Учитель-«обіймашка» пішов на фронт, аби повернути Крим. Згадаймо Миколу Кондратюка
Танці були стихією чоловіка, хобі та покликанням і цією справою він умів надихати, навчаючи учнів і студентів
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Миколу Кондратюка.
43-річний учитель фізичного виховання і ритміки Микола Кондратюк із Житомира загинув 9 січня 2023 року під час артобстрілу поблизу Бахмута. Він добровільно приєднався до лав ЗСУ із початком повномасштабної війни. Одному зі своїм приятелів, з яким вони раніше любили відпочивати в Криму, Кондратюк сказав, що йде на війну, аби повернути півострів.
На своїй сторінці у соцмережах вчитель публікував фото та відео воєнних буднів. В одному з останніх дописів він показав, як разом із побратимами будують фортифікаційні споруди. Те відео Кондратюк закінчив словами: «Ми сильні, ми працюємо і поборемо нашого ворога. Все буде Україна!».
Побратим героя Вадим Яницький пригадує, що він був справжнім воїном: «Він пішов захищати нашу рідну землю від навали з перших днів. На жаль, кращі йдуть одразу, війна кращих забирає».
Микола Кондратюк у житті любив вчитися. Він спочатку здобув освіту технолога, згодом вчителя фізкультури й спортивно-бальних танців, а потім – менеджера. Тривалий час Микола був слюсарем аварійно-відновлювальних робіт. До повномасштабної війни чоловік працював учителем фізкультури та ритміки у житомирському ліцеї №23. У навчальному закладі його запам’ятали, як учителя-«обіймашку», адже з ним любили обійматися діти та їхні батьки.
«Завжди усміхнений, на позитиві… Професіонал своєї справи, він завжди завзято брався за творчі проєкти та постановки. Його уроки ритміки та крутезні руханки бадьорили всіх і кожного», – написали про Кондратюка у соцмережах від імені його ліцею.
Танці були його стихією, хобі та покликанням і цією справою він умів надихати, навчаючи учнів і студентів. Микола Кондратюк неодноразово брав участь у змаганнях із танцювального спорту та отримував на них нагороди. Колеги називають його людиною-святом, а діти – своїм улюбленцем.
«Він дуже любив свою роботу, – розповіла вчителька фізичної культури житомирського ліцею №23 Світлана Єщенко. – Працював у нас вчителем фізкультури, але над усе він любив ритміку. Танці – це його життя. Він і дітей цьому вчив, і для вчителів робив різні цікаві постановки. Різні флешмоби були».
«На перерві він весь час був біля дітей. Як зараз це бачу: сидів на цій лавці в оточенні дітей. Або стояв скраєчку і підтанцьовував. Діти за ним повторювали. Всі вчителі його називали «учитель-обіймашка». Від дуже любив обіймати усіх – дітей, їхніх батьків, вчителів. До нього усі горнулися», – додала колега загиблого.
«Учитель мого сина загинув на фронті. Микола Павлович. Останній раз його, усміхненого і спокійного, ми бачили у шкільному укритті, у перші ночі після 24 лютого. Ми сиділи налякані, з півтора десятка людей, які здогадалися, що коли зачинені підвали у всьому нашому кварталі, є підвал школи. Школа – безпечне місце (так ми думали, поки не прилетіло у сусідню школу). Там цілодобово чергують директор і Микола Павлович. Він стоїть при вході у клас ДПЮ… Микола Павлович говорить щось дотепне, щось підтримуюче. Про голубці з їдальні, які накрутили кухарі: «Якщо що – вистачить на всіх», – поділилася своїми спогадами Тетяна Гордієнко.
«Дуже був добрий вчитель. Я дуже за ним сумую. Для нас ритміка і фізкультура у нього – це прямо чарівні уроки. Ми були, як його найкращі друзі. З ним завжди було весело, і ми на все життя це запам'ятаємо», – наголосив учень Миколи.
Окрім танців, Микола Кондратюк захоплювався і тривалий час займався йогою. «Коля був одним із найкращих у нашому йога-клубі. Він завжди багато працював, жартував і час від часу вчив нас ритмічним руханкам. Коля обіцяв, що коли повернеться, посадить сотні дерев і навчить нас танцювати бачату. Як ми на тебе чекали! Як нам тебе не вистачає!..» – пригадала знайома воїна Сніжана Герасимчук.
«Ми з ним довго дружили. Раніше, ще до війни, їздили в Крим, а коли він поїхав на війну, то сказав: «Я Крим поверну. Я все для цього зроблю, і ми знову поїдемо туди на відпочинок. Це була людина з великої літери, людина-позитив – де був він, там завжди був гарний настрій. Його усі любили та поважали, у нього було дуже багато друзів і знайомих», – сказав друг Миколи Кондратюка Артем Галанзовський.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0