Олег Устенко: МВФ стоїть на боці громадян України, але його вимоги наші політики трактують на свій лад

У лютому 2015 року Україна підписала Меморандум про співпрацю з Міжнародним валютним фондом, щоб урятувати економіку постмайданної України від колапсу. Для «підтримки штанів» влада просила 40 млрд доларів.

Але через невиконання українською стороною взятих на себе зобов’язань програму розширеного фінансування було призупинено. Кілька разів місія збиралася в гості в Україну, але візити переносили: чекали доки вляжуться політичні пристрасті з коаліціадою та формуванням нового складу Кабміну. І ось нарешті ревізори з Вашингтона прибули до Києва. Місія МВФ планує працювати в Україні до 18 травня.

Виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко налаштований оптимістично, він упевнений, що програму фінансування розморозять. За його прогнозами, черговий транш в 1,75 млрд доларів Україна отримає в червні. При цьому експерт застерігає: без проведення структурних реформ українські політики та урядовці заганяють Україну в глухий кут накопичення боргів.

Попередні перемовини про надання фінансової підтримки  представники МВФ вели із урядом Арсенія Яценюка. Нині маємо новий склад Кабміну. Тож, чи потрібно тепер переглядати умови співпраці?

Моє розуміння ситуації полягає в тому, що ми вже почали цю програму Extended Fund Facility (EFF – механізм розширеного кредитування – «Главком») , і ми залишаємося в цій програмі. І ось чому. Передбачаючи ймовірні ризики й маючи досвід роботи з Україною вже не один рік, МВФ просив у Меморандумі поставити підписи одночасно кількох інституціональних осіб, від яких залежить прийняття рішень в країні. Зазвичай ставлять підпис тільки голови національного банку і голови урядів, але у випадку України додали ще підпис і міністра фінансів, і підпис президента країни. Тому програму не повинні перепідписувати і передомовлятися ще раз.

Як ви оцінюєте виконання цієї програми?

Ми дуже відстаємо. Відомо, що ми фактично не отримували кошти по цій програмі, починаючи ще з вересня 2015 року. А сьогодні травень 2016-го. Тобто це вже тривала затримка. Більш того, кілька разів збиралася місія в Україну і її приїзд відкладався. І основна проблема полягала не в тому, що МВФ не хотів підтримувати Україну. Основна проблема в тому, що Україна не робила достатньо, щоб підтримувати саму себе. Я наведу цитату з виступу тодішнього прем’єр-міністра Яценюка, яка прописана у лютому 2015 року в Меморандумі про співпрацю з Міжнародним валютним фондом: «Протягом чотирьох років Україна буде здійснювати життєво важливі реформи для економічної та фінансової стабільності країни. Ця програма й ці реформи  - це не те, що потрібно МВФ, а це те, що необхідно Україні». Окрім того, по цьому документу розкидані цитати керівників української держави щодо того, як ми збираємося жити в рамках цієї програми. Але програма відстає, бо Україна нічого із задекларованого не зробила. За минулий рік ми не вибрали  всієї суми в 10 мільярдів доларів. Фактично  ми отримали 6,7 млрд доларів. Більша частина цих грошей пішла на поповнення золотовалютних резервів, частина грошей пішла на покриття дефіциту державного бюджету. Дефіцит держбюджету різко скорочувався, але різко він знижувався не тому, що так хотіли українські політики, а тому, що вони працювали практично з-під палиці й під наглядом МВФ та інших міжнародних інституцій.

Програма МВФ покриває три основних блоки. Перший блок – це монетарна політика країни. Багато інвесторів почувають себе відносно  розслабленими щодо України, бо за спиною Нацбанку став МВФ. І це дає гарантії кредиторам України, що ситуація не вийде з-під контролю. Тобто не будуть допущені ті помилки, які були до початку втілення в життя програми. Згадайте прихід пана Кубіва на посаду голови Нацбанку і як моментально почали роздавати у великих кількостях рефінансування банкам. І потім, коли йшла мова про рекапіталізацію українських банків, то теж все було не дуже чітко і прозоро. Але все змінилося, коли наглядати за роботою Нацбанку почала поважна організація, яка моніторила подібних гравців на інших ринках.

Так, монетарний блок складний. Там був прописаний перехід України до змінного курсу валюти. Але якби ми робили все так чітко, як передбачає Меморандум, можливо, ми і не побачили б з вами курс, який є сьогодні. Можливо, нам вдалося б зберегти золотовалютні резерви і не витратити їх так швидко, як їх було витрачено до підписання Меморандуму.

Наступний блок – фіскальний, найбільш складний у сприйманні населенням. Фіскальний блок катастрофічно складний для будь-якої країни. У Греції, наприклад, досі з ним спостерігаються проблеми, коли потрібно вжити заходів, аби знизити дефіцит бюджету. Чому так важливо для України знизити дефіцит держбюджету? Подивіться на наші економічні показники. Ми найгірші серед європейських країн, починаючи з 2012-2013 років. У нас найнижчі показники продуктивності праці. Так, інвестори оперують тим, що в нас дешева робоча сила, але при цьому ж низька продуктивність праці! У північного сусіда майже на 20% продуктивність праці вища, аніж у нас. Продуктивність праці в Україні в п'ять разів нижча, ніж у нових країн-членів ЄС. Це колосальний розрив. Наприклад, з Угорщиною трикратний розрив, а десять років тому ми були на одному рівні.

Третій блок, який прописаний у Меморандумі, - проведення структурних реформ. Без цього ми просто навісили на себе додаткові борги. Об’єм нашого боргу сьогодні сягає близько 100% ВВП. А вартість обслуговування боргу при найоптимістичніших прогнозах може складати 5%, а сьогодні ми платимо 6-8%. Ми повинні бути готові 4-5% нашого ВВП протягом десятиліть віддавати тільки за обслуговування боргу. Ми самі себе загнали в пастку. Для порівняння: 5% нашого ВВП – це рівно стільки, скільки ми витрачаємо на армію. Ці всі гроші ми будемо віддавати нашим кредиторам. Я вже мовчу про те, що у нас залишилися колосальні борги після такої неякісної реструктуризації європейських бондів, які провів минулий склад Кабміну. До 2040 року Україна вписала себе в категорію лузерів через ці всі борги.

Якась апокаліптична картина виходить…

У нас нема іншого виходу, як творити інтенсивний економічний ріст. Без нього ситуація буде тільки погіршуватися. Ріст економіки в 1,5-2%, про які говорить Кабмін, це не ріст, який необхідний для України. Ми можемо рости темпами 7% і навіть вище. На заході експертне середовище дивується, чому українці вигадують власний велосипед із незрозумілими колесами. Усі диву даються: Україна бере шматочками лише ті іноземні опції для свого законодавства, які їй подобаються. Сьогодні ми беремо трошки з європейського законодавства, трошки з американського, трошки з новозеландського, трошки з австралійського. Навіщо це робити? Візьміть одну сферу, подивіться, у якій країні найкращий досвід, і просто цілим блоком перекладіть на українську мову! Наприклад, Естонія взяла і переклала для себе німецьке законодавство, прийняла його і вважала своїм національним законодавством, і ніхто не думав і не казав, що це втручання у внутрішні справи країни.

Але ж депутатський і міністерський корпуси заявляють, що всі підвищення тарифів відбуваються згідно з планом дій співпраці з МВФ, усі закони, які приймаються чи проштовхуються, - на вимогу МВФ!

Так, тарифи дійсно треба було підняти. Але! Останнє підвищення тарифів не пройшло у відповідності до того, що було прописано в Меморандумі про співпрацю з МВФ. Там дуже чітко прописані пункти, що окрім дотацій, які мають іти для населення після збільшення цінового шоку, проводиться ряд заходів, що пов’язані зі збільшенням конкуренції на цьому ринку. Тобто мало вивести НАК «Нафтогаз» на бездефіцитний рівень. «Нафтогаз» має бути знищений. Це монополія, яка повинна негайно бути знищена! Не можна тримати крупного, нехай навіть і державного, монополіста. Монополія сама по собі неефективна. Треба відкрити конкуренцію на газовому ринку. Якщо ви йдете на підвищення тарифів, ви повинні негайно відкрити конкуренцію. Адже конкуренція може вплинути на зниження тарифів! Українська економіка за два роки впала на 20%. І я радий, що МВФ вимагає від української сторони структурних реформ, бо в даному випадку МВФ стоїть на боці громадян України. А політики лише інтерпретують на свій лад вимоги МВФ. Я хочу нагадати, що аналогічний меморандум про співпрацю був свого часу у Юлії Тимошенко, аналогічний документ був і в Азарова. І кожного разу глави урядів брали на себе зобов’язання, але призупиняли дію Меморандуму на тому етапі, коли потрібно було проводити шокове підвищення цін. Це гра картярів, яку достатньо часто вів український уряд. І міжнародний валютний фонд це все вже прекрасно знає, і знає поведінку й інших урядовців, наприклад, Латинської Америки, які теж живуть у такій парадигмі.

Ви часто кажете про структурні реформи, що конкретно мається на увазі?

Усі структурні реформи, про які говорив український уряд, стосувалися питань покращення якості бізнес-клімату. Чому це важливо? Бо тільки так можна забезпечити стійкий ріст економіки. Не 1,5% відсотка, про які говорить Гройсман, а 7% і вище. Адже кредитор, в даному випадку МВФ, не зацікавлений дати гроші і втопити  свого клієнта, він, навпаки, хоче, щоб економіка виборсалася із цього шторму. Якщо ми будемо рости високими темпами, то нам доведеться віддавати не 5% ВВП на виплату боргів, а 1% або 2%, тобто це нормальні і цілком підйомні суми.

То про які структурні реформи йдеться?

Перш за все, це дерегуляція бізнесу. Зниження адміністративних бар’єрів. Але при цьому українська сторона повинна усвідомлювати, що існують різні моделі дерегуляції. Є моделі, які швидко руйнують стіну, а є такі, що розтягнуті в часі.

Далі. Україна взяла на себе зобов’язання провести реформи в юридичній сфері. Звертаю вашу увагу, що в Україні все зводиться до реформи суддівської системи. Але в Меморандумі  немає «court system reform» , там чітко написано «judicial system reform», тобто юридична система, а це набагато ширший спектр, адже включає в себе і реформу прокуратури, і реформу судів, і правоохоронних органів. Також наші політики намагаються зробити ще одну підміну понять у питанні боротьби з корупцією. Боротьба з корупцією - це не тільки покарання, а й ліквідація корупційних ям. Запуск усіх антикорупційних органів мав відбутися ще в кінці 2015 року. Я далекий від думки, що український уряд виконає ці всі зобов’язання, які не виконали попередники, за два чи три місяці. Але достатньо закласти основу.

Коли наступають основні виплати по наших боргах?

Перша пікова виплата наступає в 2018 році. А з 2019 року припиняє діяти та реструктуризація, якої добилася пані Яресько, по європейських бондах. А ще нагадаю, у нас висить невирішене питання з так званим російським боргом «Януковича». І ці 3 млрд – це міна уповільненої дії, коли саме ми повинні будемо їх виплачувати.  Усі повинні зрозуміти, що закінчився той період, коли сподівалися «а може розсмокчеться!» Пам’ятаєте славнозвісний запис на плівках Мельниченка розмови Кучми і Фішера? Фішер телефонував Кучмі й питав: пане президенте, що з реформами у вашій країні, і чи залишаєтеся ви у співпраці з МВФ? На що Кучма запевняв, що все гаразд. А потім перепитував у своїх помічників, що Фішер мав на увазі і про які зобов’язання йдеться? Такого роду гра вже не пройде. Це ігри двадцятирічної давнини.

Місія МВФ працюватиме до 18 травня. Як вважаєте, чи будуть кредитори задоволені новим урядом?  І які шанси на розблокування траншів? 

Якщо все працюватиме нормально, то 18 числа місія від’їжджає з України, додаємо два тижні до перших чисел червня. У цей період у Вашингтоні будуть працювати з нашими даними. Уряд Гройсмана прискорився з підвищенням тарифів, хоча в меморандумі чітко прописано підвищення тарифів до початку 2017 року. Цей крок, я вважаю, має сподобатися кредиторам. У монетарній частині немає що обговорювати, є питання щодо структурних реформ. Перший транш в 1,75  млрд, я прогнозую, ми можемо отримати в середині або кінці червня. Тобто плюс тому, що фінансова підтримка прийде, мінус –  ми збільшуємо свій борг. Окрім того, разом з тими грішми прийдуть на один мільярд кредитних гарантій від уряду США. І ще близько шестисот мільйонів має надійти від ЄС. Але ці кошти поповнять наші золотовалютні резерви. Маю надію, що це дасть можливість Нацбанку відмовитися від жорсткого валютного адміністрування. Це може відіграти позитивну роль із точки зору надходження валюти, тоді спадатиме девальваційний тиск і може навіть з’явитися сигнал для укріплення національної валюти.

Чи є ризик, що новий уряд вчинить як завжди: гроші взяли, залатали дірки в бюджеті, а з реформами зачекаємо?

Звичайно, такий ризик є. Є імовірність, що цей транш буде використано неефективно. Але тоді треба бути готовим до того, що інших траншів уже ніколи не буде. І не тільки цього року, а й у наступних. Тоді ситуація буде розвиватися дуже погано для українських можновладців.

Програма співпраці з МВФ була заморожена. За рахунок чого ж українська економіка вистояла? Можливо,  в такій ситуації варто відмовитися від послуг МВФ взагалі і не накопичувати борги?

Звісно, що можна відмовитися. Але якщо ми відмовляємося від послуг МВФ, то необхідно робити паралельно серйозні зміни в нашій економічній, бюджетній політиці. Потрібно буде вивести країну у профіцитний режим. Тобто доведеться й далі різати витрати для пересічних громадян або побороти корупцію, іншими словами, припинити красти. Паралельно треба буде готовим до можливої досить серйозної девальвації гривні. Мене насторожує те, що такі негаразди можуть запросто розхитати соціум. До того ж, що робити, якщо рівень безробіття тоді рване з 10,5% відсотка до 15-20%? А то й більше. І як наслідок, погіршиться криміногенна ситуація, почнеться міграція населення. Тобто, економічно правильний підхід – відмовитися від послуг МВФ, але от з практичної точки зору навряд чи це реально.