Донька ректора, який написав дисертацію для Путіна: Було тепло, співали пташки – все надихало батька на «плагіатські» подвиги
«Було створене організоване злочинне угруповання, до складу якого входили професори»
Ольга Литвиненко – донька Володимира Литвиненка – російського бізнесмена, ректора Санкт-Петербурзького Гірничого інституту, друга президента РФ. Як стверджує Ольга, її батько є справжнім автором дисертації Володимира Путіна. Таке сенсаційне зізнання жінка, яка не перший рік конфліктує з батьком, зробила зовсім недавно. За словами Ольги, матері чотирьох дітей (двоє народжені у Росії, двоє – у Польщі), Литвиненко у 2011 році фактично викрав у неї старшу доньку та удочерив її, а нині хоче відібрати ще й сина. На «польських дітей» дідусь не претендує.
Причиною того, що батько вирішив відібрати дітей у своєї доньки, Ольга називає ненависть до неї. Мовляв, причиною конфлікту стала її відмова брати участь у корупційних оборудках батька та оточення Путіна.
Нині Ольга Литвиненко проживає у Дрездені (Німеччина) і звідти робить гучні викривальні заяви. В інтерв’ю «Главкому» жінка розповіла, як її батько писав наукову роботу для Путіна (до слова, у Кремлі наполягають, що президент РФ дисертацію писав сам), про викрадення її доньки та про безчинства російських олігархів.
«Батько казав, що робить це для «великої людини», для Володимира Путіна»
Скандальну дисертацію було написано ще у 1997 році. Чому ви тільки зараз вирішили про це розповісти?
Існує багато речей, про які я боялася говорити. Я ж і з Росії втекла, побоюючись переслідувань батька. До того ж, була зайнята боротьбою ще й за свого сина, якого у мене також хотіли вкрасти.
Зараз, після того як я вступила у «Відкриту Росію» («Открытая Россия», російська громадська організація, заснована в 2001 році акціонерами нафтової компанії ЮКОС і групою приватних осіб для благодійних, освітніх та просвітницьких . Засновник - Михайло Ходорковський, - «Главком»), у мене з’явилася серйозна політична підтримка. Поступово я розповім усе, що мені відомо про оборудки батька. Наприклад, як він зі співучасниками незаконно відібрав у законних власників надприбутковий актив АТ «Апатит», який зараз належить стратегічно важливому «ФосАгро» (російський хімічний холдинг).
Коротко розповім: після того як бізнесмена, опозиціонера Михайла Ходорковського засудили до ув’язнення, у законних акціонерів підприємства «Апатит» фактично відібрали акції. На них вийшла людина Путіна – мій батько, Литвиненко Володимир Стефанович - і запропонувала за зниженою ціною продати акції «Апатиту», інакше підприємство буде розвалене. Це містоутворююче підприємство, люди б втратили робочі місця. Тільки заради того, щоб зберегти підприємство, акціонери продали акції. Зараз моєму батькові належить 19,5% «ФосАгро», підприємець-мільярдер Андрій Гур’єв та мільярдер Ігор Антошин також є власниками акцій цього підприємства.
Розкажіть детальніше про дисертацію Путіна – в яких умовах вона писалась, як довго?
Писалась вона на нашій дачі. Пам’ятаю: була тепла погода, ксерокс стояв надворі. Батько клав на ксерокс книжки, вирізав потрібний йому абзац, клеїв скопійоване на листки формату А4, писав свої коментарі, далі клеїв ще якийсь відксерений абзац. Сонце гріло, пташечки співали, все надихало його на подальші «плагіатські» подвиги.
Я була тоді підлітком, літні канікули проводила на дачі. Мені подобалося допомагати татові, він просив мене приносити йому папір для ксерокса, робити чай. Увечері тато з гордістю розповідав нам з мамою, якою важливою справою він займається: заради неї він навіть залишив свій кабінет у Гірничому інституті і майже на місяць переселився на дачу. Він казав, що робить це для «великої людини», для самого Володимира Путіна, який зараз працює у Москві. Пам'ятаю, як мама одного разу заперечила - мовляв, а що цей Путін з себе представляє? Ганебно провалив виборчу кампанію Анатолія Собчака (мер Санкт-Петербурга 1991–1996 роках, - «Главком»), будучи начальником його штабу. Ще пам'ятаю, як мама суворо питала батька, скільки він збирається отримати з Путіна за цю дисертацію: якщо Володимир Володимирович такий важливий московський чиновник, то нехай платить за найбільшою ставкою, що не менше $100 тис. Мама завжди дбала про сімейний бюджет, і мабуть, тому ми жили в достатку. Але тато тоді перервав її і сказав, що вона не повинна так казати про Путіна, тому що у нього (у тата) є точна інформація, що в країні готується якась серйозна інтрига, яка змінить все, і Путін в цій інтризі - не остання людина. Тато сказав, що отримав цю інформацію від обізнаного в усіх державних справах компаньйона по бізнесу Геннадія Бєліка – це голова Асоціації ветеранів зовнішньої розвідки, в якій і Путін є членом.
Тема дисертації – «Стратегічне планування відтворення мінерально-сировинної бази регіону в умовах формування ринкових відносин: Санкт-Петербург і Ленінградська обл.» («Стратегическое планирование воспроизводства минерально-сырьевой базы региона в условиях формирования рыночных отношений: Санкт-Петербург и Ленингр. обл.»). Це 1997 рік, тоді ще країна була демократичною, і всі ці чекісти, путінці намагалися позиціонувати себе відкритими для світу. Загальновідомо, як сильно змінився імідж Путіна за роки його перебування у владі. Спершу він створював собі імідж проєвропейського політика, а пізніше повернувся до радянського мілітаризму з погрозами ядерної війни. Ця тема якраз чудово вкладалася у начебто демократичне підґрунтя загальної ситуації.
Ваш батько писав дисертації іншим політикам?
Було створене організоване злочинне угруповання (я так це називаю), до складу якого входили професори. Я підкреслю: мова не про те, що вони хотіли підробляти дисертації і отримувати за це гроші. На людей тиснули. Вони боялися адміністративного переслідування, звільнення, тому йшли на це. Але гроші багатьом за це платили. Приміром, така робота оформлювалось як наукова діяльність, оплачена «Газпромом». Бізнесмен, який хотів отримати «корочку», приносив готівку - я це особисто бачила, коли була ще маленькою - гроші йшли у позабюджетний фонд інституту, з якого потім виплачувались гроші професорам. Один з цих професорів, до речі, написав дисертацію і екс-заступнику голови Адміністрації президента РФ, головному виконавчому директору нафтогазової компанії «Роснефть» Ігорю Сєчину, яка була захищена у 1998-му. Це - професор Олександр Олексійович Ільїнський.
Коли ви у себе на сторінці у Facebook запостили новини про те, що ваш батько був автором наукової роботи Путіна, один з користувачів соцмережі - Адам Глікман -Прокоментував все так: мовляв, ваш батько не писав дисертацію не те що Путіну, а й навіть самому собі…
Я бачила цей коментар, навіть відповіла на нього. Коментар цікавий, хоч і не з усім можу погодитися. Відомий геолог, співробітник Гірничого інституту Борис Борисович Кудряшов – це справді зірка науки, це дуже поважна людина. Я пам’ятаю, як батько був у нього аспірантом, поїхав будувати йому дачу у селищі Колосково, щоб мати можливість скористатися його допомогою та протекцією. Батько активно використовував ідеї Кудряшова, часто видавав їх за власні.
Факт, що Путін разом із Бєліком і Сєчіним (Ігор Сєчін нині глава «Роснєфті» - «Главком») поставили Литвиненка ректором у 1994 році. Тоді всі здивувались: як це так, такий молодий ректор (Литвиненку тоді було 39 років, - «Главком»). Підкреслю – попередній ректор Микола Проскуряков у 54 роки загинув за загадкових обставин.
«На будь-які мої запити отримую повідомлення: «Ольго Володимирівно, ви вважаєтеся викраденою»
Як могли у повноправної матері забрати дитину? Як так вийшло, що ваш батько, за вашими словами, видає свою онуку за доньку?
У путінській Росії можливо все, там немає жодних цінностей. Всі багаті люди, наближені до Путіна, живуть у зовсім іншій системі координат. Для них дитина - предмет торгу, материнство і дитинство означає слабкість. Я поїхала народжувати другу дитину, залишивши доньку Естер-Марію з бабусею та дідусем. Коли я повернулась, мені дитину просто не віддали. Я приїжджала енну кількість разів, намагалась перелізти через огорожу - мене била охорона, батько мене душив. Міліція боялась реагувати, бо це ж друг Путіна. Я не була в системі, а батько - був. Нині у Петербурзі у справах, що стосуються кримінальних чи судових замовлень, мій батько має вплив. Можливе усе – панує повне беззаконня, і нікого це не хвилює.
Забрати дитину стало можливим офіційно шляхом фабрикування справи про моє начебто викрадення. Власне, про «викрадення» заявив мій батько – він чудово знав, де я знаходжуся. Батько діяв не сам – він знайшов корумпованих «свідків». Після оголошення мене зниклою він зміг отримати права опікуна над Естер-Марією від її біологічного батька, який зараз живе у Нідерландах.
Через статус викраденої я навіть не можу отримати офіційної інформації від органів опіки про мою доньку. На будь-які мої запити я отримую на свою адресу, на своє ім’я повідомлення: «Ольго Володимирівно, ви вважаєтеся викраденою, відповідно до ст. 544 від червня 2011 року. Тому не впевнені, що ви – це ви, і що адвокату дали довіреність саме ви». Боротьбу за свою доньку я поновила у 2016 році. Звернулася до Страсбурзького суду відносно справи про моє викрадення. Ми чекаємо на рішення суду, справа отримала номер, почала просуватися. Сподіваюся, це дуже допоможе мені у подальшому.
За що вас так зненавидів батько?
Він хотів зробити мене слухняним виконавцем. Спочатку мене умовили стати депутатом Законодавчих зборів Санкт-Петербурга. Сергій Міронов, нині депутат Держдуми РФ, на той момент був третьою особою в державі, близький друг мого батька. Батько хотів через мене відмивати бюджетні кошти. Він прагнув, аби я входила до складу комітетів з фінансів, з бюджету, щоб я отримувала гроші на потреби районів і на потреби виборців і відмивала ці кошти у підпорядкованих йому фондах і через Гірничий інститут. Я сказала, що не робитиму цього, бо це відвертий кримінал. Я хотіла займатися іншим – соціальною діяльністю, допомагати людям. Після цього батько постарався переключити мене на спілкування з молоддю. Я ж думала, що збираю талановиту молодь, яка буде активно брати участь у громадському житті, вести просвітницьку діяльність проти наркоманії, паління, алкоголізму. Виявилось, що потім цю талановиту молодь просто використав бізнесмен Євген Пригожин у змові з моїм батьком у своїй відомій фабриці тролів.
Ваші батьки вже не молоді люди, бути з малими дітьми, виховувати їх фізично важко. Що рухає вашим батьком: любов до онуків, жага помсти?
У Росії заможна людина, як правило, самодур. Батько вважає себе безсмертним, думає, що за свої гроші він може купити абсолютно все, у тому числі, нерви і психіку моєї доньки. Він живе в зовсім іншій системі координат, в якій дитина – просто елемент помсти за те, що я не підкорилась йому. Чи боїться він, що моя дитина дізнається, що він - не її батько, а моя мама - їй не мама, він знову-таки вважає, що може купити все. Мені складно пояснити цю психологію російського «барина», який має багато грошей і ресурсів. А щодо мами можу сказати, що, на жаль, у неї є певні психологічні проблеми. Коли я завагітніла, мама страшенно переймалась фактом, що вона стане бабусею. Вона з тих жінок, які хочуть постійно бути молодими, постійно відвідують якісь світські заходи. Я не можу це засуджувати, всі ми люди, у кожного свої психологічні проблеми. Тому моя мама, бабуся моїх дітей, тепер у гламурній чекістській тусовці позиціонується як молода мама. А тато просто задовольняє свої амбіції. Плюс - він прибічник старого російського домострою: онуків має виховувати глава сім'ї. Він був присутнім, коли я народжувала доньку, коли народжувала сина. Тому вони його цікавлять. Підкреслю, що після того я народила у Польщі ще двох дітей - дівчат. Їх батько називає польськими дітьми, вони його абсолютно не цікавлять, і слава Богу.
«Коли ти вже потрапив у цю систему, то живим з неї не вийдеш»
Ваш батько – друг Путіна. Ви особисто бачили президента РФ? У вас є якісь спогади про нього?
Бачила двічі. Один раз у Гірничому інституті, коли була ще зовсім маленькою дівчинкою. Він мені тоді підписав книжку, не пам'ятаю вже яку саме, - «Оленьке, с любовью». Потім, у дорослішому віці, я його бачила на День незалежності.
Для мене Путін завжди був чекістом. Я ніколи не відчувала до нього симпатії, більше того, ставилася з осторогою. Для мене це був якийсь дивний дядько, непривітний. Всіх їх пов'язували виключно бізнес-інтереси. Зате мій батько завжди ненавидів Ігоря Сєчіна, бо вони постійно конкурували між собою за близькість до Путіна. Це те, що я пам'ятаю з домашніх розмов. Водночас він, звісно, був змушений з ним «дружити», взаємодіяти. Це така система, що коли ти вже потрапив туди, то живим з неї не вийдеш.
Який саме бізнес пов’язував вашого батька з Путіним?
Мій батько займався бізнесом з Путіним давно, ще з 1991 року. Тоді Путін був першим помічником мера Санкт-Петербурга Собчака. Батько познайомився з Путіним через Геннадія Сергійовича Бєліка, це голова Асоціації ветеранів зовнішньої розвідки, до якої також входив Путін.
Я з дитинства пам’ятаю їхні зустрічі. Вони незаконно ввозили у Німеччину та інші зарубіжні країни рідкоземельні метали, декларуючи цей вантаж як «комп’ютери». Їм потрібен був досвід мого батька як спеціаліста у цих справах і, відповідно, його контакти на Пікалевському глиноземному заводі. Власне кажучи, це був один з перших бізнесів.
Ви почали викривальну кампанію. Чи отримуєте «привіти» з Росії?
Мене зараз переслідують, влаштовують проблеми із міжнародним законодавством. Між РФ і країнами ЄС у далеких 90-х були укладені угоди про взаємну правову допомогу у цивільних та кримінальних справах. Фактично це означає таке: приміром, угода між Польщею і РФ, підписана у 2000-х, дає можливість затвердити будь-яке судове рішення проти будь-якого європейського громадянина. Тобто, фабрикується судова справа, яка у подальшому набирає чинності на території Європи, а також можна отримати мої персональні дані. Я, побоюючись батька, змінила прізвище, але Польща видала Росії мої персональні дані. Я збираюся позиватися проти Польщі, щоб відстояти себе, а також права європейців проти такої системи, щоб із ними подібного не відбувалося. Фактично це дає змогу Росії стежити за будь-яким європейським громадянином.
У вас зараз російське громадянство?
На жаль, так, і ще польське.
Російське хочете зберегти? Де ви збираєтесь жити у подальшому?
У лютому минулого року я отримала російський паспорт. Побоюючись мого повернення в Росію, батько ініціював абсурдну судову справу у прогнилому корумпованому Василеостровському суді (тому самому, який відібрав у мене доньку, який хоче відібрати у мене і сина, який арештував моє майно), метою якого є ануляція мого паспорта. На щастя, я встигла вчасно подати скаргу – побачимо, що буде. З упевненістю на 90% можу сказати, що програю. Третьою особою виступає консул РФ у Мадриді, бо саме там я отримувала паспорт.
Взагалі-то трохи іноді соромно бути громадянином такої країни, як путінська Росія. Це несправжня Росія, це сурогат ГУЛАГу і фашистського мілітаризму, на який чекісти перетворили мою Батьківщину.
«Ніколи не хотіла б опинитися на місці Собчак»
Ми бачили приклад Володимира Кара-Мурзи молодшого, якого кілька разів труїли. Чи не побоюєтесь ви, що російські спецслужби спробують дістатися до вас? Чи ви робите щось, аби захиститися?
Намагалися дістатися у 2012 році, але не до мене, а до мого чоловіка. Він – громадянин Польщі. Тоді його в рамках угод про міжнародну правову допомогу викликали на допит у польську прокуратуру. Європейського громадянина викликають у польську прокуратуру для допиту російським слідчим. Це якийсь нонсенс, але закон є закон. Йому погрожували, на нього чинили тиск. Я боюсь за своє життя, за життя своїх дітей, що і стало основною причиною мого тривалого мовчання.
Ви збираєтесь голосувати?
Зараз, коли пішли запити у Слідком РФ відносно законності видачі мені паспорта та почалися спроби звинуватити мене у фальсифікації якихось документів, я боюся зайти на територію консульства, бо ж територія диппредставництва прирівнюється до території держави.
Ви особисто знайомі з опозиціонерами Олексієм Навальним чи Ксенією Собчак?
З Ксенією Собчак, на жаль, не знайома. З Навальним ми зараз, так би мовити, перебуваємо у процесі спілкування.
Чому ви кажете «на жаль не знайома з Собчак»? Адже є думка, що вона – проект Кремля.
Я зараз говорю про неї не як про публічного політика, а як про людину. Це – донька Собчака, моя ровесниця, і вона, і я росли у Санкт-Петербурзі в один час, що й казати, вона легендарна фігура. Сказати про неї нічого ані хорошого, ані поганого я не можу. Разом із тим, на мою думку, так, вона – це проект Кремля. Якщо чесно, ніколи не хотіла б опинитися на її місці: бути слухняною маріонеткою чекістів і путінських олігархів. Я свідомо відмовилася від такого шляху, коли вступила в конфлікт з батьком через політичні суперечності. Вона ж, мабуть, ні в які конфлікти ніколи і ні з ким із можновладців не вступала, і спокійно виконує ролі, доручені їй Кремлем, живе в багатстві і достатку.
Зараз для мене у правовій площині найголовніше – це щоб закінчився суд у Польщі, який хоче забрати у мене другу дитину. Для мене це пріоритет. Зараз я беру активну участь у проектах «Відкритої Росії» і робитиму все для викриття таких людей як мій батько. Це люди, що злочинним шляхом заволоділи надприбутковими активами, стали спільниками Путіна в його злочинах проти народу моєї країни, проти народів інших країн: Грузія, Східна Україна і Крим, Сирія.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0