У жовтні Україна втратила на Донбасі двох військовослужбовців. Як загинули герої
Попри зменшення інтенсивності обстрілів, війна продовжується
Жовтень видався місяцем, насиченим різноманітними подіями в Україні та світі. Енергетична криза, пандемія, початок опалювального сезону тощо. Тим часом на Сході України продовжувала точитися війна. Упродовж місяця Україна втратила на Донбасі двох військовослужбовців – майстер-сержанта Георгія Халікова та старшого солдата Віктора Рачугіна. Пригадаймо, якими були ці люди при житті та як загинули, захищаючи батьківщину.
Георгій Халіков, 93 ОМБр
На момент загибелі майстер-сержант уродженець смт Березиного Одеської області мав 51 рік. Постійно мешкав у с. Тищенки на Полтавщині. До війни працював у правоохоронних органах, а з 2016 року проходив службу в одному з підрозділів 93 ОМБр у званні майстер-сержанта.
Загинув у результаті артилерійського обстрілу позицій ЗС України у смузі відповідальності ОТУ «Схід» поблизу с. Гранітне у Донецькій обасті. Похований у смт Березине на Одещині, залишилося троє синів.
У військовому колективі Халіков мав непохитний авторитет, військовослужбовці називали його «Дядя Жора». Ось як згадує про нього волонтер фонду «Повернися живим» та учасник АТО Андрій Римарук.
«Кожна велика перемога нівелюється однією втратою. Якось поспішав, говорив про своє, намагався все швидко зробити. Тоді дядя Жора сказав: «Пий каву і не спіши жити. Краще залити в пустий бак 5 літрів і знати, що через 70 км ти знову станеш. Якщо їхати будеш в режимі овоч, нє спєша». Мати мету і точку заправки, хоча тоді і зараз це – підзарядка. Дякую за службу. Вибач, що не врятували».
«Жора, ми з тобою зняли багато крутого, тебе всі любили і поважали. Це велика втрата. Спи спокійно, герой», – зазначив у соціальній мережі журналіст Євген Назаренко.
Віктор Рачугін, 17 ОТБр
Народився 31 січня 1985 року в Запоріжжі. Здобув середню спеціальну освіту, працював за фахом. Згодом одружився, на світ з’явився син. У березні 2021 року Рачугін уклав контракт на службу в Збройних силах України.
Старший солдат, старший оператор відділення протитанкового взводу 17 ОТБр, раніше служив у 54 ОМБр).
«Спокійний і ввічливий, досвідчений боєць, який добре знав військову справу» – так згадує загиблого командир взводу, старший лейтенант Максим Журавель: «Небайдужий, не ставився поверхнево до інших солдатів. Цим заслужив свій авторитет. І на передньому краї завжди допомагав бійцям, був завжди чуйний».
«Хлопець бойовий був, активний, постійно усміхався. Як не прийдеш – постійно з гумором, і хлопці його всі поважали і любили», – каже побратим Рачугіна із позивним «Крєпиш».
Загинув при виконанні бойового завдання в результаті кульового поранення під час ворожого обстрілу в районі смт Новотошківське на Луганщині. Похований на Алеї Захисників кладовища Святого Миколая в м. Запоріжжі. Залишилися мати, сестра та десятирічний син.
Коментарі — 0