«Розрив з Москвою». Релігієзнавець пояснив подвійну гру Онуфрія

Московська церква в Україні на чолі з митрополитом Онуфрієм готується апелювати у суді фактом нібито розриву звʼязків з Російською православною церквою у 2022 році, якщо її буде визнано афілійованою з РПЦ. Про це йдеться в матеріалі «Главкома» «Онуфрій за незалежність! Що задумала верхівка Московської церкви».

Релігієзнавець Олександр Саган наголосив, що скоро релігійні громади УПЦ МП почнуть отримувати приписи від Держслужби з етнополітики. Тому Московська церква активно готується, аби через заяви щодо розриву з РПЦ маніпулювати фактами у судах. За його словами, попри заяви Собору у 2022 році, Українська православна церква Московського патріархату досі залежна від РПЦ.

«Такі заяви для непідготовлених людей можуть мати якусь видимість того, що дійсно є якийсь «розрив відносин з Москвою», – каже Саган. –  Хоча зрозуміло, що ніякого розриву до сьогодні немає. Адресатами цієї заяви Онуфрія є і внутрішня, і зовнішня аудиторії. УПЦ МП буде знову підключати своїх лобістів, аби апелювати до міжнародних правозахисних інституцій щодо тиску на церкву. А всередині країни будуть всіх запевняти, що вони створили всі умови для незалежності від Москви».

Після рішення Константинопольського патріархату про відновлення протекторату над Київською митрополією, варіативність поведінки УПЦ МП була дуже звужена. За словами релігієзнавця, митрополит Онуфрій не хоче йти на зустріч ПЦУ, водночас справжній розрив з РПЦ заведе Московську церкву до «сірої зони», яка буде невизнана ніким.

Саган вважає, що УПЦ МП буде всіляко опиратися остаточному розриву з Москвою. Але є й ще один фактор: рух зсередини самої церкви – і мова не тільки про вірян, а й про священників, у яких накопичилося багато питань до свого керівництва. «І заява Онуфрія та намір зібрати єпископів – це такий зовнішній антураж, що буде поданий як робота в цьому напрямку», – каже він.

Як відомо, 27 травня 2022 року митрополит УПЦ МП Онуфрій на Соборі у Феофанії провів половинчасте рішення. Собор засудив війну, висловив незгоду з позицією Кирила щодо неї та схвалив зміни до Статуту про управління УПЦ МП, що мали б свідчити про її повну самостійність і незалежність. Але при цьому ухвалив рішення не про вихід, а про «відокремлення» від Московського патріархату.

Водночас Собор засудив і «розкол в українському православ’ї», спричиненням наданням Константинополем Томосу Православній церкві України (УПЦ/ПЦУ). Московська церква заявила про «несправжню» автокефальність ПЦУ, але закликала до діалогу з нею та застерегла від силового захоплення храмів та «примусового» переведення парафій УПЦ до ПЦУ.

Такі заяви вже були великим кроком вперед для Московської церкви в Україні. Проте, на думку предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія, рішення Собору було чисто декларативним, а фактично УПЦ МП лишилася в єдності з РПЦ. Принаймні Онуфрій продовжив поминати Кирила під час літургії, а Державна служба з етнополітики та свободи совісті у своїй експертизі у 2023 році підтвердила: новий статут про управління УПЦ МП не скасував її залежності від російського центру. Релігієзнавці встановили, що «статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що користується певними правами самостійності, але не утворює автокефальну церкву, залишається незмінним».

20 травня 2025 року предстоятель УПЦ МП Онуфрій оголосив звернення до триріччя Собору, в якому нагадав, що більшість його делегатів у 2022 році виступила за повне відокремлення церкви від Московського патріархату. Онуфрій заявив про прагнення УПЦ повної канонічної незалежності та висловив сподівання, що «уся родина Автокефальних помісних церков морально підтримає нас, схвалить нашу канонічну незалежність та відзначить її належною відзнакою».

До слова, на нараді архієреїв УПЦ МП, що відбулася після богослужіння на третю річницю Собору у Феофанії, не було прийнято жодного рішення щодо розриву зв’язків з Російською православною церквою та спрямування звернення до предстоятелів Помісних Церков щодо визнання автокефалії УПЦ МП.

Раніше Кабінет міністрів затвердив офіційний порядок, за яким перевірятимуть, чи не ведуть релігійні організації в Україні пропаганду ідеології «русского міра».