Андрій Демченко: Шахраї беруть за нелегальний перетин кордону $2,5–3 тис.

Одними з перших удар путінської кривавої «спецоперації» проти України на себе прийняли прикордонники. На світанку 24 лютого почалися масовані обстріли нашої території, запрацювали диверсійні групи, на прорив через кордон пішли колони техніки окупантів. Згодом Державна прикордонна служба поєдналась зі Збройними силами, Національною гвардією та іншими силами оборони, але досі часто під обстріли артилерії та мінометів, особливо в Харківській та Луганській областях, потрапляють саме прикордонники.

Але охоронці кордону виконують нині і «цивільні» функції, які теж тепер пов’язані з війною. Останні дані ООН свідчать: після початку російського вторгнення Україну залишило 2,7 млн людей. Найбільший удар прийняла на себе Польща, яка прийняла до себе майже 1,7 млн біженців. Інші сусіди – Угорщина, Словаччина, Румунія та Молдова – користуються серед українців меншою популярністю. Зрозуміло, що весь цей потік багатократно посилив навантаження на наших прикордонників.

Помічник голови Державної прикордонної служби та її речник Андрій Демченко розповідає «Главкому», як система справляється з таким потоком, хто тікає з країни, як чоловікам призовного віку перетнути кордон та чому еміграція до Польщі – не панацея.

«До України продовжують повертатися чоловіки»

Навіть в Офісі президента не приховують, що Україна не очікували повноцінної війни. Чи призвичаїлася прикордонна служба до нинішньої аномальної ситуації?

Власне, ми мусимо реагувати на будь-які виклики, які пов’язані з кордоном. Деякі наші хлопці першого ж дня, коли ворог вдерся до України, потрапили під обстріли на кордоні з Росією. Іншим довелося зіштовхнутися зі збільшенням пасажиропотоку. В середньому за добу до вторгнення Росії західний кордон перетинало близько 50 тисяч осіб за добу в обидва боки. Протягом першого дня бойових дій пасажиропотік зріс десь до 75 тисяч. Тобто чогось катастрофічно різкого не відбулося.

Але ми розуміли, що потік збільшуватиметься, оскільки міста попадали під обстріли і люди рятувалися від війни, їдучи на захід. Тому ми одразу збільшили кількість прикордонників, які, власне, здійснюють оформлення людей на кордоні. Було розуміння: багато хто буде приїжджати без всіх належних документів, які були визначені на той час: закордонний паспорт, доручення від батька, якщо мама їде з дитиною. Тому ми вдячні нашим західним партнерам, країнам, із якими межуємо, за те, що вони пішли на спрощення процедур і не вимагають всіх визначених до війни документів. Наприклад, мами змогли їхати за внутрішніми паспортами, дитина – за свідоцтвом про народження. І спрощена процедура діє до сих пір.

Отже, у перші дні війни пасажиропотік зріс з 50 до 75 тисяч. Яка динаміка зараз?

В подальшому пасажиропотік досяг рівня десь 120 тисяч осіб за добу. Причому, більшість, звичайно, їхала на виїзд з України. Кожного дня по-різному, але є і такі громадяни, які їдуть на в’їзд в Україну. І така тенденція продовжується. Якщо на виїзд прямують жінки, діти, та ті чоловіки, яким не обмежено виїзд за межі України, то на в’їзд продовжують повертатися чоловіки, аби боронити державу. Вони просто не можуть сидіти за кордоном, спостерігаючи, як нищать Україну.

Останнім часом пасажиропотік на в’їзд та виїзд продовжує лишатися на рівні 120–130 тис. осіб на добу. Це на західній ділянці, а, скажімо, з Молдовою пасажиропотік значно менший.

Чому більшість українців виїжджають саме до Польщі, створюючи величезні затори на цьому напрямку, а не до Румунії, Словаччини…? Прикордонники навіть зверталися до громадян із закликом дещо змінити географію поїздок.

Люди ж не обов’язково їдуть саме в Польщу. Вони просто обирають польський напрямок, аби прямувати до інших країн. Для них важлива, в першу чергу, логістика. Не прикордонники обирають, кому куди і як їхати.

Ми з перших днів доводимо інформацію про стан завантаженості пунктів пропуску, яка оновлюється кожні три години, і наголошуємо, аби люди обирали найменш завантажені напрямки. Навряд чи комусь подобається стояти десять годин у черзі.

На україно-польському кордоні після початку війни утворилися величезні черги

Десять годин – це ще оптимістично.

А все це пов’язано з тим, що одночасно на пункт пропуску приїжджає велика кількість людей. Хоча прикордонне оформлення здійснюється максимально швидко, все одно черга залишається. Тому ми і радили громадянам, якщо для них не є кінцевою метою Польща, обирати менш завантажені пункти пропуску – наприклад, Волинську область. Але люди чомусь не хочуть обирати цей напрямок.

Іноді лунають звинувачення в заторах на кордоні саме на адресу повільних прикордонників…

Слухайте, ми робимо зі свого боку все можливе і навіть більше. Але все одно є певна процедура оформлення. Люди перетинають спочатку український кордон, потім кордон наших західних партнерів. Є місця, де ми знаходимося в одному пункті пропуску. Ми з перших днів діємо синхронізовано, і на цьому спекулювати – погана ідея.

«Дехто намагається переконати прикордонників, що вкрай треба виїхати»

На які хитрощі йдуть чоловіки призовного віку, яким заборонений виїзд у період воєнного стану, аби таки залишити Україну?

Від моменту, як було введене обмеження, багато хто планує перетнути кордон через пункти пропуску, сподіваючись, що прикордонники їх пропустять. Хтось пропонує хабарі. Останнім часом ми спостерігаємо, що Росія веде пропаганду на цій темі – нібито прикордонники беруть тисячі доларів за те, щоб випустити людей в Європейський Союз.

А інша частина намагається обійти пункти пропуску і перейти так звану «зелену ділянку» кордону. Це можуть бути маленькі групи, можуть бути більші. Також створюються різні інформаційні ресурси, особливо телеграм-канали, де шахраї пропонують людям потрапити в країни Європи, оминувши пункти пропуску. Я бачив, що за це шахраї беруть по $2,5–3 тис. та ще й просять передплату. А чи отримає людина потім так звану послугу – невідомо. До того ж, ми затримуємо всі групи, які намагаються таким чином нелегально перетнути кордон. Для порушників в такому випадку передбачено адміністративну відповідальність, а от для організаторів – кримінальна. І вже є такі випадки, це відбувається мало не щодня.

Серед тих, хто нелегально намагався перетнути кордон з Україною, – син та онук співачки Софії Ротару (Руслан та Анатолій Євдокименки). Фото: Іnstagram Софії Ротару

А як щодо офіційних пунктів пропуску – чи підробляють довідки, за якими можна виїхати за кордон офіційно? Щодо утримання дітей, відстрочки від призову і так далі.

Власне, якщо людина їде разом з трьома дітьми до 18 років і ми бачимо, що це його діти, то тут все зрозуміло. З підробкою ми поки сильно не стикалися. Але звісно, дехто намагається переконати прикордонників, що вкрай треба виїхати.

На україно-румунському кордоні затримали киянина, який переодягнувся в жінку і разом з дитиною намагався виїхати до Румунії. Прикордонники подарували чоловіку квіти. (Фото: ДПСУ)

А які зазвичай аргументи висловлюють?

Або навчаються за кордоном, або сім’я там… І знову ж – спроби підкупу тисячами доларів. Але не раджу нікому такого робити, оскільки за це передбачена карна відповідальність. Ми таких громадян передаємо співробітникам поліції.

Взагалі радимо чоловікам звертатися до військкоматів. Не обов’язково захищати країну, тримаючи зброю, – можна допомагати і на інших напрямках, працюючи волонтерами.

Скажіть чесно, чи були випадки, коли прикордонники все ж таки спокушалися на легкі гроші?

Такої інформації та відповідних негативних коментарів багато. Але коли справа доходить до конкретики, ніхто чомусь не надає ані прізвища, ані місця, ані пункту пропуску, де таке стається. Ми не допустимо, щоб хтось із прикордонників брав гроші. За це вони також будуть мати кримінальну відповідальність.

Це, звичайно, компетенція президента та уряду, але за ці два тижні прикордонники вже отримали певний досвід, яким можете поділитись. Як вважаєте, чи варто розширити офіційний список тих, хто може виїхати за кордон? Наприклад, якщо людині потрібні якісь термінові медичні маніпуляції за кордоном. Чи може прикордонник на місці приймати такі рішення?

На місці прикордонник не має права прийняти таке рішення. Але, наприклад, Міністерство інфраструктури вже розширює список тих, хто може виїхати за межі країни. Наприклад, це чоловіки, що потрапляють під категорію 18–60 років, які займаються перевезенням гуманітарної допомоги. Громадяни або організації мають звернутися до Мінінфраструктури, Мінсоцполітики, Міністерства охорони здоров’я або облдержадміністрації, а ті вже надіслати листа до Державної прикордонної служби, аби таким людям надати право перетнути кордон на виїзд з України.

Тобто кожен такий випадок розглядатися окремо і дозволи видаватися точково?

Так, у кожному конкретному випадку, якщо це стосується чоловіків категорії 18–60.

«Дізнатися про долю полонених на Зміїному наразі неможливо»

Наразі загальна мобілізація торкнулася тільки першої черги з чотирьох заявлених. В перших двох хвилях мобілізують оперативний резерв, потім – мобілізаційний і останнім, якщо що до цього дійде, – громадський. Але за кордон не випускають взагалі всіх чоловіків призовного віку, навіть тих, хто ніколи не служив. Наскільки це обмеження є адекватним?

Прикордонники керуються нормами законодавства, які нам визначають, що робити. Це питання можете адресувати оборонному відомству. Є указ президента щодо воєнного стану, діють обмеження щодо виїзду.

Скільком особам було відмовлено у виїзді вже на кордоні?

Таких даних немає. Зараз складно виводити статистичні дані, оскільки наша основна ціль – це пропуск на виїзд з України тієї категорії, якій дозволено виїхати.

Чи «під шумок» не активізувалися контрабандисти, користуючись тим, що до них, може, зараз менше уваги?

За ці два тижні по всій ділянці західного кордону було невелике переміщення тютюнових виробів. Але набагато менше, аніж це було до повномасштабного вторгнення. Ми не виключаємо, що контрабандисти просто можуть перекваліфікуватися з перевезення цигарок на людей.

Як вирішується ситуація з прикордонниками, що потрапили в полон під час захоплення росіянами острову Зміїний? Спочатку була інформація, що всі вони загинули, потім з’ясувалося, що їх утримують окупанти.

Власне, ніколи не зазначалася інформація про кількість особового складу, який знаходився на острові Зміїний. Але, ми зазначали, що там знаходяться як прикордонники, так і військовослужбовці Збройних сил України. З острова ми отримали інформацію про обстріл з боку Росії і можливу наявність загиблих серед прикордонників. Але лишалася надія на те, що вони є живими, після чого зв’язок з островом був повністю втрачений.

Наше рятувальне судно від Морської пошуково-рятувальної служби намагалося вийти до острова. Першого разу воно не дійшло, оскільки поряд був підбитий цивільний корабель і судно мусило змінити курс, аби допомогти екіпажу. А потім, коли наше судно вийшло з гуманітарною ціллю – дізнатися ситуацію на острові, воно було захоплено росіянами.

Російські медіа зазначали, що військовослужбовці з острова Зміїний перебувають в полоні і начебто доставлені до Севастополя. Дізнатися повністю про їхню долю наразі не є можливим, як, власне, і отримати повний список полонених. Ми звернулися до гуманітарних організацій, щоб вони за можливості допомогли встановити повну кількість військовослужбовців з острова Зміїний, які перебувають в Росії, і їхню долю на цей момент. Ще раз наголошую: їх ніхто не кидав, насильно не ховав, просто Росія використала цю історію в пропагандистських цілях. Причому росіяни замовчують те, що здійснили обстріл острова Зміїний і фактично його знищили.

Павло Вуєць, «Главком»