Ціна анекдоту – колонія. Як у Росії «люди сміються над режимом» у час війни проти України

Жителя Астраханської області Росії визнали винним у «дискредитації армії» РФ через «політичний анекдот» у соцмережах. Це один із перших подібних випадків – раніше причинами переслідувань за неприйнятні для влади жарти були стаття про образу почуттів вірян або справи про екстремізм. Гумор на чутливі теми в країні вже прирівняний до політичного висловлювання, кажуть опитані проєктом «Радіо Свобода» «Кавказ.Реалії» експерти.

В Ахтубінську Астраханської області Віталію Журавльову, якого вже двічі засуджували за «дискредитацію» армії РФ, винесли третій вирок за тією ж статтею. Причиною, як розповіли у пресслужбі суду, став коментар у «ВКонтакті» у формі «політичного анекдоту». Його зміст не наводиться. За формулюванням суду, провина Журавльова полягала в жарті над скоєнням російською армією злочинів щодо власних громадян, яких керівництво країни не відносить до категорії «наші».

Приклади політичних анекдотів подібного змісту можна знайти в мережі: в одній із його варіацій міністр закордонних справ Сергій Лавров телефонує колишньому міністру оборони Сергію Шойгу і просить не бити по Нью-Йорку, бо у нього там живе донька – далі співрозмовники виключають удари і по європейських містах, де живуть родичі російських чиновників, поки, нарешті, не погоджуються нанести удар по Воронежу, бо в останньому «наших точно немає».

Від жарту до вироку: хронологія справи

Антивоєнні коментарі Журавльов публікував у спільнотах свого міста: термін за анекдот йому призначили після жарту в пабліку «Ахтубинск знает». Перший вирок за «дискредитацію» армії у грудні 2024 року йому винесли одразу за трьома епізодами – про цю ж справу відомо найбільше з апеляційної постанови обласного суду. 45-річному жителю Астраханської області інкримінували публікацію картинок зі віршами в групі «Деловой Ахтубинск» з акаунта під псевдонімом «Mr. Vitor». Коментарі були залишені у «ВКонтакті», директор соцмережі з безпеки надав усі необхідні дані для верифікації Журавльова, прямо зазначається в судових документах.

Кримінального переслідування за коментарі домоглася знайома Журавльова: з постанови відомо, що її чоловік воює в Україні, а сама вона керує волонтерським рухом «Ахтубинцы СВО», створеним іншим свідком. Пост із рекламою цієї організації Журавльов і прокоментував у місцевій спільноті – він написав, що волонтери є шахраями і «набивають собі кишені». Організаторка зборів у суді стверджувала, що слова Журавльова про те, що армію «нічим не забезпечують», поки солдати «гинуть за країну», «ображає бійців СВО».

Її свідчення підтвердили три свідки серед адміністраторів спільноти «Деловой Ахтубинск» – вони заявили, що неодноразово бачили у своїй групі коментарі Журавльова з негативною оцінкою волонтерів. Його захист при цьому звертав увагу, що ніхто з них у зв’язку з цим не звертався до правоохоронних органів, а свідчення всі троє дали лише після порушення кримінальної справи, «явно бажаючи допомогти слідству суворо засудити» обвинуваченого.

Позиція Журавльова полягала в тому, що критика була спрямована не на дискредитацію армії, а проти конкретної знайомої, яку він «раніше знав з негативного боку», і тому вважав, що «функції волонтера вона виконує з корисливих мотивів» – у гілці під її коментарем він і залишив свій.

Суд аргументи захисту не переконали: йому призначили два роки колонії, на той самий термін заборонили адмініструвати групи в інтернеті, а також вилучили в дохід держави телефон, що слугував доказом. Поки вирок оскаржували у вищій інстанції, Журавльов сидів у СІЗО. У листі звідти він розповів, що у лютому дізнався про порушення другої кримінальної справи за тією ж статтею – також за коментарі. У травні за сукупністю вироків йому збільшили термін до двох з половиною років. Третя справа про анекдот вартувала ще двох місяців ув'язнення: відповідно до останнього вироку, житель Ахтубінська проведе в колонії 2 роки і 8 місяців.

Спільнота «Ахтубинцы СВО», яку адмініструвала знайома Журавльова, має зв'язки з силовими структурами регіону, з'ясував проєкт «Кавказ.Реалії». «Керівником штабу» волонтерів в однойменній групі «ВКонтакті» значиться Олексій Іващенко – саме на його картку збирають пожертви на фронт у всіх соцмережах руху. За даними «Спарк», у 2012 році він зареєстрував в Ахтубінську радіостанцію «Новая жизнь». У вересні 2022 року – за тиждень до створення груп зі зборами – її придбав «Астраханський патріотичний медіацентр», очолюваний Максимом Терським.

Терський у 2011 році намагався обратися до облдуми від партії ЛДПР і, як і Іващенко, володіє власним ЗМІ: на нього зареєстрована газета «Факт и компромат». У картотеці судів редакції «Кавказ.Реалії» вдалося виявити позов про захист честі та гідності до Іващенка та низки регіональних видань – до Кіровського районного суду Астрахані звернувся колишній начальник регіонального управління боротьби з організованою злочинністю Ренат Салєхов: він стверджував, що «інформацію, яка його порочить» журналістам передавав колишній керівник СК в Астраханській області Сергій Бобров – «зливи» від колись високопоставленого силовика отримував і кінцевий власник пабліка «Ахтубинск СВО» Максим Терський.

Думки експертів

Антропологиня Олександра Архипова поділилася з «Кавказ.Реалії» популярним прифронтовим анекдотом із Бєлгородської області – цей приклад показує, як той самий жарт про «наших» і «не наших» легко адаптується до часу та місця висловлювання.

Стоїть «Іскандер», серед екіпажу розмова:

– Командире, а чому ми по мостах через Дніпро не б'ємо?

– Не можна, там у рідні Потаніна інтереси.

– А чому залізничні вузли не атакуємо?

– Не можна, там у Міхельсона капітали якось зав’язані.

– Ну, а мости на заході? Озброєння та паливо ж ідуть!

– Ну, там Мордашов «договорняк» має...

Мовчанка, а потім командир каже:

– Слухай, вводьте координати Кремля, там наших немає…

У Росії не існує системної практики покарань за анекдоти «на кухні», проте якщо жарти виходять у публічний простір, вони можуть стати причиною переслідування, продовжує дослідниця. За її спостереженнями, один із форматів неприпустимого для влади гумору – «жарти коміків з екрана комп’ютера».

У липні минулого року краснодарського коміка Олексія Кисельова визнали винним у хуліганстві з мотивів релігійної ненависті через жарт на його виступі у 2023 році – його зміст не наводиться, але, за рішенням суду, у ньому автор виявив «явну неповагу до православних та католицьких об’єктів культового поклоніння та релігійних обрядів». Кисельова засудили до року і двох місяців обов'язкових виправних робіт.

4 лютого 2026 року Міщанський суд Москви засудив коміка-стендапера Артемія Останіна до 5 років і 9 місяців колонії і 300 тисяч рублів штрафу, визнавши його винним у розпалюванні ненависті та образі почуттів вірян, повідомила Російська служба «Радіо Свобода». Розпалювання ненависті коміку інкримінували через його виступ у березні 2025 року, під час якого він пожартував про безногих людей, що просять милостиню в метро: «Ну, звісно, на міні підірвався». У СК вважають, що комік «висловлював ворожі коментарі на адресу осіб, які отримали каліцтва». Автори доносів на нього стверджували, що він образив інвалідів війни проти України, сам Останін говорив, що не мав їх на увазі.

Образу почуттів вірян коміку інкримінували за жарт про Ісуса Христа, який, як сказав Останін, він зачитав ще в листопаді 2022 року на сольному концерті в клубі Stand Up Brothers. До звинувачення, за даними видання, увійшла фраза з уявного діалогу з Ісусом: «Я інформацію людям приніс, і знаєте, що вони зробили? Ну, розіп’яли мене».

На суді Останін не визнав провини. Він вибачився перед тими, кого могли образити його жарти про релігію, але продовжив наполягати на своїй невинності та назвав потерпілих у справі «професійними донощиками».

Переслідування за гумор – це не нова реальність часів війни Росії проти України, а тенденція, що існувала до цього, підкреслює Архипова: у 2020 році через жарт про Путіна країну був змушений покинути комік Олександр Долгополов, у 2021 році в'їзд до Росії заборонили його колезі Ідраку Мірзалізаде через замальовку про національні особливості орендарів квартир, того ж року в Хабаровську силовики порушили кримінальну справу стосовно команди BarakudaTV, яка знімала гумористичні замальовки про вигаданого чиновника Віталія Налівкіна, перераховує антропологиня.

«Це вже третій відомий мені випадок переслідування за анекдоти про війну – мене назвали іноземним агентом, власне, за те, що я переказувала анекдоти. Коли я подала до суду, вони дали мені роз’яснення, там на 16 сторінках акуратно зібрані та проаналізовані 16 анекдотів, які ганьблять «спеціальну воєнну операцію». Переслідування за гумор про війну існує, але оцінюється як негативний політичний коментар», – підсумовує Архипова.

Справи за анекдоти в Росії були і до 2020 року, додає викладач соціологічного факультету Карлового університету в Празі Дмитро Дубровський. У 2018 році він був залученим експертом захисту у справі петербурзького активіста Едуарда Нікітіна – його судили за публікацію мема з підписом «Хороший ватник – холодний ватник» та анекдоту про вибори. Справу Нікітіна в результаті припинили за клопотанням прокурора: проте визнаний невинним юридично він не був.

«У принципі жарти – це частина політики. І в цьому сенсі зрозуміло, що це не взагалі жарт про якусь тещу. Про це жартувати в Росії можна. У цьому випадку репресії стосуються жартів, які сприймаються, – і загалом цілком зрозуміло, чому – як політичні. І в цьому сенсі що релігійні питання, що інші теми в Росії проходять цензуру. Досить добре помітно, про що можна жартувати: ми добре бачимо це по офіційних російських програмах, на кшталт Comedy Club. Жартувати можна про Захід, жартувати можна про політику Заходу і жартувати можна про що-небудь таке не наше. Про наше взагалі не треба жартувати, не треба зовсім нічого», – пояснює Дубровський.

Переслідування коміків і коментаторів – не про анекдот, продовжує він. «Це взагалі про встановлення глобальних меж цензури комічного, тому що для авторитарного режиму комічне – небезпечна штука. Набагато більше, ніж прямого опору, режим боїться сміху. Тому що сміх – це внутрішня свобода. Якщо люди сміються над режимом – це для нього дуже небезпечно. Режим всіляко переслідує тих, хто хоч якимось чином намагається над ним жартувати», – підсумовує Дубровський.

Інші випадки

• Державна телерадіокомпанія «Магас» звільнила ведучу передачі «Горы life» Аміну Амерханову через скеч в її інстаграмі зі згадкою глави Інгушетії Махмуда-Алі Каліматова.
• Блогерку із Самари Альону Агафонову засудили до 10 місяців примусових робіт у справі про реабілітацію нацизму. Причиною став опублікований ролик, на якому Агафонова жартома полоскотала груди пам’ятника «Родина-мать».
• Після концерту пітерського стендап-коміка Абу Газале Нідаля одного з глядачів змусили вибачитися за жарт про чеченських дівчат, відео про це опублікував провладний телеграм-канал «ЧП Грозный 95». Хто саме записав ролик – невідомо, раніше на каналі публікувалися, наприклад, новини про доручення Рамзана Кадирова та інших чиновників.