увагу: пані Третьякова, що ініціювала цей проєкт, – не є юристом за фахом. І коли неспеціаліст вносить такий проєкт, це також викликає багато питань. Хоча в ньому є й позитивні речі, бо закон про Конституційний суд в редакції 2017 року не є найкращим. Так половинчастою залишається конституційна скарга, є явні недоречності в плані вимог формування Конституційного суду. Тому цей закон явно потребує вдосконалення.

    Ви кажете про політичні речі. А наскільки КС складно саме технічно перевезти з одного міста в інше?

    Теоретично, це зовсім не складно. КС – насправді так званий квазісудовий орган, у якого навіть нема «нарадчої кімнати», його склад в рази менший  за Верховний суд, він немає ніяких представництв на місцях і т.д. Умовно кажучи, судді КС можуть засідати в будь-якому будинку, хоч в сільському клубі. І якщо постане питання переїжджати кудись, то всі судді переїдуть. Я більш ніж переконаний, ніхто з них не порушить присягу і буде забезпечувати  верховенство Конституції незалежно від місця осідку КС.  До слова, мої колеги в Польщі, які є суддями Конституційного трибуналу, навіть у Варшаві не живуть, де він розташований. На практиці не має жодного значення, куди цей орган переїде. Але небезпеки від цього, як я вже казав, дуже великі. 

    Павло Вуєць, «Главком»


    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ