Кількість дезертирів у матеріалі Financial Times завищена втричі: дослідження
Чому важливо розрізняти дезертирство та самовільне залишення частини
Нещодавно Financial Times опублікували резонансний матеріал, згідно з яким за 10 місяців в Україні нарахували 60 тисяч дезертирів, посилаючись на дані Генеральної прокуратури України. Втім насправді справ, відкритих за статтею 408 ККУ у звітах ГПУ, майже утричі менша. «Опендатабот» виявив, що у матеріалі без пояснень об'єднано дезертирство (стаття 408 Кримінального кодексу України) та самовільне залишення частини (стаття 407 ККУ). Чому важливо не змішувати ці правопорушення та як такі помилки грають на руку наративам російської пропаганди – розібралися разом з юристами.
19 922 кримінальних провадження було відкрито через дезертирство за 10 місяців поточного року. Дезертирів більшає рік до року: так, у порівнянні до того ж періоду торік таких справ побільшало у 3,7 рази. Лише у 3% справ цьогоріч вручено підозру, й лише в 1,3% справи дійшла на розгляд до суду.
Через самовільне залишення частини цьогоріч відкрито 41 950 кримінальних провадження – вдвічі більше, аніж через дезертирство. Справ за статтею 407 побільшало за рік у 3,3 рази. Водночас розслідуються справи щодо самовільного залишення частини також ефективніше: підозру отримали у 13% справ, а до суду дійшло 7%.
Якщо скласти ці два показники, то дійсно можна отримати число, наближене до того, яке наводять у Financial Times – втім це буде грубою помилкою, вважають юристи.
«Кримінальне законодавство передбачає, що і самовільне залишення частини, і дезертирство – це самовільне залишення місця служби. Однак важливо, що різняться ці злочини саме поведінкою військового після такого вчинку та метою таких дій. Якщо людина вживатиме заходів, аби повернутися на службу, таке порушення буде кваліфікуватися як самовільне залишення частини. Дезертирство ж за своєю суттю є переховуванням від правоохоронних та інших державних органів, а також органів військового управління, аби ухилитися від проходження військової служби. Дезертирство, на відміну від самовільного залишення частини, є особливо тяжким військовим злочином та карається позбавленням волі до 12 років», – коментує адвокатка Валентина Слободянюк.
Самовільне залишення частини розглядається як тимчасове залишення місця служби без дозволу командира або поважних причин, або нез’явлення на неї впродовж певного періоду. Зокрема, може йтись про випадки, коли військовослужбовець не повертається з відпустки чи лікування тощо. Тобто у людини не було наміру уникнути проходження служби взагалі.
На відміну від самовільного залишення частини, про дезертирство йдеться у випадках, коли військовослужбовець повертатися не збирається.
Військовослужбовці, які під час дії воєнного стану вперше самовільно залишили місце служби або вчинили дезертирство, до 1 січня 2025 року можуть добровільно повернутися на службу та будуть звільненні від кримінальної відповідальності – їх справи буде закрито. Згідно із даними Генеральної прокуратури, за три місяці вже близько 8 тисяч військовослужбовців скористалися цією можливістю.
Нагадаємо, згідно із новим законом, військові, які самовільно залишили військові частини та місця служби, дезертирували зі Збройних Сил та інших формувань, а також добровільно здалися в полон, виключаються з лав ЗСУ. Законопроєкт №1227 чіткіше регламентує проходження військової служби, і в тому числі регулює питання включення дезертирів в чисельність Збройних сил України. Він був опублікований в урядовій газеті «Голос України» в суботу, 19 жовтня 2019 року, та набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Верховна Рада ухвалила в цілому закон №11322 про звільнення військових від кримінальної відповідальності за перше самовільне залишення частини та дезертирство. Для повернення на службу потрібна письмова згода командира частини.
Стало відомо, що військові, які вперше самовільно залишили свої частини, почали повертатись на фронт.
Коментарі — 0