Таргани, насильство і російський паспорт. Учасники форуму для молоді розказали історії депортації підлітків

Росія вдається до погроз і насильства, щоб змусити українську молодь з окупованих території відмовитися від усього українського і асимілюватися в Росії. Про це під час панельної дискусії «Пережити полон: примусова депортація до Росії», яка відбулася в рамках 10-го Київського Безпекового Форуму для молоді, розповіли Анастасія Мотичак з Херсону і харків’янка Ксенія Колдін.

Анастасія Мотичак сказала, під час окупації в Херсоні школярам активно пропонували поїздки до таборів Криму, а тим, хто відмовлявся – погрожували: «Моя мама не хотіла мене туди відпускати, але директор мого коледжу наполягала. Вона морально тиснула на маму».

Зі слів 17-річної дівчини, коли її мама відмовилася, директорка пригрозила забрати її примусово.

В Криму для український дітей були створені жахливі умови: «Коли я приїхала, нас заселили в кімнати, і перше, що я побачила, це були таргани в шафках, у їдальні таргани були, нам доводилося спати на смердючих простирадлах та подушках».

Також Анастасія розповіла про фізичне насильство, залякування і тиск з метою примусово оформити російський паспорт. Полегшення вона відчула лише коли через 4 місяці змогла повернутися до України через Польщу.

У свою чергу харків’янка Ксенія Колдін розповіла, що вона з молодшим братом сироти, мешкали в Харкові, але початок повномасштабного вторгнення зустріли у прийомній родині у Вовчанську.

Після російської окупації міста дівчину відправили примусово в технікум в Шебекино до Росії.

«Варіанту відмовитись не було. Брата відправили в літній табір начебто на відпочинок на два тижні. Я зрозуміла, що тут щось не те. Два тижні затягнулися на дев’ять місяців розлуки», – сказала вона.

«Ми хотіли повернутись до України, але я не знала, як. Мене росіяни вмовляли взяти російський паспорт. Через відмову приймати громадянство мене вигнали з гуртожитку», – розповіла Ксенія.

«Я зв’язалась з соціальною службою Харкова, щоб повернутись із братом до України. Його тоді вже взяли в російську родину. Прийомна родина брата почала на нього психологічно тиснути, обірвали між нами контакти. Але я змогла дізнатись його адресу і ми зустрілись, змогла переконати його повернутися до України. Я рада, що ми з братом вдома, його прийняла хороша сім’я. Я рада бути на Батьківщині і вірю в нашу перемогу», – сказала Ксенія Колдін.