Падіння ВВП – попередження Україні. Про межу виживання та новий економічний курс

Українська економіка почала 2026 рік із тривожного сигналу. За оперативною оцінкою Держстату, у І кварталі 2026 року реальний ВВП України скоротився на 0,5% у річному вимірі, а порівняно з попереднім кварталом – на 0,7% з урахуванням сезонного фактору. Це не катастрофічне падіння, але воно важливе політично й економічно, так як після кількох кварталів слабкого відновлення економіка знову перейшла в мінус.

Падіння ВВП у першому кварталі 2026 року не можна пояснити одним фактором. Це результат одночасного накладання кількох шоків – енергетичного, воєнного, логістичного, зовнішньоторговельного, бюджетного, інвестиційного та кадрового. Формально спад на 0,5% виглядає незначним, але за ним стоїть глибша проблема при якій українська економіка дедалі більше працює не як система розвитку, а як система виживання. Вона підтримується бюджетними видатками, міжнародною допомогою, імпортом енергії та споживчим попитом, але не має достатньої сили власного виробничого, інвестиційного й експортного розширення.

Причини сповільнення

Головна причина сповільнення – наслідки російських атак на енергетичну та логістичну інфраструктуру в умовах дуже холодної зими. Саме так НБУ пояснив слабку економічну активність на початку 2026 року. За оцінкою Нацбанку, економіка сповільнилася через атаки на енергетику й логістику, енергодефіцит, перебої у постачанні та додаткові витрати бізнесу. Енергетика в Україні сьогодні не просто галузь, а базова умова роботи всієї економіки. Зрозуміло, що коли підприємство не має стабільного електропостачання, воно не може планувати виробництво, виконувати експортні контракти, підтримувати нормальний режим роботи обладнання, а також утримувати персонал і забезпечувати конкурентну собівартість. Тому енергетичний дефіцит автоматично перетворюється на промисловий, логістичний і дефіцит доходів.

Промисловість у першому кварталі не змогла витягнути економіку. За даними Держстату, промислове виробництво за січень–березень 2026 року скоротилося на 1,1%. У січні спад становив 8,1%, у лютому - 2,6%, і лише в березні було зафіксовано відновлення на 4,5% у річному вимірі. Це означає, що березневе пожвавлення поки не перекрило провалу початку року. Економіка отримала не стійке промислове відновлення, а часткову компенсацію після зимового шоку. Особливо небезпечним є те, що падіння промисловості відбувається в країні, яка потребує воєнного виробництва, енергетичного обладнання, машинобудування, переробки аграрної продукції, будівельних матеріалів, оборонної індустрії та експортної диверсифікації. Без промислового ядра ВВП може тимчасово підтримуватися видатками бюджету, але не створюватиме довгострокового розвитку.

Зовнішня торгівля працює проти ВВП

Ще одна причина – величезний розрив між імпортом і експортом. За даними Державної митної служби, у січні–березні 2026 року Україна імпортувала товарів на $23,4 млрд, а експортувала лише на 10,1 млрд. Тобто товарний дефіцит за квартал перевищив 13 млрд. У формулі ВВП чистий експорт – це експорт мінус імпорт. Коли імпорт зростає значно швидше ніж експорт, це прямо тисне на ВВП. Частина внутрішнього попиту задовольняється не українським виробництвом, а товарами з-за кордону. Це не означає, що імпорт сам по собі є злом. Україна змушена імпортувати паливо, енергетичне обладнання, машини, транспорт, хімію, критичні товари для оборони та відновлення. Але якщо країна імпортує значно більше, ніж експортує, а власна промислова база не нарощується, економіка стає залежною від зовнішнього фінансування та валютних резервів.

За даними Держстату, промислове виробництво за січень–березень 2026 року скоротилося на 1,1%

Бюджет підтримує економіку, але не створює повноцінного розвитку

У першому кварталі держава витрачала великі кошти. За інформацією Мінфіну, касові видатки загального фонду держбюджету за січень–березень 2026 року становили 916,4 млрд грн, що на 7,1% більше, ніж за аналогічний період попереднього року. На безпеку й оборону було спрямовано 570,9 млрд грн, або 62,3% усіх видатків загального фонду. Це пояснює головну особливість воєнної економіки: бюджет величезний, але його структура переважно оборонно-стабілізаційна, а не інвестиційно-розвиткова. Держава фінансує армію, зарплати, соціальні виплати, критичні потреби. Це необхідно. Але цього недостатньо для якісного зростання ВВП. Нацбанк також прямо вказав, що додатковим чинником слабкої активності стала стримана бюджетна політика через затримки зовнішньої допомоги. Надолуження бюджетних витрат у міру надходження міжнародного фінансування, за оцінкою НБУ, може підтримати економіку в наступні місяці.

Висока вартість грошей обмежує інвестиції

Монетарна політика також впливає на економічну динаміку. 30 квітня 2026 року НБУ зберіг облікову ставку на рівні 15%, пояснивши це потребою підтримувати привабливість гривневих інструментів, стійкість валютного ринку та контрольованість інфляційних очікувань. З погляду макрофінансової стабільності це зрозуміло. Але, з погляду реального сектору, висока ставка означає дорогий кредит, слабші інвестиційні стимули, обережність бізнесу, менше модернізації та повільніше відновлення виробничих потужностей. У мирній економіці це була б класична антиінфляційна політика, а у воєнній – складніша дилема: як стримувати інфляцію, але не задушити виробництво. Саме тут Україні потрібна не проста політика «високої ставки», а поєднання макростабільності з цільовими кредитними інструментами для оборонної промисловості, енергетики, експорту, переробки та малого виробничого бізнесу.

НБУ зазначає, що ціновий тиск посилився через складну ситуацію в енергетиці після російських обстрілів, подорожчання пального на тлі війни на Близькому Сході, попереднє послаблення курсу гривні та швидше зростання зарплат. У березні інфляція прискорилася до 7,9% рік до року, а прогноз інфляції на кінець 2026 року НБУ підвищив до 9,4%. Для бізнесу це означає зростання собівартості – дорожча електроенергія, пальне, логістика, комплектуючі, зарплати, страхування ризиків. У такій ситуації навіть підприємства, які мають попит, часто не можуть швидко нарощувати виробництво.

Кадровий дефіцит

Навіть там, де є замовлення, обладнання й ринки, економіка часто впирається в нестачу людей. Мобілізація, міграція, демографічні втрати, переміщення населення, виїзд кваліфікованих працівників і психологічна втома створили дефіцит кадрів у багатьох секторах. Це не лише соціальна проблема. Це пряме обмеження для ВВП. Без інженерів, енергетиків, будівельників, водіїв, механіків, технологів, операторів виробництва, аграрних спеціалістів та управлінців неможливо розгорнути економіку відновлення.

Сьогодні потрібно відзначити, що ВВП у першому кварталі 2026 року зменшився не тому, що українська економіка «провалилася». Він зменшився тому, що нинішня модель економічного виживання вичерпує свій потенціал. Україна має бюджетну підтримку, міжнародну допомогу, стійкий банківський сектор і значний внутрішній попит. Але цього вже недостатньо. Потрібна нова економічна логіка: від підтримки споживання – до підтримки виробництва; від імпортної залежності – до внутрішньої переробки; від оборонних витрат як навантаження – до оборонної промисловості як ядра нового зростання; від макрофінансової стабільності як самоцілі – до стабільності, що працює на розвиток. Свого роду – Новий економічний курс.

Що потрібно робити

По-перше, енергетика має стати не сектором ремонту після руйнувань, а основою нової промислової політики. Потрібні децентралізована генерація, захист критичних об’єктів, накопичувачі енергії, локальне виробництво енергетичного обладнання та швидке підключення бізнесу до альтернативних джерел.

По-друге, потрібна політика експортного прориву. Україна не може жити з дефіцитом торгівлі понад $13 млрд за квартал. Потрібні страхування воєнних ризиків, дешевша логістика, розвиток портів, підтримка переробки аграрної продукції, металу, машинобудування, оборонної та технологічної продукції.

По-третє, бюджет має не лише фінансувати виживання, а й створювати майбутній ВВП. Кожна гривня державних видатків має оцінюватися не лише за соціальною або оборонною необхідністю, а й за мультиплікатором для українського виробництва.

По-четверте, монетарна політика має бути доповнена спеціальними інструментами розвитку. Висока ставка може стримувати інфляцію, але економіку війни не можна відновити лише депозитними сертифікатами й дорогими кредитами. Потрібні цільові програми фінансування виробництва, експорту, енергетики, оборонних технологій та інфраструктури.

По-п’яте, Україна має перейти до активної політики людського капіталу: повернення мігрантів, перекваліфікація, підтримка ветеранів у бізнесі, технічна освіта, нова система професійної підготовки та стимулювання зайнятості у виробничих секторах.

Падіння ВВП у першому кварталі 2026 року – це попередження, свого роду знак, що  Українська економіка ще тримається, але її запас міцності не безмежний. Вона потребує не косметичного стимулювання, а нового економічного курсу: енергетично стійкого, промислового, експортного, інвестиційного й орієнтованого на власне виробництво.

Інакше Україна ризикує залишитися країною великого бюджету, великого імпорту, великої зовнішньої залежності, але слабкого внутрішнього зростання.

Богдан Данилишин, для «Главкома»