Уряд перевірятиме церкви на наявність пропаганди «русского міра»

Кабінет міністрів затвердив офіційний порядок, за яким перевірятимуть, чи не ведуть релігійні організації в Україні пропаганду ідеології «русского міра». Як передає «Главком», про це йдеться в постанові уряду №541.

Згідно з постановою, перевірки ініціюватиме служба України з етнополітики та свободи совісті або інші державні органи, а також громадяни й юридичні особи – за письмовими зверненнями.

Підставою для перевірки може бути поширення церквою або її представниками наративів, які виправдовують агресію РФ, заперечують українську державність чи підтримують російський імперіалізм.

«Під час здійснення розгляду питання ДЕСС може звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів досудового розслідування для отримання інформації, пояснень, документів, даних з публічних електронних реєстрів, а також використовувати інформацію про факти використання релігійної організації для пропаганди ідеології «русского міра», що міститься у висновках релігієзнавчої експертизи та/або отримана від фізичних та/або юридичних осіб, з медіа, інших відкритих джерел», – йдеться в документі

У разі встановлення неодноразових фактів пропаганди – це фіксуватиметься у висновку, затвердженому наказом Держетнополітики. Якщо ж таких фактів немає, розгляд припиняється.

Ознаки пропаганди ідеології «русского міра»:

• обґрунтування необхідності відновлення євразійського імперського простору, в якому немає місця для незалежної України, під егідою РФ; 
• представлення так званої «спеціальної військової операції» як «священної війни», «протистояння бездуховному, безбожному Заходу»; 
• обґрунтування територіальних претензій та російської військової агресії, знищення суверенітету і територіальної цілісності України з посиланням на спільну історію, релігійні традиції, мовну спорідненість, історичну пам’ять; 
• заперечення існування української нації, української державності, права України на державний суверенітет з використанням ідей «триєдиної Русі», «триєдинства російського народу»; 
• виправдання експансії Московського патріархату на території України за допомогою аргументів про унікальність російського історичного шляху, російської духовності, особливу святість, «вселенськість» російського православ’я, одвічну боротьбу Росії із Заходом; 
• виправдання придушення церковного життя в Україні, її національно- історичних релігійних традицій; 
  заперечення права українських церков на автокефалію; 
• поширення ідеї про те, що будь-яке національне самоусвідомлення українців і білорусів загрожує «триєдиному російському народу», зменшує його популяцію, а тому повинно жорстоко придушуватися, зокрема із застосуванням збройних сил; 
  обґрунтування російського месіанства та цивілізаторсько- просвітницької історичної ролі Росії у процесі становлення та розвитку Української держави;
• виправдання злочинів російських військових, вчинених на території України, як таких, що усувають перешкоди для здійснення особливої російської місії у світі; 
• поширення та роз’яснення ідей необхідності збирання «російських земель», що не мають чітко окреслених кордонів і охоплюють всі території, на яких проживають носії російської мови чи православні віруючі; 
• обґрунтування усунення перешкод, зокрема воєнним шляхом, для возз’єднання «розділеного російського народу».

Пропагандою ідеології «русского міра» не вважається використання відповідних ідей у наукових, дослідницьких, освітніх, аналітичних цілях, якщо такі дії не мають на меті поширення чи підтримку відповідних ідей.

Нагадаємо, Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики планує отримати від  Кабміну пояснення, чому Уряд у порушення тримісячного терміну, який був визначений парламентом, не ухвалив підзаконні акти, потрібні для реалізації норм закону «про заборону Московської церкви» (закон №3894 «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій»).

До слова, 76-річний митрополит Тульчинський і Брацлавський УПЦ Московського патріархату Іонафан (у миру – Анатолій Єлецьких) отримав вирок у вигляді п’яти років позбавлення волі з конфіскацією майна. Згідно з постановою Верховного суду, цей вердикт набрав чинності і оскарженню не підлягає.