Хто хоче отримати монопольне право на водні ресурси держави?
Державна водна агенція презентувала візію створення акціонерного товариства «Вода України». Суперечка, хто контролюватиме меліоративні системи точиться давно. За цю сферу ведуть боротьбу два відомства – Мінекології та Мінагрополітики. Йде мова дві різні філософії: екологи намагаються максимально зберегти за собою право на управління водними об’єктами та водогосподарськими спорудами, а аграрії отримати максимально ефективний доступ до них задля ведення аграрного бізнесу.
Але поки два міністерства з’ясовували стосунки, в Офісі президента визріло своє бачення проблеми. Там вирішили шляхом, по якому вже пішла держава у випадку з лісами. Нагадаємо, уряд вже створив в обхід парламенту державне підприємство «Ліси України». Воно у перспективі, як передбачає урядова постанова, має всі шанси стати акціонерним, а це ймовірний шлях і до подальшої приватизації. А от що стосується води, то «Вода України» має стати акціонерною компанією на старті.
Куратором реформи у лісовій галузі є заступник голови Офісу президента Ростислав Шурма. І як виявилося, він же взявся і за реформу водної галузі.
У вересні минулого року заступник Єрмака заявляв, що після «Лісів України» буде ще один аналогічний проєкт, бо вони тепер «працюють з водою». І кінцева мета в цьому всьому – максимальну кількість господарських функцій, які можна передати приватним власникам, передати шляхом приватизації.
Хто боровся за контроль над водою
Боротьба за контроль над водними ресурсами після президентських виборів у 2019 році почалася. Голова комітету з питань екології народний депутат Олег Бондаренко («Слуга народу») розповідає, як відбувалися обговорення: «Дійсно, була жвава дискусія, хто має контролювати Державне водне агентство. Мінагрополітики робило перші спроби, аби отримати контроль над агентством, але наш комітет з питань екології цього не допустив».
Внаслідок такої боротьби досягнули проміжної домовленості: водою як ресурсом має управляти водне агентство та екологи, а меліоративною інфраструктурою – аграрії, які й підготували законодавство для того, аби посилити свій вплив на меліоративні системи. Так за кілька днів до повномасштабного вторгнення прийняли закон «Про організацію водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації». І зараз готується ще один законопроєкт (7577) щодо систем зрошування, який по суті подали члени аграрного комітету.
Директор Інституту гідробіології, член-кореспондент НАН України Сергій Афанасьєв критикує такий підхід і наголошує, що першочергове завдання – зберегти саме екологічний стан води. На думку науковця раніше все було максимально чітко і водний сектор один з перших перейшов до реального впровадження європейських принципів: «Це було доти, доки не почався оцей розподіл на меліорацію і водне господарство. Євроінтеграція зобов’язує нас дбати про екологічний стан масивів поверхневих вод – це першочергове завдання Держводагентства. Але відбулися, на мій погляд, не дуже правильні речі, ми вийняли всі ці «меліоративні моменти» і передали їх до Державного агентства меліорації і рибного господарства, але при цьому забули що будь-який водний об'єкт є цілісною екосистемою. От це те, що по суті взяли під контроль аграрії, а Державна водна агенція тепер тяжіє до Мінекології. Ось на такій розтяжці зараз наше водне господарство. Я не дуже розумію, яку концепцію хочуть утілити в НАК «Вода України», але те, що прочитав викликало в мене занепокоєння».
Афанасьєв наголошує: якщо слідувати прикладу створення ДП «Ліси України», то ліс у цьому випадку розглядається як ресурс, яким торгують:
«Але вода – це не просто ресурс. Так ми можемо втратити дійсно найголовніше – середовище існування для риб, молюсків водоростей, підірвати самоочистну та самовідтворюючу здібність наших річок і озер. А це ставить під загрозу і нашу євроінтеграцію».
Керівник експертного відділу ГО «Українська природоохоронна група» Петро Тєстов наголошує, що сприймати ліс, землю, воду як джерела прибутків – підходи минулого століття: «У світі вже давно застосовується концепція екосистемних послуг. Треба оцінювати не вартість кубометра води чи деревини, а сукупний вплив лісів чи водних об’єктів на довкілля і життєдіяльність людини. Вже є негативний приклад закону «Про організацію водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації» – «ефективне» використання меліоративних систем аграріями шляхом збільшення водозабору після реконструкції призвело до зникнення води в ставках, які використовували місцеві мешканці. І обміління річок Тня та Тенька в межах заказника «Зелена Лагуна». У багатьох випадках меліоративні системи краще не модернізовувати, а просто демонтувати і відновити болота. Це була б справжня сучасна екологічна політика. На жаль, акцент лише на економічну складову природних ресурсів – послідовна політика Офісу президента, і центральним органам влади лишається роль виконавця».
Процес створення НАК «Вода України» Держводагенство планує завершити до кінця цього року. Постає цілком логічне питання: хто отримає контроль над одним з найцінніших ресурсів?
Що на нас чекає і кому це вигідно?
Зараз за екологічний стан водних ресурси країни відповідає Державне водне агентство. Тут пояснюють навіщо нам «Вода України» так: «Обмеженість водних ресурсів вимагає більш ефективного їх використання. Наявна модель не відповідає сучасним запитам. Серед найбільших вад: значне недофінансування, фактична відсутність контролю за водокористуванням, зношеність інфраструктури – понад 90%, відсутність прозорого ціноутворення тощо. Створення національного акціонерного товариства «Вода України» має на меті забезпечити облік води, справедливе ціноутворення, оптимізацію організаційних процесів та управління інфраструктурою. Це можливість залучати інвестиції на модернізацію та розвиток, здійснювати реконструкцію магістральних каналів, реалізовувати проєкти будівництва об’єктів гідроенергетики та розміщення сонячних панелей на водних об’єктах».
У презентації, яку днями представила Державна водна агенція під час форуму United for Nature. Agenda for Ukraine, йдеться про переваги, які очікують від створення акціонерного товариства, одна з них – додаткове щорічне зростання ВВП на 1,2%.
Викладач Києво-Могилянської Академії, ексзаступник міністра екології Михайло Хорєв, який вивчив презентацію, зазначає: «Тут треба наголосити, що створюватимуть не державне підприємство, а саме акціонерне. Вода не може бути звичайним. Коли мова про акціонерне товариство, то з’являється прибуток як мірило ефективності. Саме рентабельність є основним показником для діяльності акціонерних товариств. Якщо будуть збитки, то акціонери незадоволені – і тоді ціна на продукт має рости. І далі держава, оскільки вода має бути доступною, буде давати субсидії. Це не спрацює. Спроба зробити щось схоже вже була у Північній Македонії, Болгарії, Грузії і там відмовились від цього».
Про те, що вода – це особливий ресурс, йдеться у директиві Європарламенту і Ради: «Вода не подібна до будь-якого іншого комерційного продукту, в радше становить собою спадщину, яку необхідно охороняти, захищати й із якою необхідно поводитися відповідним чином».
Народна депутатка Ольга Василевська-Смаглюк («Слуга народу») вийшла з колегії Держлісагентства саме через те, що не погоджувалася із створенням ДП «Лісів України», яке у подальшому може стати акціонерним товариством. Вона пояснює: створення НАК «Вода України», що це процес довготривалий і об’ємний. «Він майже завжди тягне за собою втрату ресурсів «по дорозі» до корпоратизації на користь приватних інтересантів, масові звільнення та централізацію управління. Майбутня корпоратизація, яка, як я розумію, в планах ініціаторів, ймовірно призведе до зниження надання якості послуг, необґрунтовано надвисоких зарплат керівним органам та наглядовій раді, махінацій з закупівлями та повній відсутності підзвітності», – зазначає депутатка.
Народні депутати із провладної партії дивуються, що такі питання вирішують без участі Верховної Ради, яка мала б напрацювати законодавчі зміни, пов’язані із новим розподілом функцій, як у випадку із створенням ДП «Ліси України», так і у випадку із НАК «Вода України».
«Щодо ідеї створення НАК «Вода України», то хотів би зазначити, що нічого окрім бажання окремих «ділків» (державниками я їх назвати не можу) вкрасти в громадян національне природне багатство воду, я не бачу. Вони вже так зробили з лісами країни, зараз за тією ж схемою, вони це хочуть зробити з водою. І все це робиться в обхід парламенту, бо ідейні натхненники цього, розуміють, що Рада не пропустить такі рішення. Тому пішли через уряд. Але я б хотів застерегти тих, хто ставить свій підпис під такими документами, що їм доведеться за це відповідати з часом, а от ті, хто підштовхує до таких рішень підписантів, сидітимуть за кордоном і витрачатимуть кошти, вкрадені вашими руками. Тож тричі подумайте!» – наголошує народний депутат Олександр Аліксійчук («Слуга народу»).
До речі, восени Ростислав Шурма, коли коментував свої плани щодо води, концентрувався виключно на ролі уряду і жодним словом не згадував парламент: «Наше розуміння таке, що Кабінет міністрів і органи виконавчої влади мають бути зосереджені на нормотворчій діяльності, на регулюванні, встановленні конкретних правил, а має бути, за досвідом багатьох країн, єдиний великий господарський суб'єкт – єдиний мегахолдинг, де будуть сконцентровані господарські функції».
Але сфера інтересів Шурми – це не лише водні чи лісові ресурси. Він також лобіював законодавчі ініціативи, які стосуються сільськогосподарської землі. Наразі один із скандальних законопроєктів, який позиціонують як ініціативу для швидкого залучення інвестицій та відбудови України, готується вже до другого читання (9627).
Коментарі — 0
