Росія заплатить за все. Чого досягла в ПАРЄ українська делегація
Марія Мезенцева: «Зараз головне питання: як позбавити імунітету перших осіб держави-агресорки»
Літня сесія Парламентської асамблеї Ради Європи, присвячена переважно питанням України, стала проривом. Було прийнято кілька резолюцій, зокрема, щодо юридичних і правових наслідків агресії РФ проти України; ролі санкцій у протидії загарбницькій війні; протидії викоріненню культурної ідентичності та підтримки внутрішньо переміщених осіб. Українська делегація вважає окремою перемогою те, що ключові поправки від нашої сторони були враховані, – ПАРЄ визнала Росію спонсором тероризму. Резолюції ПАРЄ не є документами прямої дії, вони окреслюють політичний мейнстрім і є певним орієнтиром для спільноти 46 країн-учасниць.
Голова української делегації в ПАРЄ Марія Мезенцева в розмові з «Главкомом» розповідає про деталі гарячого європейського тижня.
На Асамблеї вперше головував новобраний генсек Ради Європи – експрезидент Швейцарії Ален Берсе. Під час сесії було помітно, що для нього пріоритетом є Україна, як він заявляв, балотуючись на цю посаду?
З паном Берсе ми познайомилися понад пів року тому. Оскільки я перебуваю в групі дружби зі Швейцарією, то працювала з приватними швейцарськими фірмами, які допомагають моїй рідній Харківщині та Донеччині, ми з паном Берсе бачилися на зустрічах у посольстві. Ален Берсе проводив досить агресивну кампанію на свою підтримку, коли балотувався на посаду, і публічно на пресконференції, і в листі до кожного з членів нашої делегації зазначив, що залишає пріоритетом Україну. Це стосується і питання депортованих дітей, і створення спецтрибуналу за злочин агресії та компенсаційного механізму, тобто всіх тих напрямів, які були затверджені на рівні Ради міністрів Ради Європи.
Відразу після закінчення сесії ми проводили два потужних заходи, у яких пан Берсе брав участь. Все-таки він не поїхав після пленарного засідання додому збирати речі, а залишився на наших заходах. 26 червня був Міжнародний день ООН протидії тортурам, і ми порушували питання щодо всіх цивільних та військових у російському полоні, про депортованих укранських дітей. Пан Берсе підкреслив у своєму виступі, що треба збільшити зусилля для їхнього звільнення. Для нас підтримка Алена Берсе особливо важлива ще й тому, що ми ведемо комунікацію з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, де головує Швейцарія.
«Визнанням Росії спонсором тероризму ми посилаємо меседж американським колегам»
Які новели в прийнятих резолюціях ви вважаєте найважливішими для української сторони?
Я зараз тримаю в руках чотири документи, до яких наша делегація подала більше 25 правок, і всі вони були так чи інакше враховані. Зокрема, і неоціненна правка стосувалася резолюції «Юридичні і правові наслідки російської агресії проти України». Завдяки нашим зусиллям Росію визнано державою, яка використовує геноцидальні способи поведінки і практикує або здійснює рашизм.
До речі, автокоректування змінює «рашизм» на «расизм», і через це була плутанина в комітеті. Вже багато науковців досліджують цю агресивну ідеологію Росії не тільки щодо нашої держави, а й щодо багатьох корінних народів російської недоімперії.
Також врахована наша правка про те, що Росія – держава-спонсор тероризму. Це не інновація, бо ще в минулій резолюції було згадано, що РФ є державою-терористкою. Зараз же йдеться саме про спонсорство тероризму – таке визначення є в законодавстві наших американських партнерів.
Була поправка в резолюцію щодо протидії викорінення культурної ідентичності під час війни та у мирний час – це наслідок роботи Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради щодо корінних поневолених народів (Росії – «Главком»). Ці народи були представлені на сесії Асамблеї – це представники Ічкерії, черкеси та інші, які були дуже вдячні за те, що ми провели цю поправку. Йдеться про використання Російською Федерацією методів і засобів, які умисно знищують культурну ідентичність малих народів, мову, систему освіти. Це великий прогрес, бо ще рік тому ніхто в Європі і чути не хотів про деколонізацію Росії.
І ще один важливий аспект – згадки в резолюції «Правові та правозахисні аспекти агресії Російської Федерації проти України» щодо приватної військової компанії «Вагнер», лідера якої вже, скоріш за все, не існує, а її незаконна діяльність продовжується в гарячих точках в інших країнах світу. Тому Асамблея закликає, щоб учасників цієї незаконної групи або на рівні українських судів притягали до відповідальності, або щоб це робив Міжнародний кримінальний суд.
Важливо, що знову ПАРЄ порушує питання Реєстру збитків і відшкодувань за матеріальні і нематеріальні втрати українських громадян через розв’язану Росією війну. Лідери країн G7 вже погодили виділення 50 млрд євро на функціонування системи відшкодування. Ми дуже чекаємо новин з Бухаресту: там невдовзі зустрінеться робоча група зі створення спецтрибуналу. Зараз головне питання: як позбавити імунітету перших осіб держави-агресорки.
Питання імунітету – одна з основних перепон для створення такого трибуналу. Що змусить західних лідерів змінити свою думку щодо притягнення до відповідальності Путіан та інших топ-персон російської влади?
Наш естонський колега ініціював поправку, яку підтримали ми та інші делегати. Статут суду, який напише робоча група зі створення трибуналу (Core Group), складатиметься буквально з двох сторінок, а не з тисячі. Цей статут повинен залишити питання персональних імунітетів для інтерпретації суддів спецтрибуналу. Така практика міжнародних кримінальних трибуналів і прецедентів в міжнародному праві вже є. Все-таки багато країн не визнало Путіна легітимним президентом, тож персональний імунітет до нього може не застосовуватися. Тому суд має його судити за найвищий злочин, який він планував, виконував, давав накази і є безпосереднім натхненником. Бо інакше в Україні би не було зареєстровано 132 тис воєнних злочинів, не було б убитих та закатованих українців, депортованих дітей, зґвалтованих хлопчиків і дівчаток.
«Посли були в трансі»
Резолюція, що стосується посилення санкцій проти російського бізнесу, містить, зокрема, заклик до повної заборони ввезення в ЄС російського скрапленого газу, продуктів металургії, а також протидії використанню так званого тіньового флоту для транспортування нелегальної російської нафти та ін. Причому вказуються прямі наслідки від поведінки РФ не тільки для України, а для економіки Євросоюзу – а саме згадка про те, що російські металурги демпінгують і стримують «зелений перехід». Тобто Європа замислилась вже і над власними збитками від дій Москви?
В цій резолюції є багато новел, зокрема, згадано і міжнародні води Данії, через які пливуть кораблі з нелегальною російською нафтою. З коштів проданої Росією нафти фінансується російська воєнна машина, зокрема, виробництво ракет, які летять на мій рідний Харків і на багато інших міст. В резолюції щодо ролі санкцій порушено і питання газу (в документі зазначається, що 15% європейського ринку досі складає російський скраплений природний газ, і міститься заклик до повної заборони його ввезення в ЄС – «Главком»). Ми бачимо, що Росія, на жаль, досі лишається найбільшим постачальником скрапленого газу до ЄС.
Також в резолюції враховано додаткові механізми заборони медіа, які пов'язані з російською пропагандою. Бо, дивіться: в ЄС позакривали «Спутнік», «Рашу тудей», але їхні перереєстровані сателіти досі працюють у Німеччині, Франції, Іспанії тощо. Ми закликаємо заборонити ці пропагандистські лазівки.
Окремо наголошуємо на нашій врахованій поправці, що передбачає санкції проти фізичних осіб і фірм та пов'язаних з ними юросіб, які виробляють зброю, а також на персональних санкціях проти тих, хто викрадає та депортує наших громадян. Всі знають, що ці росіяни люблять подорожувати країнами Європи, які вони буцімто ненавидять. Тому треба їх вносити до відповідних санкційних списків.
Наш колега Емануеліс Зінгеріс з Литви продовжує боротися за створення окремого реєстру тих, хто обходить персональні санкції, та тих, хто допомагає це робити.
Але ж ми розуміємо, що там, де крутяться великі гроші, завжди на одну закриту лазівку для обходу санкцій знайдуться дві нових. Іноді йдеться не про фірми-одноденки, які завтра перереєструються з новою назвою, а про відсутність політичної волі припиняти бізнес з агресором. Думаєте, щось раптом змусить схаменутися країни, які мають зиск на бізнесі з Росією?
Ми з колегами дев’ять років боролися за відключення російських банків від системи SWIFT, і на десятий рік це все-таки почалося.
Зараз Єврокомісію очолила Урсула фон дер Ляєн, Кая Каллас призначена міністеркою закордонних справ ЄС, Антоніу Кошта – президентом Євроради (всі ці призначення були затверджені на саміті ЄС – «Главком»), тому все це вдасться.
Останнім часом європейські інституції показали, що можуть рухатися швидко.
А чи довелося зіштовхнутися в Страсбурзі з якоюсь протидією, як, наприклад, з угорським фактором під час старту перемовин щодо вступу України до ЄС? Чи довелося у чомусь йти на компроміси?
У нас були, скоріше, певні технічні проблеми. Українська делегація мегаактивна у всіх комітетах, у нас найбільша кількість сайд-івентів, культурних виставок. Я от фізично зараз на візку і просто не доїхала на один зі своїх виступів з трьох резолюцій, де хотіла говорити на конкретних прикладах про звільнення «азовців», взагалі військових та цивільних.
Дуже важливо говормти про конкретних людей. Суха статистика і цифри не «заходять», це повинні бути історії, як, наприклад, кейс дівчини Мар'яни, викраденої росіянами на окупованих територіях України. Коли на всю Асамблею пролунало, що Мар'яну в 1,2 року віце-спікер російської Думи незаконно удочерив, змінивши її ім'я на Марину, люди були в шоці. Посли потім підходили до нас і видно було, що вони просто в трансі від цього. Ми їм радимо заходити на нашу спеціальну платформу і робити такі факти відомими. Український омбудсмен Дмитро Лубінець зі своєю командою вже давно передав списки викрадених українських дітей російській стороні, але та нічого не робить для їхнього повернення, стверджуючи, що начебто рятує дітей від війни!
Нещодавно ЄСПЛ виніс історичне рішення щодо численних порушень Росією прав людини в окупованому Криму. Такі вердикти допомагають в просуванні українських ініціатив в європейських інституціях?
Так, я сьогодні розмовляла з одним британським лордом і він визнав, що це судове рішення є дуже потужним. Вже мало хто пам’ятає рішення Європейського суду з прав людини січня 2023 року, коли було визнано, що Росія вторглася на територію суверенної України. Міжнародне право діє не дуже швидко, але справедливість все одно настане. У нас вже є вердикти українських судів, ми співпрацюємо з Міжнародним кримінальним судом і продовжуємо роботу з новоствореними інституціями.
Ніхто раніше не думав, що в Гаазі буде створена спеціальна робоча комісія для доказу злочину агресії Росії. А поки йде дискусія, як функціонуватиме трибунал, треба документувати докази. Таких фактів більш ніж достатньо – весь світ спостерігав цю агресію, а Путін наговорив собі не те що на довічну Гаагу, а на дуже багато негарних кармічних життів наперед.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0