«Ми наближаємося до умов епохи динозаврів». Інтерв’ю з кліматологом про зміни на планеті

За вікном понад 30 градусів, тож так і хочеться написати щось на кшталт «Планету накрила небувала спека». Проте насправді це не так. Спека накривала Землю і сотню, і навіть мільйон років тому. Щоправда, у часи, коли планетою бродили мамонти, кліматичні гойдалки влаштовувала не людина.

Кандидат географічних наук Денис Пішняк очолює відділ фізики атмосфери та геокосмосу в Національному науковому антарктичному центрі. Саме з Антактиди українські вчені ведуть спостереження за кліматом, дані зі станції «Академік Вернадський» використовує й Укргідрометцентр для своїх прогнозів.

Хоч на антарктичній станції нині зима, тут спостерігається плюсова температура та масова міграція пінгвінів. Теплолюбні субантарктичні пінгвіни захоплюють територію довкола станції, а холоднолюбні – навпаки – скорочують гніздування та рушають далі, туди, де прохолодніше. Людству також загрожує масова міграція, зауважує Пішняк, – кліматична. Про це та про інше – далі в інтерв’ю зі вченим.

Укргідрометцентр враховує дані, отримані з Антарктиди

Пане Денисе, спочатку про те, звідки ми черпаємо інформацію про погоду та кліматичні зміни. «Академік Вернадський» може похвалитися найдовшими в Антарктиді безперервними гідрометеорологічними спостереженнями, що ведуться з 1947 року. Але що саме ви досліджуєте? У обивателя може скластися враження, що станція – це «про пінгвінів»...

Зрозуміло, пінгвіни – привабливий об’єкт, але насправді біологічні дослідження розпочалися відносно недавно, вже за нашого «хазяйнування» на станції. Але від часів заснування британцями і по сьогодні станція – це перш за все геофізична обсерваторія з унікальним обладнанням і найдовшими рядами спостережень, що й обумовлює її цінність в науковому світі. Так, наші дані, виміряні на метеорологічному майданчику, є реперними для відслідковування змін клімату.

Ці ж дані передаються у світові центри для використання у моделях атмосфери і, зокрема, для розрахунків прогнозів погоди. І незважаючи на те, що в дослідженнях усе частіше починають використовувати результати моделювання, останнє слово все одно залишається за фактичними даними, які ми і збираємо на станції. Спектр наших фізичних досліджень дуже широкий, варто згадати також озонометричні, геомагнітні, сейсмічні і широкий спектр унікальних радіофізичних досліджень і моніторингу.

Дослідницьку станцію в Антарктиді у 1995 році Велика Британія безоплатно передала Україні

фото: Національний антарктичний науковий центр

На основі ваших даних будує свої прогнози Гідрометеоцентр?

Саме так. Укргідрометцентр враховує дані, отримані нашими науковцями на антарктичній станції. Деяка частина базових, стандартизованих моніторингових даних передається у відкриті бази даних, тож Гідрометцентр будь-якої країни може використати їх для розрахунку власних прогнозів погоди і будь-хто – для власних досліджень.

В історії людства було – за деякими підрахунками – сім льодовикових періодів, які змінювалися глобальним потеплінням. Те, що ми зараз називаємо всепланетним потеплінням, відповідає цьому терміну?

Так, зараз ми можемо говорити про те, що на планеті триває потепління. Але те, що ми бачимо упродовж останніх ста років, кардинально відрізняється від попередніх періодів за єдиним показником – швидкістю змін. Тодішні потепління були викликані природними чинниками, а нинішнє спричинила діяльність людини. Про це можна говорити з цілковитою впевненістю, бо природні зміни завжди відбуваються повільно, а неприродні – нетипово швидко.

Потепління триває вже понад сто років

Але водночас нинішнє потепління визначають як період, що почався у 1850 році. Отже, людину можна бодай трохи реабілітувати? Адже майже два століття тому ще не чули про парникові гази тощо.

Треба розуміти, що 1850 рік – доволі умовна дата. Температурні коливання саме тоді не відіграли значної ролі, на відміну від приблизно 1900 року, коли крива температури дійсно різко пішла вгору. Свою роль зіграв демографічний фактор: у 1880-1890 роках починається зростання населення, триває індустріалізація, яку супроводжує масове використання корисних копалин, зокрема, вугілля.

Саме на зламі ХІХ та ХХ століття до атмосфери починають потрапляти перші шкідливі викиди у значних масштабах. Але серед «винуватців» потепління – не лише вугілля. Зараз вчені досліджують згубний вплив й інших забруднювачів, які впливають на утворення хмар, а ті, своєю чергою, – на температурний режим.

Про які іще забруднювачі йдеться?

Якщо говорити про парникові гази, то на першому місці, звичайно, – вуглекислий газ, але також метан та озон. Свою роль відіграє надмірне утворення водяної пари, бо сама по собі водяна пара вже створює парниковий ефект, а далі вона ще й конденсується у хмари. А хмарний покрив має неоднозначний та нелінійний вплив на радіаційні процеси на поверхні планети (йдеться про нагрівання та охолодження за рахунок випромінення). Також хмароутворення дуже залежить від домішок аерозолів у повітрі, наявності сажі та кислот, і цей процес досі залишається не вивченим до кінця.

Ви згадали про озон як про парниковий газ. Але ж учені б’ють на сполох через утворення озонової діри над планетою. Як поєднати одне та друге?

Озон – це екран від ультрафіолетових променів, шкідливих для життя на Землі. У цьому контексті він, безумовно, приносить користь. Але це якщо говорити про стратосферний озон. Той же, який утворюється у нижніх шарах атмосфери, внаслідок промислової діяльності людини, теж «працює» як парниковий газ.

Саме українські озонометристи є одними з головним дослідників озонової діри?

Це все-таки звучить занадто голосно. Проблеми розвитку науки в Україні даються взнаки, а методи дослідження цього феномену потроху переносяться у космос. Водночас як і в метеорологічних спостереженнях, тут станція виступає реперним пунктом для точного відстеження стану озонового шару, для прив’язки моделювань і корегування супутникових вимірів. Наші вчені на станції незмінно використовують високоточну методику проведення цих вимірів за допомогою спектрофотометра Добсона.

Чому потепління в Арктиці відбувається вдвічі швидше у порівнянні з іншими регіонами планети? І як із цим справи у вас, в Антарктиці?

 У північній півкулі розташовані основні аграрні і промислові центри світу, забруднення від яких може впливати на хмарний покрив Арктики, чого не скажеш про південну півкулю, що більшою мірою вкрита океанами. І якщо парникові гази доволі рівномірно розподіляються довкола земної кулі, то леткі забруднювачі, які впливають на хмарний покрив, концентруються більш локально – на півночі нашої планети.

Ще одна очевидна причина криється у висоті Антарктиди (а це найвищий континент на землі) – просто товщина «атмосферного парника» над ним буде на третину менша, ніж над Північним Льодовитим океаном в Арктиці.

Наслідки потепління в Антарктиді також даються взнаки. Теплолюбні пінгвіни дженту на острові Галіндез біля станції «Академік Вернадський»

фото: Національний антарктичний науковий центр

Чи будуть війни за воду?

Рівень Світового океану піднімається, а водночас ООН б’є на сполох у зв’язку з дефіцитом питної води на планеті. Дехто з експертів навіть каже, що війни майбутнього будуть війнами за воду. Чи не може людство опріснювати океанічну воду  і так задовольнити свої потреби?

Я скептично ставлюся до версій того, за що вестимуться війни майбутнього. Щодо очистки та опріснення води – так, людство винайшло достатньо технологій. Хоча не виключено, що люди почнуть переміщатися у ті регіони, де загалом сприятливіші умови для життя. Тобто боротьба може вестися за ті ділянки суходолу, де вже є придатна для пиття вода та краща екологічна ситуація. А це, в свою чергу, призведе до своєрідної кліматичної міграції.

Але тут треба розуміти от що. Підвищення температури і збільшення маси води призводить до збільшення випаровування, а отже, води в атмосфері стає все більше. Це провокує потужні зливи, переміщення атмосферних фронтів, виникнення ураганів тощо. Навіть прісна вода, що проливається на землю, –  це не чиста питна вона, а забруднена від ерозії ґрунтів, а також різними хімічними сполуками.

Якийсь парадокс: води на планеті все більше, але й водночас води на планеті все менше...

Саме так. Від неприродного потепління – жодної глобальної користі.

Якщо говорити про Україну, то чи можна сказати, що у нас відбуваються якісь унікальні кліматичні зміни?

Україна має джерелом доходу сільське господарство, і його розвиток якраз і виявляється загроженим. Бо для нас збільшення температури повітря означає ризик посилення посухи, а це тягне за собою проблеми з чистою питною водою, та й загалом проблеми з водою в широкому розумінні. Щоб її вирішити, в Україні вже зараз починають інтенсивно використовувати підземні води для зрошення. Роблять свердловини з усіма супутніми наслідками –  пересиханням річок, озер та криниць...

Інфографіка: Екодія

Коли кліматичні зміни на планеті стануть незворотними, такими, що виживання людства опиниться під питанням?

Апокаліпсису очікувати точно не варто. Земляни не загинуть, хоч частина планети дійсно матиме складнощі з виживанням. Це може датися взнаки посиленням демографічних проблем, і, як я вже казав, можливим переміщенням народів з одних регіонів до інших.

У 2021 році медіа повідомляли, що температура повітря у Кувейті сягнула 73 градусів. Як доказ демонстрували не тільки розплавлені світлофори, але й термометр, який тримав хтось із місцевих жителів. Це відповідає дійсності?

Так, на сонці така температура могла бути. Але щодо світлофорів, то тут є трохи маніпуляцій, бо, скоріше за все, йшлося про неякісний пластик, який не витримав спеки.

Фарбувати усі поверхні треба у світлі кольори, щоб запобігти перегріванню

А загалом як коректно вимірювати температуру? Що таке «температура на сонці» та «температура в тіні» по-науковому? Адже й «на сонці» температура може бути різною.

Безумовно. Правильно температуру вимірюють у затіненому приміщенні так званої метеорологічній будки, яка добре продувається повітрям. Це необхідно для того, щоб виключити вплив Сонця, адже Сонце нагріває предмети по-різному. Це залежить від їхнього кольору, в тому числі в інфрачервоному діапазоні, де будь-яка поверхня по-різному поглинає сонячну радіацію і нагрівається теж по-різному, ще й в залежності від наявності вітру. Тому затінок – необхідна умова для коректного вимірювання.

У 2021 році під час 73-градусної спеки у Кувейті плавилися світлофори та пластикові деталі автівок

фото з відкритих джерел

Суто теоретично: чи може людський організм напрацювати якісь адаптивні механізми для того, щоб витримувати спеку?

Може, але такий процес триває тисячі років. Необхідна зміна десятка поколінь, необхідно, щоб запрацював природний відбір і нові властивості організмів могли викристалізуватися. Наше ж потепління стрімко розвивається протягом двох-трьох поколінь.

От що цікаво: ті види флори й фауни, які існували і загинули в ході еволюції, загинули назавжди. Вони втрачені безповоротно і вже ніколи не повернуться.

Хоча якби біологи могли клонувати динозаврів, їм було б більш-менш комфортно у нашому найближчому майбутньому. Тобто за 30-50 років, коли температура підвищиться ще на пару градусів, ми впритул наблизимося до тих умов, які були в епоху динозварів.

Це правда, що для нас кожне наступне літо буде спекотнішим за попереднє, і ми ще з ностальгією згадуватимемо літо 2024-го, коли було «всього» +40 градусів?

Це якесь апокаліптичне бачення. Природні коливання мають доволі великий діапазон, і саме з цієї причини вони заважають вченим бачити правдиві кліматичні тенденції. Як я вже казав, найближчі роки можуть бути спекотними, а потім кілька наступних – прохолодними, і так це все коливатиметься туди-сюди ще неодноразово.

А взимку сніг хоча б буде?

Скажімо так: не кожного року вийде покататися на санчатах. Остання зима була доволі сніжною, а попередні – не дуже. Та навіть за найгірших кліматичних сценаріїв сніг ми бачити будемо. Хоча є нюанс: він випадатиме, але, можливо, не триматиметься на поверхні.

Що пропонують експерти (окрім відомих рекомендацій про зменшення викидів парникових газів) для коригування такої безрадісної картини? Ось захотів, наприклад, наш президент висадити мільярд дерев…

Відповідь на це питання може складатися з двох частин – залежно від того, із чим ми прагнемо боротися в першу чергу – з першопричинами чи наслідками? У принципі, важливими є обидва підходи. Зменшення викидів чи енергоспоживання – це боротьба з першопричинами, яку залишається хіба що зробити дієвою.

Вертикальне озеленення як спосіб боротися зі спекою в умовах мегаполісу. Будинок на київській Дарниці

фото: КМДА

Тепер щодо наслідків. Якщо ми вже маємо певні зміни клімату, то логічно було б під них підлаштуватися, і ваш приклад з озелененням тут якраз доречний. Тільки плани озелелення, звісно, не повинні скидатися на гігантоманію, а виглядати реалістичними. Решта побутових порад ще простіша – від використання сонячної енергії для побутових приладів до фарбування усіх можливих поверхонь у світлі кольори, що має запобігти їхньому перегріванню.

Наталія Лебідь, для «Главкома»