Найбільш рейтингові партії мають кардинально різну позицією щодо підтримки України
30 вересня у Словаччині – позачергові парламентські вибори. Останні дані соціологів свідчать про високий рейтинг лівоцентристської партії «Курс» (Smer) на чолі з Робертом Фіцо, який пішов з посади прем’єра п’ять років тому. Тепер йому прогнозують повернення у крісло очільника уряду.
Незалежні експерти визнають: результати виборів можуть позначитися на підтримці України Братиславою. Партія Фіцо побудувала свою кампанію на антиукраїнській риториці з обіцянками припинити військову допомогу Україні. Однак самостійно сформувати уряд буде неспроможна жодна з партій, яка потрапить до парламенту, тому прем’єра і його кабінет обиратимуть коаліційно.
«Главком» розбирався у внутрішньополітичних розкладах сусідньої країни, та з’ясовував, хто є фаворитом нинішніх перегонів та чи отримає Україна в особі Фіцо Орбана №2.
Вибори. Чому дострокові?
У грудні минулого року уряду прем'єр-міністра Едуарда Гегера було винесено вотум недовіри. У січні 2023 року було призначено дату позачергових парламентських виборів.
Коріння дострокових виборів росте з політичної кризи 2018 року, яка призвела до відставки вже згаданого прем’єра Роберта Фіцо. Її спровокували масові протести, що почалися після вбивства журналіста Яна Куцяка і його нареченої Мартіни Кушнірової.
Посаду очільника уряду тоді обійняв соратник Фіцо Петер Пеллегріні. Враховуючи падіння рейтингу партії «Курс», Пеллегріні вирішив піти у самостійне плавання і заснував новий проєкт лівого спрямування «Голос», перетягнувши частину соратників від Фіцо. Пеллегріні очолював Кабмін до 20 березня 2020 р., до парламентських виборів. На них завдяки антикорупційним гаслам, перемогла коаліція партій OĽaNO («Олано і друзі»), з результатом 25%. Однак через численні корупційні скандали, конфлікти в уряді і складну економічну ситуацію Кабмін на чолі з Едуардом Гегером пішов у відставку, і тепер не факт, що OĽaNO взагалі потрапить до парламенту.
Хто претендує на перемогу
За два дні до парламентських виборів у Словаччині було оголошено мораторій на політичну агітацію і оприлюднення рейтингів популярності політичних сил. Останні результати замірів соціологи оприлюднили наприкінці вересня. За їхніми даними, виборчий бар’єр (для партій – 5%, для блоків, у яких не більше трьох партій, – 7%) упевнено долають шість політичних сил. Ще чотири політичні сили – або на межі подолання виборчого бар’єру.
- Лівоцентристська партія «Курс» (Smer) – 18-19,8%. Лідер – Роберт Фіцо, який двічі був прем’єром (2006 – 2010 рр.., 2012 – 2018 рр..).
- Соціально-ліберальна партія «Прогресивна Словаччина» (PS) – 16,6-19,3%. Лідер – Міхал Шимечка. Заступницею голови партії і президенткою країни є Зузана Чапутова.
- Соціал-демократична партія «Голос – соціал-демократія» (Hlas-SD) – 13,7-15%. Лідер – Петер Пеллегріні, колишній прем’єр (2018 – 2020 рр..)
- Ультраправа партія «Республіка» (Republika) – 7,6-8%. Лідер – Мілан Угрік.
- Християнсько-демократична партія «Християнсько-демократичний рух» (KDH), одна з найстаріших в країні, є членом «Європейської народної партії» у Європарламенті – 5,9-7,7%. Лідер – Мілан Маєрський.
- Ліберальна партія «Свобода і солідарність» (CACKA) – 5,8-7,4%. Лідер – екс-міністр економіки в уряді Едуарда Гегера Річард Сулік.
- Блок партій ««Олано та друзі» (OĽaNO and friends) – 6,2-9,4%. Лідер – екс-прем’єр Ігор Матович (2020 – 2021 рр..).
- Націоналістична партія, яка базується на європейських християнських цінностях «Словацька національна партія» (SNS). Є однією з найстаріших партій країни – 4,8-6,4%. Лідер – Андрей Данко.
- Націонал-консервативна популістська партія «Ми – родина» – 4-5,5%. Лідер – голова парламенту Борис Коллар.
- Правоцентристська партія «Демократи» – 3,3-4,3%. Лідер – Едуард Гегер, очолював уряд з 2021 р. до 2023 р.
Отже, лідерами перегонів є Smer з колишнім прем’єром Робертом Фіцо і PS на чолі з Міхалом Шимечком. Цілком вірогідний сценарій, коли обидві партії наберуть майже однакову кількість голосів. За цієї умови вони делегуватимуть до парламенту однакову кількість своїх представників (за нинішньої суспільної підтримки – це по 40 мандатів). Однак для партії важливо саме здобути перемогу, навіть з мінімальною перевагою. Вона дасть принаймні моральне право пропонувати парламенту свою кандидатуру на посаду прем’єра.
Результати останніх опитувань не дають однозначної відповіді на два ключових питання: хто переможе і хто саме потрапить до парламенту. А від відповіді, у тому числі на друге питання, залежатиме конфігурація нової більшості. З упевненістю, не чекаючи завершення виборів, можна сказати одне: майбутній уряд буде коаліційним.
Що словацькі політики кажуть про Україну
Потрібно одразу зазначити: найбільш рейтингові партії виступають з кардинально різною позицією щодо підтримки України. «Курс» очолює Роберт Фіцо, і чим ближче до виборів, тим більше він видає радикальних заяв антиукраїнського змісту. До прикладу, скандальну заяву про те, що в Україні толерується нацизм, Фіцо зробив під час мітингу, присвяченого Словацькому національному повстанню (1944 р.) у Зволені. Він розкритикував чинний уряд, який допомагає Україні, у тому числі, зброєю. Під час мітингу політик повторив усім відомі штампи російської пропаганди про нібито знищення росіян у будинку профспілок в Одесі у 2014 році, підрозділ «Азов», у якому нібито служать нацисти.
Для розуміння позиції Фіцо – декілька цитат:
«В Україні відбуваються жахливі речі. Там забороняють вчити російську літературу. Я почув від колег у Словаччині, що заборонили пам’ятники Пушкіну. Запам’ятайте, пані Чапутова, пан Одор (Людовіт Одор – словацький економіст, викладач і державний діяч, прем'єр-міністр Словаччини з 15 травня 2023 року) і всі русофобні люди, що там, де палять книги, скоро будуть палити і людей».
«Це надзвичайно небезпечно, те, що ви робите, а ми повинні це зупинити, бо ми поважаємо кожну людину… І ми дуже вдячні Радянському Союзу за звільнення Словаччини».
Міхал Шимечка з «Прогресивної Словаччини» навпаки наголошує на підтримці України. На його думку і Словаччина, і Євросоюз мають надалі підтримувати Україну і зброєю, і економічно та політично, аби наша держава швидше вступила до Євросоюзу.
Президентка Словаччини Зузана Чапутова, яка є соратницею Міхала Шимечка, є великим другом України і підтримує публічно боротьбу нашої країни проти агресора. За її словами, приклад опору України показав, що великі держави не завжди можуть диктувати свою волю меншим, а той, хто веде справедливу оборону, може бути успішним.
Петер Пеллегріні, колишній соратник Фіцо, експрем'єр і ексспікер парламенту, відомий тим, що у 2020 році, незважаючи на перемогу Байдена на президентських виборах у США, привітав з перемогою його опонента Дональда Трампа. Це сталося саме у той період, коли Трамп намагався оскаржити результати виборів і сам себе називав переможцем. Пеллегріні обіцяє зупинити міграцію і зростання цін, підвищити суверенітет і безпеку Словаччини. Говорячи про співпрацю з Україною, можна згадати 2020 рік, коли він очолював уряд у розпал пандемії Covid-19. Тоді Словаччина намагалася закупити в Україні 2 млн медичних масок. Але, як завив Пеллегріні, якийсь німецький покупець випередив словаків в останній момент і перехопив маски. Тоді глава МЗС України Дмитро Кулеба заявив, що Словаччина намагалася закупити маски в обхід українських законів. Щодо ставлення до України зараз, то воно наближене до позиції Фіцо, але українська тема не є мейнстрімною для Пеллегріні, оскільки він намагається позиціонуватися подалі від Фіцо, свого колишнього партнера з партії «Курс».
Досить популярна серед словаків партія «Республіка» на чолі Міланом Угріком. Він повторює буквально усі гасла російської пропаганди і саме його полюбляють цитувати російські пропагандистські телеканали. Примітно, що він є депутатом Європарламенту і використовує європейську трибуну для ретрансляції російської брехні. «…Де була Європа, коли українські найманці вбивали дітей на Донбасі чи палили мирних людей в Одесі?», – питав він у колег-депутатів під час одного з виступів на засіданні Європарламенту. Партія вимагає припинити будь-яку військову допомогу Україні.
Християнський демократ Мілан Маєрський на початку вересня потрапив під критику через висловлювання на адресу ЛГБТ-спільноти. Під час недільного політичного шоу на приватному телеканалі Markíza глядач запитав його: «Що є більшою загрозою для Словаччини: корупція чи ЛГБТ»? Він відповів: «І те, і інше є нещастям для будь-якої країни, навіть для Словаччини». Пізніше політик заявив, що його неправильно зрозуміли.
Водночас Маєрський підтримує Україну. У вересні минулого року він зустрічався з керівництвом Закарпатської облради і побажав, аби Україна якнайшвидше змогла захистити незалежність свою і всієї Європи та запевнив про готовність до підписання угоди про співпрацю.
Річард Сулік зі «Свободи і солідарності» минулого року працював на посаді міністра економіки в уряді Гегера. Після початку повномасштабної російської агресії проти України, коментуючи постачання російського газу заявив, що його країна «не може позбутися одної енергетичної залежності від Росії, а потім відразу потрапити в іншу», тому може погодитися на умови Путіна і перейти на розрахунки за газ у рублях.
В інших заявах Сулік справляє враження цілком прозахідного політика.
Ігор Матович з блоку OĽaNO and friends, попри майже повну втрату довіри виборців (підтримка за три роки впала майже учетверо) таки має примарний, але шанс заскочити на останню сходинку поїзда, що рушає. Ще до повномасштабної війни виступав за введення санкцій проти Білорусі і Росії, підтримуючи виступи опозиції у цих країнах. Він також виступає за розширення ЄС і приєднання до нього України. Втім у 2021 році Матович був змушений піти у відставку з посади прем’єра через скандал із закупівлею російської вакцини Sputnik V для боротьби з коронавірусом.
Андрей Данко зі «Словацької національної партії» виступає за вихід країни з НАТО. Його сміливо можна назвати одним із словацьких друзів Путіна. Ще у 2017 році, коли Росія уже окупувала частину України він під час виступу у Держдумі РФ заявив, що «Росія є складовою частиною світової безпеки, подобається це комусь чи ні».
У 2000 р. він захистив докторську дисертацію в Університеті Матея Бела. Але у 2018 р. стало відомо про те, що у роботі політика виявився плагіат.
У 2019 році університетська комісія констатувала, що 63 з 72 сторінок докторської дисертації Данка є плагіатом. Проте це не завадило йому всерйоз претендувати на депутатське крісло.
Лідер партії «Ми – родина» Борис Коллар вважає, що вступ України до ЄС має бути відкладений до завершення війни України з Росією. А давати нашій країні надію на вступ до НАТО є безвідповідальним кроком.
Що стосується лідера партії «Демократи» Едуарда Гегера, то він цілком проукраїнський політик, підтримує допомогу Україні у тому числі збройну. Виступає за якнайшвидше приєднання України до ЄС і воліє, аби Словаччина допомагала цьому рухові.
Чи перетвориться Словаччина на другу Угорщину
На відміну від Угорщини, де політичний блок на чолі з Віктором Орбаном на останніх виборах у квітні минулого року отримав понад 50% голосів, у Словаччині значно яскравіша політична палітра, то у парламенті опиниться багато партій. А значить, монополії на владу не буде.
Між тим, коаліція, скоріш за все, формуватиметься навколо партії «Курс» Роберта Фіцо, плюс колишні соратники з «Голосу» і ще одна-дві партії, які ледь подолають виборчий бар’єр. Наприклад, націоналістична «Республіка» та «Словацька національна партія», лідером якої є Андрей Данко. Таку конфігурацію можна буде сміливо назвати антизахідною і антиукраїнською.
Проте є шанс і на проєвропейський уряд, якщо до суттєвої підтримки «Прогресивної Словаччини» хороші відсотки наберуть інші проєвропейські партії, зокрема «Християнсько-демократичний рух», «Демократи», і, можливо, OĽaNO and friends. Хоча раніше повідомлялося, що в подібній коаліції Матович свою політичну силу не бачить.
Так чи інакше, є хоч невеликі, але цілком реальні шанси, що словацько-українські стосунки можуть залишитися на нинішньому рівні, або навіть покращитися.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0