Нардеп Олег Дунда: Нам потрібно буде співпрацювати з такими виродками, як Пригожин
«Путін – це останній імператор Російської імперії. Наступного там не буде»
В інтерв'ю «Главкому» народний депутат України, представник «Слуги народу» Олег Дунда назвав ключову умову перемоги над Росією. Політик пояснив, хто дійсно може розвалити Російську Федерацію, розповів, якою має бути Росія без Путіна і спрогнозував, коли в Україні врешті заборонять Московську церкву, яка ховається під вивіскою «УПЦ».
«Підтримки режиму від регіонів у Російській імперії фактично не існує»
Минулого року в інтерв'ю «Главкому» ви прогнозували, що розвал Росії неминучий. Але не секрет, що в Україні та поза її межами є багато скептиків стосовно цього. За рік, що минув, розвал Росії став ближчим? Як ви думаєте?
Він іде своїм маршрутом, своїм шляхом, який прогнозувався ще того року. Тобто ще тоді прогнозувалось, і я та моя аналітична група бачили, що один з ймовірних шляхів – так зване створення приватних протоармій, які будуть наполягати на тому, що їм потрібно більше влади, більше фінансування. Це питання часу, коли вони почнуть претендувати навіть не на гроші, а на окремі регіони: такі собі майбутні держави. Як і прогнозувалося, ми бачили марш Пригожина, таким шляхом воно піде і далі. Цей шлях і ця історія ще не завершені, бо протоармій у Росії багато.
Як на Росію вплинув марш Пригожина? І чи бачимо ми, що почали хитатися башти Кремля, чи хтось посилився в оточенні Путіна?
Давайте одразу так: ми підемо від конспірологічних теорій, на кого працював Пригожин, якій з башт Кремля це вигідно і хто отримав більше зиску. Це не має взагалі ніякого значення. Я наведу невеличкий приклад. Всі ми пам'ятаємо історії 30-річної давнини про ГКЧП. Ну кого взагалі цікавить, з якими думками і з якою метою
ті заколотники тоді виходили і три дні брали владу у Радянській імперії у свої руки? Але ця ГКЧП н виконала свою роль і прискорила розвал Радянської імперії. Хоча ті, хто починав заколот, навряд чи про це думали. Питання у тому, які наслідки. І у даному випадку не важливо, яка з башт Кремля яким чином підсилилася або не підсилилася. Головне, що у Російській імперії побачили, що внутрішня сила відсутня. Тобто немає апарату придушення заколотників, немає сили, яка би чинила спротив такому маршу. Не знайшлося сили, яка зупинила би невеличкий загін з 4-5 тис. Бойовиків Пригожина. Більше того, вже є свідчення, що і поліція, і ФСБ радо вітали цей марш і, скоріш за все, складали зброю. І я більш ніж переконаний, що якби Пригожин дійшов до Москви, він так само би взяв Москву, взагалі без бою. І це говорить іншим регіонам, що є можливості, що Москва не є настільки сильною, як вони вважали. Що стабільність режиму, ця непохитність, ця вражаюча сила – міф.
Вони готові до перманентної війни. Їх нічого не зупинить
Відповідно найближчим часом може виникнути вікно можливостей, щоби умовний Псков… До речі, Псков. Тамтешній губернатор так само сформував свою ПВК. Відтак Псков може претендувати на відокремлення і оформлення своєї незалежної держави. Це перше. І друге: коли ми ще рік тому розмовляли з різними представниками Лондона, Вашингтона, Парижа, всі були дуже скептичні стосовно можливості розпаду Росії. Після заколоту Пригожина деякі французькі депутати мені написали: «Коли ми з тобою два місяці тому розмовляли, ми тобі не вірили. А тепер ми розуміємо, що це дійсно може відбутися і відповідно треба цю розмову починати, щоби ми були до цього готові». Писали щось подібне і з британського парламенту. Тобто всі на Заході почали не те щоби думати, як посприяти розвалу Росії, ні. Вони почали думати, а чи достатньо вони готові для цього сценарію? А що вони будуть робити, коли це відбудеться? А це дуже важливий крок. Якщо люди починають до цього готуватись, відповідно вони так чи інакше починають це реалізовувати. Розмови, які точаться між нами і нашими партнерами на Заході стосовно розвалу Росії, вже не мають такого критичного градуса.
Я мав розмову 1 грудня з представниками так званої білоемігрантськоїі опозиції: Ходорковський, Каспаров, Невзлін тощо. Вони тоді не сприймали позицію про те, що влада у Росії, у Російській імперії може передаватися лише шляхом використання зброї: через кров. Тоді Ходорковський кричав про те, що взагалі «Російська імперія не розвалиться, шансів взагалі немає, давайте про це не говорити, ми владу візьмемо якимось демократичним шляхом». При цьому вони не говорили, яким це демократичним шляхом.
Так от. Після маршу Пригожина більшість цих представників білоемігрантської опозиції, і той же Ходорковський, почали кричати:
«а давайте підтримаємо ці рухи». Вони знайшли шлях, яким чином оформити владу і сісти у крісло у Кремлі. Але вони досі не розуміють, що такі марші не приведуть до влади у Росії умовного Навального чи Ходорковського. Марші призведуть до того, що Російська імперія взагалі розвалиться. Зараз поясню чому.
Я думаю, вони усвідомлять трохи пізніше, чому Пригожин, Ходорковський, Навальний, або хтось із власників ПВК не зможуть очолити владу. Бо на сьогоднішній день у Російській імперії знищені будь-які інститути передачі влади. І той же умовний Татарстан, дивлячись, як Пригожин далеко зайшов, поставить собі питання, чому ми маємо підкорятися Пригожину? І відповідно, умовний Пригожин може контролювати крісло у Кремлі, але контролювати і очолити легітимність як майбутній імператор Російської імперії він не може. Фактично це призведе до війни всіх проти всіх і нам до цього потрібно готуватися. І нам, і нашим західним партнерам.
Чим Україні вигідні ці заколоти на кшталт пригожинського? І як ми можемо скористатися цією ситуацією?
Ми маємо щиро і чесно відповісти на дуже просте, але у той же час дуже складне питання: а що таке перемога для України? Влада досі не надала відповідь, що таке перемога для України. Пам'ятаєте, точилися розмови спочатку «давайте по лінії демаркацій 23 лютого». Хтось зараз каже – по кордонах 1991 року. Почалися точитися розмови, що перемога України – це розвал Російської імперії. Але потрібно собі дуже чесно сказати, що Україна як незалежна держава може відбутися, лише коли не матиме на своїх східних кордонах такого монстра, як Російська імперія. Інших варіантів не існує. У них дуже багато ресурсу, щоби нас постійно хитати і з нами воювати. Наприклад, подивимося на сьогоднішній поточний торговельний баланс Росії: він до цього часу є профіцитним. Це з урахуванням усіх санкцій, військової агресії. Вони до цього часу у торгівлі із зовнішнім світом профіцитні. І вони готові до перманентної війни. Їх нічого не зупинить. Якщо хтось собі думає, що все закінчиться виходом на кордони 1991 року то ні, на цьому все не закінчиться. Вони будуть намагатися нас придушити не для того, щоби відібрати Донеччину, Харків, Херсонщину, Запоріжжя. Вони хочуть знищити українську державність. Поки їм вистачає сил.
Відповідно наша перемога може відбутися лише за однієї умови – на наших кордонах більше немає Російської імперії. А шлях до її знищення: марші пригожиних, рейди РДК на Білгородщину тощо.
Фактично це питання виживання нас як нації, як держави. Інших варіантів не існує. Про це потрібно щиро зізнатися собі, щоби розуміти мету і як її досягати. І говорити із нашими партнерами, щоби вони не жили у примарному світі рожевих слоненят.
На Заході почали думати, чи готові вони до розвалу Росії
Чому, коли відбувся демарш Пригожина, цю можливість не використали поневолені народи?
А кого ви маєте на увазі під назвою «поневолені народи»?
Татарстан, Башкирія, Інгрія тощо.
Під час маршу Пригожина лише 10 із 90 керівників регіонів заявили про свою підтримку режиму Путіна. 80 або промовчали, або, як губернатор Курганської області сказав: «Ну, ми ж за мир. Давайте не воювати, давайте якось миритися. І взагалі ми тут квіти вирощуємо…». Позиція підтримки режиму від регіонів фактично не існує у Російській імперії. Це мовчазна згода з існуючим станом речей. Якщо щось зміниться, буде інша влада – вони будуть поводитися по-іншому, але виступати на підтримку існуючого режиму ніхто взагалі не буде. У даному випадку дуже цікава ситуація у Татарстані. Бо Татарстан – це остання республіка, яка фактично підтримувала існування Російської імперії. У них була така протонезалежна республіка, здається, до 1994 чи 1995 року: і своя конституція, і референдум відбувся, і своя влада. Тобто їх останніми придушили. І при цьому вони одні з небагатьох, які вийшли і підтримали Путіна. Але не потрібно вважати, що вони за Путіна. Якщо Пригожин зайшов би до Кремля, Татарстан би оформив свою незалежність.
В інших національних республіках на сьогоднішній день жодних великих рухів щодо незалежності немає. Але якщо Російська імперія розвалиться, лідери цих регіонів із радістю і дуже швидко оформлять свою незалежність. Це дуже схоже на 1991 рік, коли більшість національних республік оформили свою незалежність випадково, самі цього не розуміючи. Але владу вони взяли за рахунок того, що побачили для себе вікно можливостей. У більшості цих республік, сьогодні незалежних, тоді владу взяли комуністичні лідери. У нас першим президентом хто став? Якби Кравчуку у 1989 році сказали, що він стане за два роки президентом незалежної України, він би навряд чи повірив. І взагалі напевно відправив би вас до буцегарні.
І тут така сама історія. Основними лідерами розвалу будуть невеличка кількість регіонів. Навіть не республік, а регіонів. Це можуть бути Урал, Кубань або Білгородщина, але головну рушійну силу матимуть такі як Пригожин, які мають свою протоармію. А далі імперія почне розсипатися сама по собі і кожен хапатиме те, що легко лежить. За таким же принципом розвалилася Радянська імперія.
«Треба використовувати білоемігранську опозицію»
Російська опозиція в екзилі ефективна? Хто там є корисним, на кого варто орієнтуватися: на групу Ходорковського, Каспарова чи Пономарьова, наприклад? У нього є з'їзд народних депутатів всіх рівнів. Вони збираються у Варшаві періодично, вже третій з'їзд був, де розробляють певні закони майбутньої Росії. Вони вже навіть не називають її федерацією. Чи краще орієнтуватися на тих, кого об'єднує Навальний, наприклад?
Корисними для кого? Для України?
Мова про ефективність цієї російської опозиції. Як ви її оцінюєте?
Дивлячись для кого. Для України ефективність не дуже висока. Хоча їх потрібно використовувати. Будь-яка людина, будь-яка організація – це у першу чергу інструмент і для кожного інструменту потрібно шукати завдання, яке можна цим інструментом вирішити. Наприклад, білоемігранську опозицію можна використовувати як майданчик або як такі собі організації, через які можна впливати на лідерів регіонів, які у майбутньому зможуть стати тамтешніми президентами. Ті ж Ходорковський чи Каспаров мають розгалужені зв'язки і можливість контактувати, комунікаційні інструменти.
Але часто вони (представники російської опозиції, – «Главком») стають дуже токсичними для нас. Наприклад, коли вони намагаються просувати наратив, що «не всі росіяни погані», «давайте на них якось подивимося іншим чином», «це війна Путіна»…
Ще можливо олігархи не всі погані, то давайте ми якось їх…
З олігархами – дуже велика історія, зокрема у Ходорковського. Це як би не заздрість. Це така ненависть: «Я один постраждав. Я один сидів у буцегарні, а ви у цей час насолоджувались життям і заробляли гроші». Тобто у даному випадку він нам дуже корисний.
Зняття санкцій з російських олігархів – це відновлення старого каналу впливу на західну політичну еліту
Але, наприклад, організація Навального, яка просуває зняття санкцій з Фрідмана чи Авена і такого роду олігархів, це я називаю політичною корупцією. Бо всім зрозуміло, що вони це роблять тому що отримують гроші на своє існування взагалі, на своє життя у Європі. Інакше як хабар це назвати не можна. І у цьому є великі ризики для України.
Чому? Тут треба погодитися з Ходорковським, що 100% олігархів, мільярдерів, які жили і заробили гроші у путінській Росії, фактично є агентурою. Кремль використовує їх, щоби корумпувати і впливати на політичну еліту західної Європи. Вони є частиною агентурної мережі, яку розповсюдив Путін. Якщо з них знімати санкції, вони отримають доступ до своїх капіталів і почнуть їх використовувати у політичних цілях Москви: просування наративів, підкуп, фінансування ЗМІ.
Всі олігархи, які жили і заробляли гроші при Путіні, є частиною ФСБ, навіть якщо вони про це не говорять. Бо інших варіантів їхнього існування та заробляння грошей не існує. Вони всі є призначеними людьми. Вони всі є частиною цієї системи. На всіх з них є компромат. Вони всі висять на гачку і будуть робити те, що їм скажуть з Москви. І зняття санкцій з їхніх коштів – це відкриття старого каналу впливу на західну політичну еліту. Тому заклики Волкова, Навального або Чичваркіна знімати санкції можна трактувати так само, як роботу на Москву, або агентурну, або вони корисні дурні.
Чому на Заході так бояться розвалу Росії?
Будь-якій політик, незалежно від того, де він сидить: у Берліні, Лондоні, Вашингтоні – це проста людина, з простими емоціями, з простим сприйняттям навколишнього оточення. Уявіть собі: ти прем'єр-міністр або канцлер Німеччини. Ти досяг своєї найвищої планки. У принципі, у тебе все добре, і тобі би хотілося, щоби життя продовжувалося без жодних ризиків. Ти не хочеш стикатися з великими ризиками і бути у стані невизначеності. А Росія для них завжди була. Чому вона повинна розпадатися зараз? Так само Буш вважав небажаним у 1991 році розпад Радянської імперії. До того ж, це стан невизначеності. А що далі робити? А як з цим працювати? Але ж, я вибачаюсь, це потрібно свою дупцю підняти і щось робити, а не жити життям, визначеним на роки уперед. І вони від себе цю думку відштовхують. Вони не хочуть цим займатися. Їх історія тягне за мотузок, за собою. Вони вимушені іти, але вони не хочуть цього, борсаються, відбиваються, але історія їх тягне. Іншого варіанту там не існує. Тобто відповідь проста: вони – прості люди.
Чи вірите ви, що Путін переобереться наступного року? Чи більш вірогідний сценарій визначення наступника?
Путін не може визначити наступника. Історія з Дмитром Медведем привела його до думки, що будь-який наступник – це великі ризики. Воно нічого йому не гарантує. Тому у нього лише один варіант – вмерти у цьому кріслі. Жодного наступника не буде.
І проблема у Російській імперії дуже проста. Вони за 25 років існуючої системи знищили будь-яку інституцію передачі влади. Тобто там немає конкуренції, всі конкуренти знищені. Люди, які його оточують, звикли, що вони є рабами, які не приймають жодних рішень. Вони виконавці. Вони не навчені приймати рішення. Вони не є політичними істотами взагалі і у них немає інструментів передачі влади після Путіна. Відповідно вони починають битись кожен сам за себе. До речі, це вже у них було в історії – часи після Івана Грозного, «смута». Грозний знищив будь-яку конкуренцію, інститут передачі влади. Відповідно після його смерті вони почали битися одне проти одного, почалися ці Лжедмитрії різного ґатунку, Годунов тощо. Зараз буде відбуватися те саме. Скажемо так: Путін – це останній імператор цієї Російської імперії. Наступного там не буде.
«За місяць-два УПЦ МП буде заборонено»
Тепер до України. Ви взимку внесли у Раду проєкт постанови щодо основних принципів переговорів про капітуляцію Російської Федерації або її правонаступників та умови завершення війни. Проект постанови 9044 зареєстровано 21 лютого 2023 року. Ви є співавтором. Там з вами ще В'ячеслав Рубльов з вашої фракції і Лариса Білозір з групи «Довіра». На якій стадії ініціатива? Що вона може дати?
Скоріш за все, ми будемо наполягати, щоб її розглянув комітет у вересні, а після комітету вносити у сесійну залу. Час розгляду цієї постанови вже швидко насувається.
А що вона дає? Яка мета?
Верховна Рада виконує функцію формування зовнішньої позиції стосовно цієї війни. У нас постійно точаться розмови про умови перемоги, які вони повинні бути. І у даному випадку Верховна Рада повинна сказати своє слово і дати директиви для центральної влади, для виконавчої влади, МЗС, для дипломатів про те що мінімальні умови – лише такі. Все інше є зрадою і розглядатися взагалі не може. Щоби ні у наших партнерів, ні у якихось політичних сил України навіть думки не було, що можна якимось чином розмовляти, наприклад, про те, що Крим може бути відданий в оренду Росії, або Донецьк може бути сірою зоною. І це повинна зробити Верховна Рада, бо це її повноваження і функції.
Ви збирали підписи під зверненням до голови Верховної Ради Руслана Стефанчука щодо позбавлення повноважень депутатів заборонених проросійських партій. 70 народних обранців відмовилися ставити свої підписи…
Давайте інакше. Документ підписали 153 народних депутатів. Тих, хто відмовився, треба питати про причини особисто.
А чому, як ви думаєте? От які аргументи? До речі, минулого року відбулося засідання комітету, де мали вирішити це питання, але деякі депутати навіть пішли з комітету. Наприклад, Антон Яценко. Ви сказали тоді, що він має зв'язки з Партією регіонів, тому він пішов. Час пройшов. І що далі? Чи є продовження цієї ініціативи? Яку аргументацію надають депутати, які відмовились тоді? Можливо, у них змінилась точка зору? Що каже, до речі, Руслан Стефанчук?
У Руслана Стефанчука проста позиція. Він вважає себе об'єднавчим елементом Верховної Ради. Понад 90% законопроєктів Верховної Ради голосується практично всіма фракціями. Це для того, щоби не вносити якісь непорозуміння між фракціями, щоби не було політичної боротьби, і він цієї позиції притримуються. Він вважає, що це правильна позиція.
Я вважаю, що це неправильна позиція. Є депутати, які вважають, що це потрібно реалізовувати у якісь інший спосіб. Одна депутатка пропонувала створити робочу групу і на ній доопрацювати ці законопроєкти. Пройшов рік і жодної робочої групи з цього приводу я не бачу. Тому я можу вважати, що ці слова про створення робочої групи – це просто відмовка, щоби від них відстали.
В'ятрович з «Європейської солідарності» відмовився підписати, що мене дуже здивувало. Він почав казати, що це гра «Слуг народу». Ну, я вибачаюсь, у тебе є державницька позиція? Яка різниця взагалі, чи це гра. Ти за чи проти? Якщо ти за те, щоби прибрати ОПЗЖ з Верховної Ради – підпиши. Це твоя політична позиція.
До речі, Петро Порошенко так само не підписав. Хоча наскільки я знаю, у них була команда підписуватись всім. От у мене питання. Якщо підписуватися всім, то чому (Порошенко) не підписав?
Була цікава історія з «Батьківщиною», вони спочатку відмовилися підписувати, у тому числі Юлія Володимирівна Тимошенко. А потім, десь за два-три тижні, вони ледь не одноголосно вирішили, що підпишуть.
Сьогодні деякі депутати приходять і говорять «Слухай, ти там же ж збирав підписи. А можна я зараз поставлю?». Тобто пів року минуло і вони зараз кажуть: «Я змінив свою позицію. Я зараз готовий поставити підпис». І у мене таке відчуття, що восени ми швидко наберемо ці 200 підписів. Тобто ситуація у Верховній Раді змінюється і на сьогоднішній день – це питання до погоджувальної ради, до всіх голів фракцій Верховної Ради і голів комітетів, які присутні на погоджувальній раді. От якби «Голос» або, наприклад, «Батьківщина» встали і сказали, що ми не готові розглядати будь-які нові законопроєкти, поки не вирішимо це питання, повірте, це питання швидко на погоджувальній раді тоді б проголосувалось. Тобто питання до тієї ж Юлії Володимирівни, і до Батенка (Тарас Батенко, голова депутатської групи «За майбутнє»): я не маю права виступати на погоджувальній раді, а чому ви не виступаєте?
Судячи із ваших заяв і ініціатив, ви представник більш радикального крила партії «Слуга народу». А от нещодавно ви заявили, що…
Дивіться. Я не є радикальним. Я реаліст. Я розумію, які ризики стоять перед державою, що ми можемо отримати, якщо ми деякі завдання не виконаємо, і тому я насамперед переймаюся через державу і взагалі про свою сім'ю. Бо якщо ці питання не вирішити, що буде з цією державою і з моєю родиною?
Нещодавно ви заявили, що влітку будуть проголосовані законопроєкти і УПЦ МП офіційно у нашій державі існувати не буде. Цитуємо вас: «УПЦ МП може залишитися лише у вигляді так званої катакомбної церкви. Але, скоріш за все, навіть у такому вигляді її в Україні не буде. Це питання до кінця року буде завершено». У квітні у Комітеті Верховної Ради з питань гуманітарної політики заявили, що вимагатимуть внесення до порядку денного двох законопроєктів щодо заборони УПЦ МП. Поки рішення про заборону діяльності цієї релігійної організації приймаються тільки на рівні місцевих рад. Що у Верховній Раді?
Вирішення питання УПЦ МП лежить у кількох площинах: або це прийняття законопроєкту, або рішення РНБО, на підставі якого виходить указ президента. З моєї точки зору, найбільш ефективний і, скоріш за все, він буде реалізований, саме другий варіант, коли буде рішення РНБО. Жодних правок, жодних скарг або політичних вистав на погоджувальній раді. І відповідно той же Руслан Стефанчук збереже оцю історію єднання парламенту.
Скоріш за все, найближчим часом, за місяць-два, це питання буде вирішено у той чи інший спосіб і УПЦ МП буде заборонено в Україні.
Ви є членом Комітету з питань організації державної влади і місцевого самоврядування. Нещодавно Давид Арахамія звинуватив місцеву владу у тому, що вони неправильно витрачають кошти. Чи не є це посяганням на закон про місцеве самоврядування?
Давид Арахамія є народним депутатом. Він має право на власну думку, яку він озвучує у будь-якому вигляді на будь-якому майданчику. Наскільки я розумію, це його думка, вона не втілилася у якісь законопроєкт.
Я більш широко трактував би його слова. Взагалі під час війни корупція – це питання не тільки до місцевої влади, а до усіх гілок влади. Чим вища корупція, тим більше вона відповідає розумінню поняття «державна зрада».
Будь-яка участь у великих корупційних справах тут одразу стає відомою у Москві. Відповідно, топпосадовець-корупціонер стає дуже вразливим до шантажу з боку Москви, він опиняється гачку. І його використають, отримуватимуть від нього інформацію або впливатимуть на його рішення. Відповідно – це вже питання державної зради. Більше того, людина, яка потрапила у таку ситуацію, починає замислюватися, як втекти від цієї відповідальності. І доходить до усвідомлення, що їй було би корисніше, щоби Україна у війні програла,
Прикладів таких дуже багато. Наприклад, 2014 рік, весна. Із банківської системи виганялися за кордон дуже великі суми з розрахунком на те, що українська держава не втримається і
ці всі махінації, ці всі мільярди грошей, які перерахували за кордон, можна було списати на росіян. Але Україна встояла і постало питання, що робити з цією банківською системою. І тоді ж з'явилася Гонтарева (глава Нацбанку за президента Порошенка – «Главком»), перед якою, наскільки я зрозумів, стало питання закрити ці хвости. Відповідно почалася так звана розчистка банківської системи, щоби захоронити оці всі справи березня-квітня.
Стосовно законопроєкту про містобудівну реформу, це профіль вашого комітету. У резолюції Європарламенту про підтримку вступу України до НАТО Зеленського закликають не підписувати цей законопроєкт. Чи підпише його президент? Ініціатором цього законопроекту є фракція «Слуга народу».
Це складне питання. Не з точки зору, підпише президент чи ні, я не знаю, я не є його речником.
Звідки з'явився цей законопроєкт? Це ідея була моя особиста, яку я пропонував тодішньому голові комітету пану Клочку. І Шуляк (Олена Шуляк, голова партії «Слуга народу» і лобістка законопроєкту №5655 – «Главком») її просувала постійно. Я казав про те, що існуюча система державного управління у сфері містобудування є глибоко корумпованою. Я пропонував її демонополізувати і передати частку сервісних функцій у приватний ринок, але підвищити відповідальність. Тобто, якщо ти підписуєш документи на користь забудовника, ти втрачаєш право на професію. Це як у Німеччині, коли архітектор настільки цінує свій сертифікат і свою роботу, що ніколи не підпише порушення норм.
І це була моя позиція: надати більше повноважень, але підвищити відповідальність. Там штрафні санкції сягали мільйонів доларів. І я довго з цим працював, рік чи два, і нарешті за два роки переконав. Але на той момент законопроєкт був трохи викривлений, там не була передбачена відповідальність приватного ринку і трохи змінено баланс участі на ринку.
Чи потрібно, щоби ця реформа у такому вигляді була реалізована в Україні? Так, потрібно. Чи потрібно, щоби все було стовідсотково так, як прописано у законопроєкті 5655? Ні, його потрібно було змінювати. До речі, напередодні голосування у Верховній Раді мене питали у фракції, як до нього ставитися. Я кажу: «Ідею потрібно підтримувати, але раджу ще раз провести комітети і деякі хибні речі переголосувати, щоби ми вийшли із законопроєктом більш збалансованим і питань взагалі не було».
Але знаєте, з моєї точки зору, ця реформа містобудування дуже важка, і будь-яке реформування повинно призвести до того, що задоволених цією реформою не повинно бути. Якщо всі незадоволені, то кінцевих бенефіціарів немає. На жаль, у цьому законопроєкті не витриманий цей баланс. І я радив би зараз передивитися точкові норми, які потрібно змінити, (а їх там дуже мало), і вже знайти шлях, яким чином його переголосувати, змінити щоби президент спокійно його підписав.
«Як людина поводилася до депутатства, так вона поводитиметься і після, і під час»
Повернення декларування чиновників усіх рівнів і депутатів – чи можемо ми найближчим часом очікувати на якісь рішення?
Наскільки розумію, найближчим часом це вже буде розглядатися. Але велика кількість народних депутатів, і я у тому числі, вже задекларувалися. Я не розумію, чому не декларуватися, хіба нам є, що ховати? Немає. Ну так краще зараз, ніж через три-чотири роки згадувати, шукати якісь документи і збільшувати ризик зробити помилку.
Ну і щоби українське суспільство могло бачити, що відбувається з нашими чиновниками, депутатами. Тому, що вже більше року ніхто нічого не контролює. Ми можемо тільки побачити щось на світлинах у різних соціальних мережах.
Так, щоби подивилися, хто за ці два роки збагатів або ні.
До речі, до соціальних мереж. Як ви ставитеся до своїх колег по фракції, які активно хайпують, наприклад, на військовій тематиці? Нещодавно Микола Тищенко виклав відео з тиру, з якого багато хто посміявся.
Кожен реалізовується так, як вважає за потрібне. Я ж не буду радити колегам, як себе поводити. Кожен поводиться так, як його навчила мама, його оточення, як він себе поводив до цього часу. Взагалі дорослу людину взагалі змінити практично неможливо. Як себе людина поводила до депутатства, так, скоріше за все, вона буде себе поводити і під час депутатства, і після.
Чому не повернуть трансляції засідань Верховної Ради? Хоч би у записі.
Запис трансляції йде. Ми поновили це. Хто хоче, можуть подивитися, здається у телемарафоні навіть вона йде. До того ж, хто хоче розуміти, що відбувається у Верховній Раді, можуть це зробити за годину-дві після засідання, адже всі депутати, які хочуть хайпу, про все потім розповідають: що відбувалося на засіданні, хто що сказав, навіть записують свої відео. Тобто будь-яка людина у сучасному світі, якщо вона хоче про це знати, знайде, як це зробити. Там нічого таємничого взагалі немає. Я думаю, що це питання перебільшене.
Сподіваємося, що ваші прогнози справляться і Російська Федерація розвалиться. І ми станемо свідками цього феєрверку.
Ми з вами були свідками розвалу Радянської імперії, і це наша доля – побачити ще й розвал Російської імперії. Але краще нам до цього підготуватися і розуміти, що ми можемо, що ми будемо робити після того, як вона розвалиться. Більше того, ми будемо вимушені, як це нам не прикро, якийсь час мати контакти з такими виродками і злочинцями, як Пригожин. Не тому, що ми цього хочемо, а тому що тимчасова співпраця з ними, якась їх підтримка збереже тисячі життів українських солдат. Вони нам зараз корисні. Звісно потім ми їх стратимо, за два-три роки. Хтось підірветься, хтось викинеться з вікна... Але перші два роки нам потрібно буде з ними співпрацювати, щоби вони зсередини розвалили цю імперію. А Імперія розвалюється лише зсередини. Більш ніяк.
«Главком»
Коментарі — 0