Фанатична війна Путіна знищує РФ, але він не збирається зупинятися…
Чергова гучна ніч в Україні: на цей раз Російська Федерація масовано атакувала українську газову інфраструктуру. Десятки дронів били по об’єктах «Нафтогазу», є руйнування, втрати серед населення. Напередодні, вночі проти 21 липня, окупанти запустили сотні дронів та ракет, частина вдарила по Києву, частина – по інших містах, значні руйнування. За даними німецького генерала Крістіана Фройдінга, Росія готується запускати по Україні одночасно 2000 дронів.
Як посилення ударів російської воєнної машини вплине на перебіг війни з Україною? Чи допоможе Києву президент США Дональд Трамп? Чи не настане момент, коли велике і всемогутнє, але надто обережне НАТО опиниться перед викликом захищати свої держави? Про це активно дискутують західні аналітики та журналісти.
Путіна, схоже, не збентежив перший відчутний сигнал розриву Дональда Трампа з Москвою. Як кажуть аналітики та кремлівські інсайдери, російський лідер давно очікував погіршення відносин після очевидного покращення на початку другого терміну Трампа. Про це пише Тhe Guardian.
«За даними джерел, Путін завжди збирався надавати пріоритет війні. Він залишається впевненим, що російський наступ набирає обертів, і що опір України незабаром буде зламано», – йдеться у статті.
«Москва розчарована та засмучена тим, що з Трампом не склалося, – цитує видання колишнього високопоставленого кремлівського чиновника. – Але якими б не були очікування Путіна щодо добрих стосунків з Трампом, вони завжди поступалися його максималістським цілям в Україні. Для Путіна вторгнення в Україну є екзистенційним».
Більш войовнича та конфронтаційна фракція в московській еліті зараз, схоже, відновлює свій вплив. Ці люди вважають зіткнення зі США не просто ймовірним, а й неминучим. Колишній кремлівський чиновник в анонімному коментарі виданню сказав: «У цій війні загинуло понад 100 тис. росіян. Путін просто не може повернутися додому з чимось меншим, ніж те, що можна вважати справжньою перемогою».
Олександр Дугін, ультраправий російський ідеолог «русского мира», написав у Telegram: «Не забувайте: ми розглядаємо Сполучені Штати не як нейтрального арбітра, а як сторону війни проти нас в Україні. Ви постачаєте зброю, яка дозволяє нашим ворогам продовжувати боротьбу. Тож так, США воюють з нами. Путін дав Трампу час, щоб це змінити. Час спливає».
Старший науковий співробітник з військових досліджень у Програмі міжнародної безпеки Інституту Лоуї Мік Райан на сторінках видання The Interpreter пише: «У війську ми любимо говорити про вибір дурних ворогів для боротьби – якщо це можливо. Путін, хитрий, але жорстокий опортуніст, знову продемонстрував, що він може потрапити до категорії «дурних ворогів», якщо розглядати його з точки зору довгострокової стратегії».
Автор нагадує, що відповіддю Путіна на заклик Трампа до нової мирної угоди (інакше через 50 днів йому загрожуватимуть нові санкції), сталои масовані повітряні удари кілька ночей поспіль на українські міста із застосуванням сотень безпілотників та ракет. У статті йдеться, що нині торгівля Росії з Америкою становить близько $3 млрд на рік (за даними Le Monde, у 2024 році товарообіг між США та РФ становив близько $3,5 млрд – «Главком»). Автор впевнений, що тарифи на цю торгівлю майже не змінять поведінку Путіна. У матеріалі йдеться, що для російської армії, яка досягає незначного прогресу на землі, але зазнає величезних втрат, це може мати катастрофічні наслідки. «Збільшення допомоги США допоможе Україні в обороні. Що ще важливіше, це підніме моральний дух українських солдатів і цивільного населення, а також урядів Європи, стурбованих прагненнями Росії до інших військових авантюр», – йдеться у матеріалі.
Райян зазначає, що перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну в лютому 2022 року Путін зробив три важливі стратегічні припущення. «По-перше, він вважав, що український уряд слабкий і піддасться тиску російських військових. По-друге, він припускав, що українські збройні сили слабкі і недовго воюватимуть, якщо їм загрожує «міць» російської армії. По-третє, і, це, мабуть, найголовніше, Путін припускав, що НАТО не надасть Україні значної дипломатичної чи військової допомоги, враховуючи їх загалом байдужий підхід до вторгнення Путіна в Крим та на схід України у 2014 році», – йдеться у статті.
Експерт підкреслює: кожне з припущень Путіна щодо України виявилось неправильним вже впродовж 24 годин після перетину росіянами кордонів. Український президент, видавши своє нині відоме звернення «Мені потрібні боєприпаси, а не таксі» (у відповідь на пропозицію американців безпечно його евакуювати з України, – «Главком»), об'єднав свою націю. «Український опір надихнув до того часу вмираюче НАТО активізувати та значно посилити військову та розвідувальну підтримку України», – пікреслює Райян.
Ще одним прикладом відсутності у Путіна глибокої стратегічної компетенції експерт назвав суттєве зменшення Чорноморського флоту РФ. «Українці, не маючи звичайного надводного флоту, створили абсолютно новий безпілотний ударний морський потенціал, посилений морськими ракетами, спецпідрозділами та розвідувальними даними, що постачаються з-за кордону, і змусили російський Чорноморський флот до чергового принизливого відступу до східних берегів», – підкреслює автор.
«Жорстокість Путіна щодо цивільного населення та українських солдатів також мали разючий зворотний ефект. Путін нагородив медалями військову частину, відповідальну за різанину в Бучі, що поставило його прямо під приціл слідчих у Гаазі. Українці, через стратегію жорстокості Путіна, знають, що якою б поганою не була зараз війна, програти Путіну та опинитися під його окупацією було б набагато гірше. Саме через дії Путіна капітуляція України зараз є дуже малоймовірним сценарієм», – підкреслює автор.
Відмова Кремля йти на поступки Заходу щодо України і припиняти вогонь сигналізує, що путінський режим дедалі більше керується не стратегічними міркуваннями, а емоційною впертістю, йдеться у статті National Security Journal.
Видання нагадує, що зміна позиції Трампа відбулася після того, як його дружина Меланія закликала його переоцінити ескалацію нападів Путіна на українські міста. Але замість того, щоб розцінити це як можливість, російські державні ЗМІ відреагували, опублікувавши пікантні фотографії першої леді часів її модельної кар'єри, та звинувативши її в тому, що вона є українським агентом.
«Ця кампанія з очорнення, аж ніяк не є просто відволіканням уваги, вона відображає інформаційну стратегію Кремля «випаленої землі» та зростаючу ворожість до самого Трампа, який колись був улюбленою фігурою московської пропаганди. Західні аналітики відкрито називають війну Путіна катастрофічною помилкою. Майкл Кіммедж з Католицького університету Америки заявив Washington Post, що це була «фанатична» кампанія, що коренилася в люті через розворот України на Захід», – йдеться у матеріалі.
Ба більше, пише автор, війна відчужила традиційних партнерів у Центральній Азії та на Кавказі, Вірменія поступово виходить з орбіти безпеки Росії, а Азербайджан обурений збиттям цивільного літака російськими військами. На Близькому Сході нездатність Росії запобігти падінню Асада в Сирії та розгром Тегерана ізраїльськими авіаударами залишили Путіна без надійних регіональних союзників. Північна Корея тепер є його основним постачальником зброї.
«Тим часом економіка Москви хитається. Через закриття європейських ринків Росія стає дедалі залежнішою від Китаю та Індії, яким вона продає енергоносії за зниженими цінами. Його військова машина споживає майже 40% національного бюджету. Згідно з нещодавнім аналізом, лише витрати на набір військовослужбовців за першу половину 2025 року склали $25 млрд», – пише видання.
Крім того, у статті йдеться, що всередині Росії демократичні норми стираються. «Інакомислення криміналізується. Правляча еліта сприймає автократію як чесноту. У програмній доповіді на конференції «Росія 2050» лібералізм був названий загрозою національному виживанню, а автократія – єдиною життєздатною моделлю. Якщо війна в Україні мала на меті відновити велич Росії, то вона зробила протилежне. Як нещодавно зазначив історик Стівен Коткін, Росія мала набагато більший вплив в Україні, перш ніж спробувала її завоювати», – резюмує видання.
Через три роки після початку вторгнення Росії в Україну поле бою залишається замороженим у багатьох аспектах, пише на сторінках New Indian Express генерал-лейтенант Сайєд Ата Хаснаїн (у відставці). «Попри мільярди доларів західної допомоги, тисячі втрачених життів та невпинні наступальні дії, війна майже не демонструє ознак остаточного завершення. Натомість вона перетворилася на тяжку війну на виснаження. Таким чином, війна досягла жорстокої рівноваги», – зазначає він.
Експерт також зауважує, що війна, по суті, зайшла у глухий кут. «Цей військовий глухий кут відображає дипломатичний. Ключовою змінною у продовженні цього балансу була стійка військова допомога Заходу Україні, зокрема з боку США. Нещодавній поворот Дональда Трампа та контрольованої республіканцями Палати представників, який погодився підтримати нову допомогу Україні, ознаменував значний зсув», – зазначає Хаснаїн.
На думку автора, для України заморожування конфлікту узаконить російські здобутки на Донбасі та в Криму. Для Росії припинення вогню дасть час перегрупуватися, консолідуватися та дипломатично перехитрити Захід, можливо, через такі платформи, як БРІКС або Шанхайська організація співробітництва, де Росія продовжує знаходити прихильників.
Ще одним ускладнюючим фактором автор матеріалу називає тліючий ірано-ізраїльський конфлікт. Іранські атаки на Ізраїль у квітні 2024 року та удари Ізраїлю у відповідь продемонстрували, як регіональні конфлікти можуть поглинати увагу та ресурси Заходу. Україна стикається з ризиком перенаправлення допомоги та стратегічної втоми.
«Війни не завжди виграються лише вогневою потужністю. Політична ясність, логістична стійкість та вибір часу є однаково важливими. В Україні всі три поняття зараз постійно змінюються... Завдання союзників України полягає в тому, щоб не перетворити «підтримку» на «безкінечне виживання». Для Росії питання полягає в тому, чи можуть тактичні здобутки коли-небудь призвести до стратегічного миру без поступок. Врегулювання без компромісу малоймовірне», – резюмує він.
Ті, хто ставлять під сумнів здатність Росії атакувати НАТО, зазвичай вказують на незначні досягнення російської армії в Україні: мовляв, Росія не матиме жодних шансів у будь-якому прямому протистоянні з силами альянсу НАТО. «Це правда, але лише у випадку звичайної війни РФ проти НАТО. Насправді, майбутній напад Росії може відбутися у форматі гібридної війни. Інший варіант – що Кремль зробить ставку на широкі можливості Кремля щодо ведення війни за допомогою безпілотників», – йдеться у статті Аtlantic Сouncil.
Так, автор зазначає, що один з можливих сценаріїв включав би обмежене вторгнення Росії до однієї з країн Балтії під приводом захисту етнічного російського населення в таких країнах, як Естонія чи Латвія. Стратегічний розрахунок полягав би у випробовуванні рішучості НАТО – чи спробує альянс уникнути прямого військового протистояння та натомість вдатися до дипломатії. Якби альянс вирішив не реагувати військово, це серйозно підірвало б довіру до основного зобов'язання НАТО щодо колективної оборони.
«Такий результат видається вельми правдоподібним, якщо розглядати його в контексті нещодавньої здатності Росії залякувати країни НАТО та обмежувати військову підтримку України Заходом. Надмірна обережність Заходу з 2022 року вже додала сміливості Путіну, спонукаючи його до ескалації вторгнення в Україну та розширення своїх територіальних вимог. Найголовніше, що ця слабкість Заходу, можливо, також переконала Путіна, що ворогам Росії бракує необхідної рішучості для прямого військового протистояння і вони завжди зрештою відступають», – міркує автор статті.
У матеріалі також ідеться, що переважна перевага Росії у виробництві безпілотників є ще одним ключовим фактором, який може переконати Путіна якомога швидше виступити проти НАТО. «За останні три роки Росія створила велику внутрішню індустрію безпілотників, яка зараз виробляє тисячі одиниць щомісяця. Це вже очевидно в Україні, де нічні бомбардування з використанням понад 500 безпілотників за ніч стають звичайною частиною війни. Російські безпілотники також постійно проходять технологічну модернізацію, щоб стати ще більш смертоносними та складними для перехоплення», – пише Аtlantic Сouncil.
У матеріалі наголошується: тим часом у питанні військового виробництва країни НАТО значно відстають. «Виробництво дронів в альянсі залишається фрагментованим. Наявні дрони часто застаріли та їхнє застосування є обмеженим. На відміну від України та Росії, жодна європейська армія не створила спеціалізованого компонента безпілотних повітряних сил. Натомість, на великих навчаннях НАТО дрони все ще схильні розглядатися як тактичні новинки, а не як вирішальна зброя сучасного поля бою. Хоча швидке зростання використання дронів не є секретом, безумовно, схоже, що багато командирів НАТО ще не повністю засвоїли уроки російсько-української війни», – пише видання.
Автор додає: ситуація з виробництвом ракет у країн альянсу схожа. Обсяги виробництва на Заході досі надзвичайно скромні, тоді як Росія зараз здатна виробляти сотні балістичних та крилатих ракет щомісяця. «Російські ракети все частіше мають нові модифікації, які дозволяють їм обходити західні технології протиповітряної оборони, такі як система Patriot. Ці разючі досягнення у виробництві російських безпілотників та ракет дають Кремлю значну перевагу над НАТО, яку Москва, можливо, захоче використати, перш ніж розрив скоротиться», – зауважує видання.
«Звичайний збройний конфлікт між Росією та НАТО залишається малоймовірним, але Кремль може вибрати з низки варіантів, які не передбачають повномасштабної війни, але водночас служать інтересам Росії. Наразі метою Росії є не захоплення території НАТО, а спричинення розпаду Альянсу. Цього можна досягти, скориставшись небажанням НАТО ризикувати війною з Росією та використовуючи повільну реакцію на зростаюче домінування у сфері безпілотників. Кремль також може легко ескалювати свою існуючу гібридну війну проти Заходу, включаючи кібератаки, інформаційні наступи, диверсійні операції та цілеспрямовані вбивства», – робить висновок автор матеріалу.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0
