Молдова змушена обирати з-поміж двох зол
19 листопада у Молдові відбувся другий тур місцевих виборів. Боротьба точилася між партією президентки Майї Санду «Дія і солідарність» та проросійськими політсилами.
Результати голосування показали, що «Дія та солідарність», засновницею якої є президентка Санду, а фактичним керівником – спікер парламенту Ігор Гросу, попри бравурні заяви про перемогу, не взяла на місцевих виборах жодного з 11 муніципалітетів, включно із Кишиневом. І в цьому контексті, місцева кампанія важлива саме, як «генеральна репетиція» до президентських виборів 2024 року, а потім вже й парламентських. Тому, власне, аналіз політичної поведінки, як основних гравців, так і виборців, є актуальним саме зараз.
У цій кампанії є й свій вартий уваги детективний сюжет. На півночі країни, у проросійському місті Бєльці, переміг такий собі Александр Петков, кандидат від «Нашої партії», лідером якої є Ренато Усатий, який раніше вже керував цим містом. Втім перед другим туром у Бєльцях з перегонів влада зняла «незалежну кандидатку», яка насправді афілійована із олігархом-втікачем Іланом Шором, чию партію «Шор» ще раніше визнали неконституційною через спроби дестабілізувати ситуацію в країні спільно з російським ФСБ. Однак й інші кандидати, серед яких розгорнулося головне протистояння, обидвоє були з проросійського табору: Максим Морошан він Партії соціалістів і кандидат-переможець від Александр Петков з «Нашої партії» Ренато Усатого.
Чи зможе партія влади домовитися із проросійським кандидатом на Півночі і чого чекати Санду на наступних виборах президента – у матеріалі «Главкома».
Битва за північ і повернення Усатого
Бєльці на півночі Республіки Молдова є другим за розмірами містом у країні. Північ Молдови, як і південна Гагаузія, є осередками російського впливу й відповідно геополітичних проросійських маніпуляцій. Саме за таким лекалами вибудовується кожна передвиборча кампанія у регіоні й минулі місцеві вибори – не виняток.
У трійку лідерів, що обиралися на посаду примара (мера) міста Бєльці, у першому турі, який проходив 5 листопада, склали всі проросійські кандидати: на першому місці – Александр Петков (22,69%) від політсили «Наша партія» Ренато Усатого, на другому – «незалежна» кандидатка Аріна Коршикова (21,52%), за яку закликали голосувати представники знятої з перегонів партії «Шанс» та забороненої «Шор», а на третьому – кандидат від Партії соціалістів Максим Морошан (19,72%).
Почнемо з переможця. Александр Петков довгий час працював з комуністами, але і з лідером «Нашої партії» Ренато Усатим співпрацює теж не вперше. У 2014 році він балотувався у парламент за списком партії Patria, яку очолював той самий Ренато Усатий. Загалом, місце і роль Усатого та його проєкту «Наша партія» у житті міста Бєльці – відчутна. Усатий довгий час обіймав посаду мера, але достроково покинув крісло після того, як у 2021 році, під час парламентських виборів жителі міста, на чию підтримку Усатий дуже розраховував, не проголосували за його політсилу, і вона не пройшла у парламент. Покинути пост примара у відповідь на це – було емоційною реакцією Усатого, який сприйняв усе як особисту образу. Люди, знайомі з Усатим, підтверджують, що політик дійсно має імпульсивний характер, і такі рішення йому притаманні, однак наразі Бєльці припливли до його рук назад.
«Бєльці стануть місцем притягування уваги зі всієї країни», – пообіцяв Петков у своєму першому інтерв’ю після обрання.
Партія соціалістів довгі роки була провідним представником Кремля у Молдові. Перед обранням президенткою лідерки партії «Дія та солідарність» Майї Санду, країну очолював саме лідер соціалістів Ігор Додон. Під час цьогорічної кампанії в автономії Гагаузія, Додон, супроводжуючи там свого кандидата, заявив виборцям: «Наші вже поряд», натякаючи на російських окупантів, які вже на той час вдерлися в Україну.
Так само і у контексті Бєльців, «дружба з Росією» була і є візитівкою соціалістів та їхнього кандидата Максима Морошана, який фінішував у першому турі третім, але врешті пройшов у другий. Морошан довгий час проживав у Росії, очолював там організацію молдовської діаспори й досі має у РФ бізнес.
Ірина Коршикова, яка пройшла у другий тур, користувалася підтримкою партій «Шанс» і «Шор». Партія «Шанс» – новий проєкт, який був створений у відповідь на визнання неконституційною партії «Шор» через її зв’язки з Росією та спроби дестабілізувати ситуацію у Молдові.
Фактичний лідер обох політичних проектів Ілан Шор, переховується в Ізраїлі, бо у Молдові його звинувачують у фінансових злочинах та корупції.
«Коршикову взагалі ніхто не знав, і рішення її висувати було прийнято дуже швидко. При цьому одним платили гроші, іншим розсилали смски, щоб вони голосували за Коршикову», – зазначив у коментарі «Главкому» головний редактор бєльцького видання esp.md В’ячеслав Перунов.
Партію «Шанс» номінально очолив колишній журналіст Олексій Лунгу, який колись давно активно просував європейську ідею, але можливість втілити свої політичні амбіції знайшов саме у Шора. Після зняття «Шансу» з перегонів, «шорівці», Лунгу та їхні посіпаки почали закликати підтримати Ірину Коршикову. Але вже, коли кандидатку було знято остаточно, партійні колцентри обдзвонювали містян, закликаючи бойкотувати вибори, розраховуючи зірвати голосування у другому турі.
Сама ж Коршикова раніше політикою не займалася. Відомо, що вона була кінцевим власником телеканалів Шора, мовлення яких було призупинено у кінці 2022 року, через маніпулятивне висвітлення (точніше, замовчування) повномасштабного вторгнення та воєнних злочинів Росії в Україні.
Врешті саме Коршикова й разом із кандидатом від «Нашої партії» Александром Петковим вийшла у другий тур, однак 7 листопада, рішенням Окружної виборчої ради міста Бєльці, вона була знята з виборів, через зв’язки із Шором. Таким чином, у другий тур із Петковим пройшов вище згаданий висуванець соціалістів Максим Морошан.
Після цього проросійські сили, які довгий час конкурують між собою за роль головної «руки Кремля» у Молдові, вступили у нову фазу протистояння. Вони наввипередки навіть помчали на консультації до Москви.
Джерела молдовського видання Ziarul de Gardă в правоохоронних органах повідомили, що літак з олігархом-втікачем Іланом Шором вилетів з аеропорту Тель-Авіва 6 листопада, о 16:30, і ввечері той вже був в Росії. Крім того, як повідомили журналісти Jurnal TV, того ж дня в Москву відбули соціалісти Адріан Албу і Богдан Цирдя, до який Ігор Додон приєднався 9 листопада.
Колишній проросійський президент Ігор Додон відправився до РФ начебто під приводом візиту до сина, який вчиться в Казані.
Ліричний відступ про жовті квіти
Кишинів, 2020 рік, вибори президента Молдови. У ніч підрахунку голосів в офіс Майї Санду навідався неочікуваний гість із квітами та привітаннями. Це був Усатий.
Привітати проєвропейську президентку із букетом жовтих троянд, які пасували до жовтих хусток членів передвиборчого штабу Санду, прибув тодішній примар проросійського міста Бєльці.
Підтримка Усатим Санду була неочікуваною. Лунали оцінки, що конкурент Санду, лідер Партії соціалістів Ігор Додон програв, бо його основний на той час соратник Усатий переметнувся на бік Санду, несподівано закликавши своїх виборців голосувати «проти Додона».
Примар міста Бєльці Усатий теж у 2020 році брав участь у президентських виборах. У першому турі він зібрав 16,90% голосів.
Попри те, що більшою мірою вирішальну роль у перемозі Санду зіграло голосування молдовської діаспори, роль виборців Усатого, яких той закликав проголосувати «проти Додона» важко недооцінити, особливо, коли шанси Санду були фактично такі, як і у проросійського Додона.
Таким чином ситуація, коли проєвропейські і проросійські сили у Молдові знайшли точки перетину, не унікальна... Події на виборах у Бєльцях, зняття з перегонів головної конкурентки кандидата від партії Усатого, очевидний пас від влади Санду політику, який вітав її з перемогою на президентських виборах у 2020 році.
Небезпечні партнери Санду
Партії Санду закидають ізоляціонізм, слабку комунікацію, відірваність від реальності, ворожість до інших партій, що прагнуть працювати на проєвропейському фланзі. Й все це можна трактувати як причини багатьох політичних невдач, зокрема і слабкого результату на місцевих виборах, які в результаті послаблять позиції політсили на президентських виборах та парламентських.
А от ситуація, коли «Дія та солідарність» залишається єдиним проєвропейським проєктом, в той час, коли лідери проросійських партій збираються, радяться і готуються до наступних виборів по-дорослому, переростає мало не в загрозу для країни.
«Ці вибори є підготовкою до президентських виборів, а потім дуже швидко прийдуть парламентські, тому це – «генеральна репетиція», з якої треба робити висновки. За підсумками двох турів, у провладної партії найбільше мерів (310 кандидатів від «Дія та солідарність» – Главком), однак ні в одному районі у «Дії та солідарності» не має більшості і я маю великі сумніви, що їм буде так просто створити коаліції… На другому місті Партія соціалістів, у них 144 примара і представники партії соціалістів стали примарами у 16 містах. «Наша партія» хоч і не виборола багато посад мерів, але вони мають мера у Бєльцях та інших важливих містах, деякі здобутки мають й інші партії, зокрема партія MAN у Кишиневі (нинішнього примара, колишнього соціаліста Іона Чебана – Главком), – пояснив політичний експерт Віталій Андрієвський.
Експерт підкреслює, що тривожним результатом також є і те, що провладна партія не перемогла в жодному муніціпії.
«Що стосується програшу у всіх муніципіях, якщо буде проведена адміністративно-територіальна реформа, провладна партія не матиме жодного мера в жодному центрі», – зазначив Андрієвський.
Попри те, що в окремих районах пропрезидентська партія отримала підтримку, такий результат назвати перемогою доволі складно. А зняття з участі у другому турі «шорівської» кандидатки у місті, де за будь-якого сценарію буде обраний умовно проросійський кандидат, свідчить про те, що кандидат від «Нашої партії» для влади є більш бажаним і прийнятним, й такий вибір, очевидно, базувався на окремих розрахунках.
Для Майї Санду не вперше утворювати альянси із запеклими опонентами, проти інших своїх ворогів. У 2019 році Республіка Молдова проходила через політичні потрясіння, пов’язані із перебуванням при владі Демократичної партії, яку очолював ще один олігарх-утікач Володимир Плахотнюк. Боротьба проти Плахотнюка у ті часи стала найпопулярнішим політичним наративом на шляху до влади у тому числі і для проєвропейського блоку ACUM, куди входила партія Санду. Задля повалення «режиму Плахотнюка» Санду із партнерами тоді і утворили коаліцію з Ігорем Додоном.
І реалізувати задум «партнерам» тоді вдалося.
Наразі Плахотнюк і Шор перебувають у британських та американських санкційних списках, але на відміну від Плахотнюка, Шор продовжує мати значний вплив на політику Молдови, тому не виключено, що Санду ще раз скористається формулою, яка вже довела свою результативність.
Політичний аудит перед великими виборами
За останні два роки атмосфера у політичному середовищі Молдови значно змінилася. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, позиції та імідж проросійських партій значно погіршилися, а між ними розпочалися щурячі перегони задля збереження впливу, але як свідчить скоординований візит проросійських лідерів в Росію, у прокремлівському таборі серйозно готуються до наступних президентської та парламентської кампанії.
Боротьба за кремлівське утримання, яке поступово втрачав Додон та його соціалісти, теж триває. Цілий ряд афілійованих з Росією політичних проєктів мали себе проявити під час місцевої кампанії. Загалом Бєльці чекала доля Гагаузії, де у квітні від партії «Шор» перемогла така собі Євгенія Гуцул, про яку під час самої кампанії всі вперше й почули. «Незалежна» кандидатка Аріна Коршикова мала повторити цей успіх, але адміністративний ресурс, який перемолов Коршикову після першого туру, ситуацію відкоригував.
Разом з тим, Росія вже здійснила серію не безрезультатних спроб розхитати ситуацію всередині Молдови шляхом розігрування енергетичної карти, нагнітання страхів навколо ситуації з Придністров’ям, а також привівши до влади в автономії Гагаузія, маловідому підставну кандидатку Євгенію Гуцул.
«У них був плани таким чином захопити половину Молдови, так, як вони захопили Гагаузію, при цьому я думаю, що Додону і Шору в Москві влаштували очну ставку», – зазначив у коментарі Главкому головний редактор бєльцького видання esp.md В’ячеслав Перунов.
Задача РФ під час місцевих виборів у Молдові – провести аудит своїх політичних активів і напрацювати стратегію під парламентські вибори, яка б дозволила скинути проєвропейську владу, тож справжня боротьба ще попереду.
Маріанна Присяжнюк, «Главком»
- Чому гагаузи злі на Україну? Розмова про проросійську автономію Молдови
- Експорт через Придністров’я? Що задумали Україна, Румунія та Молдова
- Міністр оборони Молдови: Російським військовим має бути забезпечена евакуація з нашої держави
- До України прибула президентка Молдови, щоб вшанувати загиблих учасників Революції Гідності
Коментарі — 0