Хвилина мовчання: згадаймо Євгена Кобзаря, який ціною життя намагався врятувати побратима

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Євгена Кобзаря.

Захищаючи рідну землю, 8 листопада 2022 року у бою на Бахмутському напрямку на Донеччині поліг боєць батальйону «Свобода» четвертої бригади оперативного призначення НГУ Євген Кобзар (позивний Калібан), якому було 32 роки.

Усе життя чоловік прожив у Києві. До війни захоплювався реконструкторським рухом та промисловим альпінізмом. Євген був одним із найбільших авторитетів клубу середньовічного бою «Путивль». Добре розумівся на деталях спорядження середньовічного воїна, специфіці озброєння, тактиці тогочасного бою.

А ще він працював дитячим аніматором на святах. І кращого Миколая чи Санту важко було знайти. Він любив дарувати людям свято, і не лише найменшим.

У лютому 2022 року разом із колегами-альпіністами він взявся закривати вітражі Київського вокзалу від можливих наслідків ворожих обстрілів.

З перших днів повномасштабного вторгнення чоловік приєднався до добровольчого формування територіальної громади «Свобода». Захисник пройшов найгарячіші точки бойового шляху – річка Борова, Воронове, Зайцеве, Бахмутський напрямок.

«Він був людиною-оркестром», – згадують побратими.

Євген володів усіма можливими видами зброї, освоїв керування дроном, їздив на БТР. І завжди був готовий за першим покликом прийти на допомогу побратиму.

Під час бою 8 листопада біля Курдюмівки він разом із побратимом Олегом Морозовим (позивний Геша) кинувся на порятунок пораненому бійцю 30-ї бригади, знаючи про те, що територія прострілювалася. Але бажання допомогти було сильнішим. На жаль, снаряд ворожого ПТУРу наздогнав усіх трьох.

Калібан назавжди лишився в пам’яті побратимів молодим, усміхненим, щирим. І справжнім воїном.

У захисника лишилися батьки, донька, сестра.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.