Змінив указку вчителя-географа на пульт безпілотника. Згадаймо Сергія Лазаренка
Лазаренко дуже любив географію, здобув відповідну освіту і мав будувати кар'єру вчителя, проте доля розпорядилася інакше
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Сергія Лазаренка.
Сергій Лазаренко отримав смертельне поранення в козацькому Гуляйполі 6 грудня 2025 року. Про це повідомив боєць 5-го окремого штурмового полку ЗСУ, народний депутат України 7 скликання Юрій Сиротюк, інформує «Главком».
Сергій народився 26 листопада 1997 року в селі Мезенівка на Сумщині. Він дуже любив географію, здобув відповідну освіту і мав будувати кар'єру вчителя, проте доля розпорядилася інакше.
Ще напередодні повномасштабного вторгнення Сергій Лазаренко змінив цивільне життя на вояцьку працю, підписавши контракт. Навесні 2023 року він став мінометником у роті вогневої підтримки 5-ї окремої штурмової Київської бригади.
Бойовий шлях захисника пролягав через найгарячіші точки: околиці Бахмута, Іванівське, рубежі вздовж каналу Сіверський Донець – Донбас. За час великої війни Сергій був двічі поранений. Побратим Юрій Сиротюк згадує неймовірний епізод восени 2024 року: під час евакуації з позиції «Комар» автівка воїнів потрапила під масований удар артилерії, який коригував дрон. Здавалося, у тому пеклі не виживе ніхто, але хлопці дивом вибралися і продовжили виконувати завдання.
Сергій був надзвичайно товариською, по-дитячому відкритою людиною, але в критичні моменти проявляв залізну мужність. Саме він врятував життя побратиму Володимиру Атаманчуку на позиції «Крук».
Вдруге Сергій отримав мінно-вибухову травму наприкінці жовтня 2025 року біля Солодкого, проте довго лікуватися не став – поспішав до своїх. Невдовзі він опанував новий фах і став оператором безпілотних систем у новоствореному батальйоні 5 ОШБр.
6 грудня 2025 року в районі Гуляйполя захисник отримав смертельне поранення. Йому було лише 28 років.
«Коли прощалися із Сергієм, почав падати сніг. Його батько Володимир згадав, що в день народження сина, 26 листопада 1997 року, теж ішов густий сніг. Погода проводжала його шляхетним білим кольором. Ми не прощаємось із тими, хто помер за Батьківщину, — ми обов’язково зустрінемось», – написав Сиротюк. Тепер кожен «тремпель» (так на Сумщині називають вішаки для одягу) нагадуватиме побратиму про худорлявого й усміхненого вчителя-географа, який здобув вічне життя в бою.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0