Хвилина мовчання: згадаймо майданівця Тараса Савчука
Чоловік пішов на захист Батьківщини ще за часів АТО
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Тараса Савчука.
Захисник Тарас Савчук, позивний Вовкулака, загинув 22 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Білогорівка на Донеччині. Воїну було 29 років.
Чоловік любив хорошу каву, читав щоденники Марка Аврелія та слухав сучасних українських філософів. А ще обожнював ходити в гори та кататись на велосипеді. Влаштовуючись на роботу, Тарас одразу попередив: «Якщо почнеться широкомасштабна війна, піду служити»… Тоді мало хто з колег задумувався над серйозністю сказаного… Чоловік, який все життя цікавився історією України та в якого за плечима вже був досвід служби в АТО, не мав у цьому жодного сумніву і готувався до вторгнення «сусідів»…
Тарас народився у місті Золочів Львівської області. Закінчив Львівську комерційну академію. Потім навчався у Національному університеті «Львівська Політехніка» на спеціальності «англійська мова та цифрові комунікації». Працював в ІТ-компанії Abto Software. Був членом організації УНА-УНСО. Брав активну участь у Революції Гідності.
Зі слів друзів та родичів Тарас не любив гучних вечірок. Натомість мав багато захоплень: любив ходити в гори, їздити на велосипеді, цікавився мистецтвом, лицарською тематикою, філософією, музикою тощо. Завжди дбав про родину.
«Він був найкращим братом. Ми не були дуже близькі, він був стриманий в емоціях, але я завжди відчувала його підтримку. Ми переживали й піклувалися один про одного тихо. Він дбав за всю сім’ю, був тою людиною, яка тримала нас на плаву», – ділиться сестра Марта Савчук.
Марта додає, що особливо брат цікавився історією України, любов до якої ще з дитинства йому прищепив дідусь. Був справедливим і не любив будь-яких проявів СРСР в сучасному світі. Тарас був учасником історично-націоналістичних спільнот. Захоплювався історією УГА, дивізією СС «Галичина» та її бійцями.
Подруга Ольга Грицюк каже, що він, без сумніву, був дивізійником нашого часу: «Це про патріотизм, виховання, про вишкіл, чесноти, про відмінні військові вміння, про людське».
Із 2014 року чоловік став на захист України. Воював на Донбасі у складі ЗСУ. Служив у 54-му та 131-му окремих розвідувальних батальйонах.
Після повернення з АТО Тарас полюбив цивільне життя, придбав машину й орендував квартиру. Познайомився зі своєю нареченою Віталією і планував із нею сім’ю.
З початком повномасштабного російського вторгнення Тарас разом із побратимами знову взяли до рук зброю, щоб боронити рідну країну від окупантів. Служили у 8-му батальйоні 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Їх підрозділ захищав Київщину, Чернігівщину, Сумщину, Харківщину, Луганщину.
Влітку Савчук отримав поранення осколками в ногу й руку. Осколок із руки так і не змогли дістати, тож бої продовжував із ним. Тарас казав, що то його медаль, а друзі жартували, мовляв, буде пищати у супермаркеті та матиме проблеми в аеропортах. У липні в Тараса була відпустка, тоді родина бачила його востаннє.
«Тарас – неймовірно розумна та світла людина. Він цікавився військовою історією, астрофотографією, любив походи в гори. Торік захопився мототуризмом. Також займався науково-дослідницькою діяльністю. Війна забирає найкращих. І це те, чого ми ніколи не зможемо пробачити росіянам навіть за сотні років. Нам бракуватиме тебе, друже. Дякуємо за твій подвиг», – написали колеги загиблого.
«Тарас був для кожного, хто його знав, прикладом мужності. Він мав прекрасне почуття гумору, був добрим, ввічливим, мужнім, турботливим. Страшенно любив добру каву. Мій брат був відважним, стриманим і справедливим, найкращим з людей. Безкінечно сумую», – зазначила сестра полеглого воїна.
«Життя продовжує втрачати сенси. Мого безсмертного друга-снайпера-айронмена більше немає. Більше 10 років ми балансували, змінювали професії, робили революції, кидали виклики життю, сміялись і ділились мріями. Ця епоха не завжди йому пасувала, бо він був лицарем, вишуканим аристократом, тихо робив те, на чому інші роблять гучне ім’я. Ми багато чого обговорювали – від стосунків та книжок до зачісок СС, він ніколи не говорив про людей погано, а своїх побратимів перед відбоєм знайомив із мудрістю стоїків. Завжди в ідеальній формі і з блиском в очах. Я не знаю, як після всього продовжувати боротись за справедливість. Герої вмирають», – написала близька подруга Ольга Грицюк.
Поховали воїна на Алеї Слави у рідному місті.
У Тараса залишилися мама Марія, батько Володимир, сестра Марта та дівчина Віталія.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0