Тандем Єрмак-Татаров отримав перемогу, яка може вдарити по… президентові
Вечір неділі 17 липня приніс українцям несподівані внутрішньополітичні новини.
Внутрішня війна у команді президента Зеленського отримала публічне вирішення. Глава Офісу держави Андрій Єрмак та його одіозний заступник Олег Татаров давно не приховували намірів позбутися не вигідних для себе керівників СБУ та прокуратури. І їм врешті це вдалося.
Фінал протистояння відбувався минулого вікенду на Банковій. За даними джерел «Главкома», усі керівники силових органів провели вихідні в Офісі президента. Консультації тривали годинами, на підвищених тонах, і врешті настала розв’язка.
Результат протистояння фіналізував президент Володимир Зеленський, видавши кілька указів. Першим він усунув від виконання обов’язків голову Служби безпеки України Івана Баканова, близького товариша Зеленського. Тимчасово обов’язки голови СБУ тепер виконуватиме перший заступник Баканова Василь Малюк.
Другим указом глава держави відсторонив Ірину Венедіктову від посади генерального прокурора. Відтепер обов’язки генпрокурора виконуватиме її заступник Олексій Симоненко.
«Як і прогнозувалося, замість усунути Татарова, Зеленський «призначив» його ще на дві посади – генпрокурор (в.о. призначено Симоненка, друга Татарова) та голова СБУ (в.о. буде Малюк, колега Татарова ще з МВС часів Захарченка)», – так стисло та ємко охарактеризував кадрові зміни народний депутат Ярослав Юрчишин.
Отже, вплив на силові структури закріпили за собою керівники Офісу президента. Однак юридичний спосіб, через який тандем Єрмака і Татарова намагаються посадити своїх людей у потрібні крісла, є вкрай сумнівним. Тому це згодом може вдарити по главі держави.
колаж «Главкома» з відео УП
За що?
Найбільше питань викликає відсторонення Ірини Венедіктової. Адже за два роки роботи на посаді генпрокурора вона демонструвала повну відданість главі державі. Чого варті її висловлювання, які стали крилатими: «Ми – око государеве» і «Заступник президента по справедливості». Та це не зупинило Зеленського. Однією з причин для відсторонення соратниці могли бути її небажання брати участь в справах проти нардепів «Європейської солідарності», зокрема, експрезидента Петра Порошенка. Цю «брудну роботу» вона скидала на свого нинішнього наступника. До того ж, Венедіктова вважалася близькою по «харківській лінії» до ексглави МВС Арсена Авакова, якого нині нема на політичному горизонті.
Зважаючи на інформпідготовку, яка передувала кадровій чистці, і Венедіктову, і Баканова прицільно роблять винними у тому, що у рядах прокурорів та працівників СБУ виявилися державні зрадники. Хоча таких зрадників, відверто кажучи, виявилось не більше, ніж в структурах МВС та інших правоохоронних органах. Також опальним керівникам приписують провину у швидкій здачі ворогу Херсонщини. І тут зрозуміло, що СБУ – явно не головний орган, який мав відбивати вторгнення окупантів.
Треба визнати, що призначення Баканова, який ніколи не працював в спецслужбах, на таку специфічну посаду викликало питання з самого початку. Але воно було цілком в дусі перших кадрових рішень Зеленского, коли призначалися просто близькі до нового президента люди. У багатьох з них президент встиг розчаруватись, але за свого друга дитинства тримався до останнього. Навіть коли пішла остання хвиля чуток про відставку голови СБУ, що нібито не впорався зі своїми обов'язками під час війни, Зеленський відкрито за нього заступився.
Тим дивніше таке жорстке формулювання, з яким Баканова відсторонили від посади тепер. Указ президент ухвалив на підставі ст. 47 Дисциплінарного статуту ЗСУ: «Невиконання (неналежне виконання) службових обов’язків, що призвело до людських жертв чи інших тяжких наслідків або створило загрозу настанню таких наслідків, є підставою для усунення такого військовослужбовця від виконання службових обов’язків».
Але, вочевидь, нинішнє найближче оточення президента в Офісі довго і наполегливо «крапало» на нього і таки переконало. Нагадаємо, публічна серія звільнень місцевих керівників СБУ (Харківщина, Херсонщина) почалась ще навесні. Тоді керівників спецслужби виганяли або за бездіяльність, або за відкриту співпрацю з окупантами. «Останньою краплею», якою переконали Зеленського, якраз перед скандальним засіданням на Банковій стало затримання в ході спільної операції СБУ та Державного бюро розслідувань колишнього начальника управління СБУ в Криму Олега Кулініча. Він підозрюється у тому, що передавав ворогу інформацію, що становить державну таємницю.
Сам президент пояснив причини кадрових ротацій у відеозверненні. За словами Володимира Зеленського, нині зареєстровано 651 кримінальне провадження щодо державної зради та колабораційної діяльності працівників органів прокуратури, органів досудового розслідування, інших правоохоронних органів.
«У 198 кримінальних провадженнях відповідним особам повідомлено про підозру. Зокрема, понад 60 працівників органів прокуратури та СБУ залишилися на окупованій території та працюють проти нашої держави. Такий масив злочинів проти основ національної безпеки держави та зв’язки, які зафіксовані між працівниками силових структур України та спецслужбами Росії, ставлять дуже серйозні запитання до відповідних керівників. Кожне з таких питань отримає належну відповідь», – наголосив президент.
Хоча заради справедливості варто зазначити, що СБУ регулярно затримує диверсантів та прихильників «руського мира». Так, з часів початку повномасштабної агресії тільки за перші сто днів було затримано 360 ворожих агентів, викрито п’ять тисяч зрадників і колаборантів та нейтралізовано 800 кіберінцидентів та кібератак на держустанови. Наразі ці KPI ще більше зросли. Окрім цього, треба згадати успішну боротьбу Служби з проросійськими партіями та окремими агентами Кремля в українському політикумі на кшталт нардепів Віктора Медведчука та Андрія Деркача.
Поправка «слуги» Клочка
Повертаючись до юридичних тонкощів указів президента, варто зауважити, що Зеленський відсторонив Венедіктову на підставі частини другої статті 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Ця норма з’явилась нещодавно. Нагадаємо, її продавив голова парламентського комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Андрій Клочко. Депутат зробив це дуже філігранно при розгляді законопроєкту «Про правовий режим воєнного стану» щодо функціонування місцевого самоврядування у період дії воєнного стану».Норма закону, на яку посилається глава держави, гласить: «Президент України у період дії воєнного стану може прийняти рішення про відсторонення від займаної посади посадової особи, призначення на посаду та звільнення з посади якої віднесено до його повноважень, та покладення на відповідний період виконання обов’язків на іншу особу».
Поправка Клочка під час її обговорення у парламенті викликала критику з боку Головного юридичного управління апарату Верховної Ради. Його фахівці вважають, що норма, пролобійована депутатом, виходить за межі Конституції. Основний Закон не наділяє президента України повноваженнями ухвалювати рішення про відсторонення посадових осіб від займаних посад.
Більше того парламентські юристи звернули увагу: Конституційний суд у своїх актах сформулював юридичну позицію, що повноваження президента України визначаються виключно Конституцією і не можуть бути розширені законом або іншим нормативно-правовим актом.
Варто зауважити, що окрім «допомоги» президенту, парламентар Клочко, очевидно, вирішував й власне питання. Річ утім, що наприкінці 2021 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура розпочала кримінальне провадження за ознаками незаконного збагачення народного депутата Андрія Клочка. За даними журналістів-розслідувачів, матір нардепа від «слуги» за час роботи сина в Раді придбала нерухомості на 14,5 млн грн. Натомість офіційних доходів ані в самого Клочка, ані в матері, ані в родини сестри нардепа на купівлю цього майна не вистачало.
Після кадрових перестановок в Офісі генпрокурора кримінальна справа Клочка має всі шанси почити в бозі. Тому журналісти тепер будуть особливо слідкувати за її ходом.
Колишній заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера слушно зауважив, що президент здійснює повноваження, відповідно до Конституції. Ситуацію з усунення/відсторонення Баканова і Венедіктової він назвав квазізвільненням топпосадовців. «Має бути терміново скликане засідання парламенту, щоб якомога швидше визначитися. Якщо буде 226 голосів за звільнення, їх треба звільняти в конституційному порядку. Якщо не знайдеться 226, то президент має невідкладно скасувати свої укази», – пояснив Магера.
Фактор конгресвумен Спартц
Кейс Баканова і Венедіктової вирішив ще одну проблему, яка тиждень тому несподівано звалилась на керівника Офісу президента. Гучні відставки відсунули на другий план скандал за участю Андрія Єрмака. На початку липня всеукраїнський галас спровокувала американська конгресвумен Вікторія Спартц. У листі до президента Джо Байдена вона звинуватила главу Офісу президента України у сумнівних зв’язках з Росією. У тому ж листі згадала Спартц і про заступника Єрмака Олега Татарова. На думку конгресвумен, саме Татаров затягує призначення незалежного антикорупційного прокурора понад рік.
«У 2020 році до призначення пан Татаров перебував під слідством НАБУ, де його справу нібито неналежним чином передали звичайному прокурору та закрили. Пан Татаров також був високопосадовцем міліції за колишнього президента Януковича, переслідував учасників Євромайдану», – нагадала Спартц.
Парадокс, але тандем Єрмак-Татаров після останніх рішень президента виходять з цієї історії сухими. У своєму недільному посланні Володимир Зеленський раптом згадав і про необхідність призначення керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і активізації запуску конкурсного відбору нового очільника Національного антикорупційного бюро. Але при цьому президент звинувачує у гальмуванні цих кадрових процесів не Єрмака, і не Татарова...
Ба більше, той факт, що Венедіктову замінить її заступник Олексій Симоненко має вигляд подяки йому від Татарова. Бо саме Симоненко наприкінці грудня 2020-го змінив підслідність кримінальної справи Татарова (його підозрювали у передачі хабара під час роботи юристом у компанії «Укрбуд»). Симоненко відібрав її у НАБУ і передав СБУ. Згодом резонансна справа заглохла і розвалилася. Також показовим є факт, що нинішній «в.о.» генпрокурора відмітився на дні народження Татарова.
колаж «Главкома» з відео УП
Як прибирали Денісову
Історія з усуненням Венедіктової і Баканова – не перше сумнівне кадрове рішення, ініційоване Банковою протягом останніх місяців. 31 травня парламент висловив недовіру уповноваженій Верховної Ради з прав людини Людмилі Денісовій. Історія з її відставкою не відбулася б, якби не ще одна поправка депутата Клочка. Того самого від «слуги народу». За його пропозицією, у період дії воєнного стану Верховна Рада отримала можливість звільняти і призначати посадовців за спеціальною процедурою. Зокрема, шляхом висловлення недовіри такій посадовій особі.
«Слід зазначити, що Конституцією України не передбачено існування інституту «висловлення недовіри» посадовим особам, які призначаються Верховною Радою України самостійно. Тому запропонована новела не узгоджується з вимогами положень статей 19, 85 Основного Закону України», – пояснило Головне юридичне управління апарату парламенту.
Тепер цю «законодавчу штангу» намагається використати у суді пані Денісова. Окрім поновлення на займаній посаді, вона просить Верховний суд направити до Конституційного суду подання щодо конституційності положень частини четвертої статті 12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Простими словами, визнати неконституційною «поправку Клочка».
До речі, спроби потурання Конституцією вже дорого коштували теперішній владі. Лише за два роки президентства Зеленського Верховний суд задовольнив, щонайменше, сім позовів до президента, встановивши порушення закону з боку глави держави. Найрезонансніша справа стосувалася звільнення екссудді Конституційного суду Олександра Тупицького. Торік Тупицький виграв справу у Зеленського, змусивши юристів Офісу президента йти в апеляцію.
Є ще один важливий нюанс: заступник голови Офісу президента Андрій Смирнов вже наступного дня після оприлюднення указів про усунення Баканова та відсторонення Венедіктової заявив, що про звільнення Баканова та Венедіктової мова поки не йде. Мовляв, їх лише відсторонили, щоб вони не могли впливати на слідство. А чи залишає вплив на слідство Татаров, очевидно, питання риторичне.
Як не дивно, допомогти Івану Генадійовичу та Ірині Валентиновні можуть… наші західні партнери. Не через те, що вони мають якісь особливі сентименти до цих персон, а через те, що Заходу може дуже не сподобатися те, що весь контроль над правоохоронними органами отримує одіозна зв’язка Єрмак–Татаров.
Хоча формально обидва не мають законних повноважень для реального впливу на правоохоронні органи, і в Україні, і на Заході добре пам’ятають, що якесь десятиліття тому і слідство, і суд де-факто знаходились в руках Андрія Портнова. Навряд чи партнери, які мають кризи у власних країнах і безпрецедентно допомагають Україні у війні, збережуть рівень підтримки, спостерігаючи, як за димом від вибухів відбувається спроба узурпації влади. Не смішно, але в соцмережах вже пишуть президент-Єрмак, але поки через дефіс.
Якщо на Заході задовольняться публічною обіцянкою президента швидко призначити незалежного керівника САП та провести конкурс на посаду керівника НАБУ, це розв’яже Офісу президента руки. Тоді, швидше за все, президент таки внесе подання на звільнення в парламент і голоси за обидві відставки знайдуться. Водночас, не треба забувати, що це не зніме питання не лише до СБУ та Офісу генпрокурора, а й до інших правоохоронних органів, перевірку діяльності яких також ініціював президент.
P.S. Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що президент таки вніс до Верховної Ради постанову про звільнення Івана Баканова з посади голови Служби безпеки України.
Павло Вуєць, Віталій Тараненко, «Главком»
Коментарі — 0