Шуляк програла суд громадському активісту: рух Чесно повідомив деталі

Голова політичної партії «Слуга народу» та Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади Олена Шуляк програла позов про захист честі, гідності та ділової репутації. Вона позивалася проти громадського активіста Георгія Могильного, пише рух Чесно.

Як зазначається, Могильний виступає проти незаконної забудови та недоброчесних забудовників, а також проти спроб законотворців напрацювати законодавчу базу, яка може бути вигідна саме забудовникам.

Рішення Шевченківського районного суду не набрало законної сили, оскільки його можна оскаржити в апеляції.

У вересні Олена Шуляк звернулася з позовом, в якому просила суд зобов’язати Могильного видалити пост у  мережі Fасеbоок та спростувати наведену в ньому інформацію. У цьому пості Могильний критикував законопроєкт №5091 про захист інвесторів, який, за його словами, «насправді розроблений в інтересах будівельної мафії і не захищає інвесторів». Могильний зазначав, що у створенні та прийнятті цього проєкту активну роль відігравала саме Шуляк.

Судовий розгляд справи тривав понад півроку, і 15 березня суд залишив позов Шуляк без задоволення. Проте Георгій Могильний зазначає, що, швидше за все, в апеляції рішення може бути протилежним. «Я настільки здивувався, що тричі перечитав, перш ніж повірив своїм очам – вчора суддя Василь Волошин із Шевченківського райсуду Києва залишив без задоволення позов голови партії «Слуга народу» Олени Шуляк до мене. Зрозуміло, що може бути апеляція від Шуляк і фінальне рішення стане прямо протилежним, але поки що я трохи відчув себе як в Європі, дивлячись на численні використання декларацій і резолюцій Парламентської асамблеї Ради Європи і рішень Європейського суду з прав людини», – зазначив він на своїй сторінці у Fасеbоок.

У висновку суду справді є багато посилань на міжнародне законодавство та практику, а у рішенні зазначається: «враховуючи публічний статус позивачки та те, що поширена інформація стосувалася її публічної діяльності та мала суспільний інтерес, а отже, остання повинна бути терпимою до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову».