Окупанти вбили всю родину поліцейського з Бородянки. Згадаймо однорічну Поліну Сімороз та її рідних
Коли батько знайшов доньку, вона ще дихала, але згодом у лікарні померла
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо однорічну Поліну Сімороз та її родину.
Однорічна Поліна Сімороз загинула 26 лютого 2022 року у Бородянці на Київщині. Російська ракета поцілила в її дім. Оселю зруйнувало повністю. Там також загинули мама, бабуся, дядько, прабабуся та дідусь Поліни. Життя дівчинки намагались врятувати медики у лікарні, однак не змогли.
У цій родині живим залишився тільки 26-річний батько Поліни Іван Сімороз. Він у час вибуху був на роботі. Чоловік працює поліцейським у Бородянці. Саме він першим прибіг додому після трагедії, яка забрала життя його родини.
Іван уперше побачив Олену на святкуванні у друзів. Дівчина настільки сподобалась поліцейському, що вже тоді він зрозумів: це його майбутня дружина. «Вона була ідеальна», – зазначив Іван. А вже за рік світ побачила їхня донечка Поліна. Для чоловіка й тата це були дуже щасливі часи: «Дружина приходила до мене на роботу, чекала, коли завершу всі справи. Потім ми йшли їсти морозиво, а у візочку спала маленька донечка. Ми могли так, гуляючи, й прийти додому: туди від відділення – 3 км».
У мене все було добре. Кожного вечора, коли приходив із роботи, дитина і дружина зустрічали. Я не знаю, як після такого жити...
Іван Сімороз
Коли Іван приходив втомлений після роботи, Полінка вибігала до нього, обіймала. «Вона, як навчилась ходити, полюбила танцювати. Ми чекали, щоб Поліночка трошки підросла – дружина дуже хотіла полетіти за кордон на море», – пригадав поліцейський. Про те, щоб переїздити від батьків, навіть не було мови. Сіморози так і жили великою родиною – чотири покоління в одному будинку…
«26 лютого я перебував на робочому місці в райвідділку поліції, ми розмовляли на вулиці і почули «бабах!» – поділився Іван. Російське вторгнення в Україну тривало вже два дні, міста у Київській області потерпали від обстрілів, росіяни намагалися наблизитися до столиці. «Земля затрусилася. Я почав набирати телефоном всіх своїх родичів: жінку, свого брата, маму, батька, бабусю – і всі були в зоні недосяжності. Я зрозумів, що сталося щось недобре», – зауважив поліцейський.
Іван почув вибух десь поруч, він зрозумів, що кудись влучили, але не знав, куди саме. Чоловік доїхав зі своїм керівником та кількома колегами з поліції до свого будинку на вулиці Центральній і був приголомшений руїнами, які залишились від його будинку.
Жах. Війна. Дуже страшно, ти не розумієш… Сподіваєшся, що хтось живий, може, десь в погребі заховався.
Іван Сімороз
Незабаром на допомогу у пошуках приїхали сусіди та родичі. Першим Іван знайшов матір, яка лежала мертва на холодильнику. Потім за 200 м він знайшов тіло свого молодшого брата. Він втратив обидві ноги й руки. Поруч з ним на грядці сидів його улюблений пес. Потім знайшли його бабусю, теж мертву, засипану цеглою. Тітка Івана знайшла його однорічну донечку Поліну на дивані, вона ще дихала. Тоді знайшлася дружина Івана. Потім його батько. Обидва мертві. Невдовзі Поліна померла в лікарні. Того дня Іван втратив шістьох членів родини.
Після трагедії Іван взяв лише три дні відпустки. Він працював на військовому блокпосту неподалік і допомагав людям евакуюватися на автобусах до безпечних районів. За це чоловіка відзначили медаллю за заслуги та відвагу. Його відділок поліції почав працювати одним з перших після виходу росіян з Київської області.
Хоча робота, за словами багатьох, відволікає, вона також допомагає чоловіку пережити своє горе. Коли жителі Бородянки та поліція почали відбудовувати місто, Іван зустрів людей, які пережили схожі трагедії. Він каже, що його дружні стосунки та підтримка колег були неоціненними.
«У кожного в Бородянці є біда та проблеми, – розповів Іван. - Треба допомагати людям. Робота і мої друзі - це допомагає і підтримує».
Могилу маленької Поліни легко впізнати за іграшками. Але найбільше вражає те, що на всіх хрестах однакова дата смерті: 26.02.2022. Жорстокість і непоправність цієї війни відбилася в одній даті, закарбованій шість разів. «Коли приходиш туди, весь час плачеш», – сказав Іван, ковтаючи клубок у горлі.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0