Булінг. Як нардепи збираються рятувати дітей?

Історія семикласника Максима Чернікова, учня одного з київських ліцеїв, якого у кінці минулого року жорстоко побили однокласники, зламавши йому хребет, підірвала соцмережі. Дитина півтори години пролежала у медпункті, доки не приїхала бабуся хлопчика та не викликала швидку. У першу чергу коментаторів обурювала позиція школи, директор якої мляво пояснила, мовляв, нічого надзвичайного не відбулося, звичайні з’ясування стосунків між підлітками. Підсумок історії: хлопчик нерухомо лежить у ліжку, у нього попереду роки складного лікування, операція та важка реабілітація, а директор школи отримала дисциплінарне стягнення. На практиці це означає догану та відсутність премії впродовж року. Свою посаду вона зберегла.

Максим став жертвою булінгу. Це маловідоме досі слово означає систематичне цькування дитини.

Історія семикласника Максима Чернікова, учня одного з київських ліцеїв, якого у кінці минулого року жорстоко побили однокласники, зламавши йому хребет, підірвала соцмережі

Штрафи за булінг

У четвер народні депутати розглядатимуть законопроект щодо протидії булінгу у другому читанні. Законопроект про протидію булінгу у першому читанні був проголосований 2-го жовтня, однак під час обговорення народні обранці підкреслювали, що документ потребує правок. Текст допрацьованого законопроекту досі не з’являвся на сайті Ради. «Я не пам’ятаю по інших законах таких ситуацій, коли документ приховується до останнього», - зазначає експерт із питань захисту прав дітей Людмила Волинець.

У свою чергу голова парламентського Комітету з питань освіти і науки (а саме цей комітет – головний для розгляду даного документу) Олександр Співаковський запевнив кореспондента «Главкома», що робота над законопроектом закінчена, усі необхідні праки внесено і документ от-от з’явиться на сайті Раді. «Ключових змін немає, однак є багато дрібних техніко-юридичних правок», - уточнив він.

На думку Людмили Волинець, називати явище словом «булінг» у тексті документу є некоректним: «Таким чином ми ніби-то перекладаємо відповідальність на процеси глобалізації. Насправді винувата Верховна Рада, яка б’ється, зростаючий рівень агресії  у суспільстві тощо. В Україні свої джерела формування цього явища». Натомість вона вважає правильним термін «цькування».

Співаковський розповів, що компроміс було знайдено. «Щодо назви – ми просто у дужках дописали слово «цькування». Булінг – це міжнародне визначення, воно необхідно для синхронізації із міжнародним законодавством, а цькування – це дуже гарне українське слово, яке теж можна використовувати», - пояснив він.

За словами Романа Бондаренка, юриста громадської організації «Батьки SOS», ухвалений законопроект є позитивним вже хоча б тому, що взагалі вводить у законодавство поняття «булінг», а також встановлює штрафи. Наскільки вони будуть дієвими – час покаже, однак боротьба зі цькуванням вийде за межі розмов на кухні та скандалів у кабінеті директора.

Батьків булерів (тобто дітей, які ображають інших) будуть карати гривнею – після звернення батьків постраждалих до поліції. Зокрема, за насильство - моральне чи фізичне - загрожуватиме штраф у сумі від 40 до 850 грн. За вчинення таких дій із особливою жорстокістю щодо неповнолітнього будуть стягувати вищі штрафи: від 1700 до 3400 грн.

Велика роль відводиться профілактиці булінгу, а також моментальному реагуванню педагогів на нього. Директори шкіл повинні будуть контролювати, як виконуються заходи з протидії булінгу, розглядати заяви про випадки цькування від учнів та їхніх батьків. Контролювати керівників шкіл буде освітній омбудсмен. Важливо: штрафуватимуть не лише батьків, а й педагогів, які не перешкоджали булінгу чи приховували проблему від батьків. Сума стягнення для таких вчителів становитиме від 850 до 1700 грн.

Кожний випадок розглядатиме суд, він і визначатиме суму штрафу. На думку юриста Романа Бондаренка, процес буде швидким. «Адміністративні справи розглядаються швидко. Думаю, розгляд штрафів за булінг розглядатиметься за одне засідання», - сказав він у коментарі «Главкому».

Витоки булінгу

Одне з джерел витоків булінгу, і воно чи не найголовніше, – сім’я. За словами Волинець, батьки повчають дітей, як потрібно чинити, однак не звертають уваги на власну поведінку. «Замисліться: що діти чують, коли сім’я сідає вечеряти? Якщо сім’я сидить і думає, як домогтися якоїсь преференції шляхом домовленості з одним і скривдженням іншого, то не потрібно дивуватися, до дитина дублює цю поведінку. Далі – важливо, як батьки з дітьми участь уроки, як карають: у насильницький чи ненасильницький спосіб», - зазначила експерт.

Психологи підкреслюють: об’єктом булінгу може стати будь-хто. Частіше – діти, які чимось відрізняються від основної маси: зовнішнім виглядом, поведінкою, нижчим рівнем доходів батьків. Однак трапляється, що причини значно глибші: невпевненість у тому, що їх зрозуміють і підтримають вдома. Такі діти не зізнаються батькам у тому, що їх цькують, а мовчання ускладнює не лише конкретну ситуацію, а й боротьбу із явищем в цілому. На думку відомого дитячого і сімейного психолога Світлани Ройз, діти, які відчувають підтримку родини, не стануть жертвами. «Коли ми дитини відпускаємо в соціальний Світ, - а це не тільки школа, це вже і садок, - ми своєю любов'ю, силою, впевненістю, своєю довірою, своєю готовністю прийняти і вмістити будь-який його «вантаж» супроводжуємо його, і це буквально зчитується навколишніми . «Я з тобою, і я за тобою» - це невидима опора. Такого дитини рідко вибирають об'єктом цькування», - підкреслює вона.

Втім, джерело булінгу може знаходитися не лише у сім’ї, а й у школі. Так, у спільноті Facebook «Батьки SOS» змальовано чимало випадків, коли жертвами булінгу ставали діти, чиї батьки з різних причин відмовляються сплачувати гроші на потреби класу. У таких випадках все починається із докорів дитині з боку когось із батьківського комітету.

Характерно, що у половині випадків кривдники не усвідомлюють до кінця, що роблять, адже сприймають цькування як жарт, як розвагу, не замислюючись над тим, що однокласник дуже страждає. Однак є і випадки надзвичайно жорстокого булінгу. Приміром, влітку в Одесі 15-річну дівчину жорстоко побили однолітки. Причиною конфлікту став хлопець, який раніше зустрічався з однією з нападниць, а потім почав залицятися до іншої – над якою знущалися. Кривдниці не просто били і принижували, а й знімали ці знущання на відео.

Як допомогти?

Звісно, сплата штрафу не загоїть моральні травми дитини, яка постраждала від цькування. Експерти наполегливо рекомендують батькам таких дітей звертатися по допомогу до психологів – не лише задля того, щоб допомогти дитині пережити цей стрес, а й для того, щоб запобігти повторенню ситуації у майбутньому.

Людмила Волинець переконана: психологічної підтримки потребує не лише той, кого цькують, але і кривдник. Булер може переносити на інших образи, від яких потерпає у сім’ї, може керуватися лише агресивною моделлю поведінки, а ці речі потребують корекції.

Часто булери – це лідери, чиє лідерство має неправильне спрямування. На думку психолога Світлани Ройз, у них високий рівень соціального і емоційного інтелекту, вони відчувають слабкі сторони і уразливості своїх жертв. Для профілактики булерства, у першу чергу, важливо навчити дітей виявляти лідерство через турботу. «Важливо вибудовувати стосунки здорової прив’язаності, вони даватимуть дітям відчуття безпеки в світі та розвиватимуть емпатію, а отже - усвідомлене «здорове» лідерство», - розказала експерт «Главкому».

Ройз переконана: психологічна допомога потрібна не лише булеру та його жертві, а й дітям, які стали свідками цькування. «Травматизацію отримує і той, хто спостерігає за цькуванням інших. Часто до психолога з усілякою симптоматикою звертаються діти, учні в класі, де відбувається булінг», - підкреслила вона.

Протидія булінгу. Поради юриста

Фото: hromadske.radio

Юрист Роман Бондаренко пропонує батькам дитини, яка стала жертвою булінгу, чинити так:

1. Не вести діалогів з кривдником, натомість якомога швидше звернутися до її батьків. Спілкування має відбуватися не сам-на-сам, а у присутності «арбітра»: приміром, класного керівника, аби розмова стала конструктивною, а не перетворилась на взаємні докори. Можна запропонувати, аби обидві дитини походили до шкільного психолога.
2. Якщо розмова виявилась неефективною, потрібно йти до директора, писати заяву.
3. У разі, якщо і розмова з керівником закладу освіти не дала результату, доведеться звертатися до поліції. Разом із тим, експерт радить звертатися до правоохоронців лише у крайніх випадках: коли мирним шляхом владнати ситуацію не вдалося, або ж якщо дитина отримала будь-яку травму.

Наталія Сокирчук, «Главком»