![Вибори у Польщі. Чи переможуть «слуги України» і яку гру веде Росія?](/img/article/9507/82_pb-v1692684948.jpg)
Хто кому «рука Кремля»? Польські партії звинувачують одна одну і у «бандеризації», і в роботі на Москву
На 15 жовтня у Польщі заплановані парламентські вибори. Традиційно головна боротьба розгорнеться між провладною партією «Право і справедливість» (ПіС) та «Громадянською платформою». Обидві політичні сили у своїх кампаніях акцентують на «національних інтересах» Польщі, але цього року є нюанс…
Чи стане «українське питання» наріжним каменем передвиборчої гонки і на що цього разу націлилася російська пропаганда – у матеріалі «Главкому».
«Чорний лебідь» майбутньої коаліції
В епіцентрі протистояння на парламентських виборах у Польщі традиційно дві панівні політичні сили. Починаючи з 2007 року, вони завжди сумарно набирали до 80% голосів виборців. Це – правляча партія «Право і справедливість» на чолі з Ярославом Качиньським та «Громадянська платформа» Дональда Туска, колишнього прем’єр-міністра Польщі та голови Ради ЄС. За даними польських ЗМІ, які слідкують за настроями електорату, «ПіС» готові підтримати 36%, а «ГП» – 30%.
Втім цьогорічна кампанія не вкладається у багаторічні традиції не тільки градусом пристрастей (повномасштабне вторгнення Росії в Україну, «вагнерівці» у Білорусі, які просять Лукашенка «відпустити їх у Польщу»), й а розподілом підтримки виборців. Цього разу до трійки лідерів пробилася сила, з якою, схоже, доведеться рахуватися у новому парламенті. Йдеться про праворадикальну партію «Конфедерація свободи і незалежності» (далі – «Конфедерація»). За неї нині готові проголосувати від 13-15% виборців. При цьому на минулих виборах «Конфедерацію» підтримали до 7% (при прохідному порозі 5%), тобто партії вдалося подвоїти підтримку.
У нинішньому складі Сейму (нижня палата парламенту) «Конфедерація» була представлена 11 депутатами. Порядок денний «Конфедерації» заснований на євроскептицизмі, антисемітизмі та радикальних настроях.
«Конфедерація» є коаліцією консервативних та лібертаріанських правопопулістських партій. Довгий час лідери коаліції експлуатували тему євроскептицизму, антиміграційної політики та польського націоналізму. Саме члени «Конфедерації» були на чолі антиваксерського руху. І головне: до України вони ставляться ворожо...
Коаліція була утворена у 2019 році, перед виборами до Європарламенту. Один з її лідерів Януш Корвін-Мікке у 2014 році відвідував окупований Крим і зустрічався із так званим головою Криму, керівником окупаційної адміністрації півострова Сергієм Аксьоновим, виправдовував російську агресію і підтримував «ДНР» та «ЛНР».
Окрім Корвіна-Мікке у лавах «Конфедерації» своїми проросійськими та антиукраїнськими заявами відомий Гжегож Браун. Він неодноразово використовував українську тему у своїх радикальних політичних заявах, зокрема звинувачуючи провладну «ПіС» у «бандеризації» Польщі.
У червні цього року Гжегош Браун зірвав лекцію польсько-канадського науковця Яна Грабовського на тему ролі Польщі у Голокості. Лекція мала відбутися у Німецькому історичному музеї, і Браун заявив, що не німцям вчити поляків історії.
![Гжегош Браун блокує трибуну у Німецькому історичному інституті перед виступом історика на тему ролі Польщі у Голокості](/img/forall/u/181/27/poland%20vubora3.jpg)
Цей захід також розкритикував і колишній радник президента Польщі Анджея Дуди Яком Комох. Загалом, звинувачення Німеччини у спробах вплинути на польські вибори звучать часто, і це важливо мати на увазі.
Риторика «конфедерата» Славоміра Ментцена, який прийшов на зміну Корвіну-Мікке, є стриманішою порівняно з колегами по партії. Проте політик активно користується антиукраїнською риторикою і звинувачує «ПіС» у тому, що політичні конкуренти стали «слугами України». Він пропонує ультиматум, який полягав би у першочерговому доступі польських компаній до проєктів з відбудови України в обмін на допомогу.
Членів «Конфедерації» звинувачували у роботі на Росію, проте польські спецслужби не знайшли відповідних доказів. Або принаймні їх не оприлюднюють. А от в Україні прокуратура АР Крим відкрила кримінальне провадження за фактом незаконного візиту Корвіна-Мікке на окупований півострів.
![Гжегош Браун у Бундестазі на запрошення праворадикальної партії «Альтернатива для Німеччини»](/img/forall/u/181/27/poland%20vubora4.jpg)
Козирі «ПіС»: адмінресурс, компромат і міграційна карта
Провладна «ПіС» також має сумнівні контакти. Наприклад, у 2021 році депутат «ПіС» Януш Ковальський та Радослав Фоґел, радник лідера «ПіС» Ярослава Качиньського, зустрічалися із лідером румунської націоналістичної партії AUR Георге Сіміоном. У той час як румунські та українські політики прямо говорять про зв’язок Сіміона з ФСБ.
![Публікація у румунському ЗМІ про візит Сіміона у Варшаву та його подарунок представнику польської партії влади](/img/forall/u/181/27/poland%20vubora5.jpg)
Тоді Сіміон подарував Фоґелу карту Великої Румунії, на якій нинішня територія України входила до складу сусідніх країн. Красномовний жест з боку проросійського політика. Проте «ПіС» це, здається, не збентежило.
До слова, зустрічі представників AUR з Янушем Ковальським мають систематичний характер і продовжуються й після повномасштабного вторгнення РФ в Україну, про що Сіміон сповіщає на своїх сторінках у соцмережах.
За списками «проєвропейця» Туска іде такий собі Міхал Колодзейчак, лідер руху «Агроунія». Саме Колодзейчак був організатором акцій проти транзиту українського зерна, противником зближення Польщі та США і закликав до ближчих відносин з Росією.
Цього року президент Польщі Анджей Дуда підписав закон про розслідування впливу РФ на польських політиків у період з 2007 по 2013 роки. Передбачалося створення комісії, яка мала проаналізувати офіційні документи та випадки передачі інформації третім особам, що призвело до швидких шкідливих рішень у період з 2007 по 2022 рік. За словами Дуди, російська агресія проти України та енергетична залежність є наслідками саме інфільтрації Росії у Європі.
Прибічники Туска заявляють, що цей закон направлений на переслідування опозиції, зокрема щоби унеможливити посилення «Громадянської платформи» після повернення Туска у національну політику. Водночас вони визнають, що Росія таки здійснювала вплив на політичних діячів Польщі, і зокрема звинувачують Туска у підписанні невигідних для Польщі газових контрактів та в обговоренні з росіянами питань розміщення у Польщі американських систем ППО та у підігруванні Німеччині, у той час як Польща вимагає від Берліна сплатити репарації за злочини нацистів під час Другої світової війни.
У червні вийшов документальний фільм Reset з компроматом на Дональда Туска, у якому йшлося, що у 2008 році його уряд консультувався з Росією як з «ключовим голосом» щодо запланованої угоди зі Сполученими Штатами про розміщення американської протиракетної оборони у Польщі. Polske Radio написало, що Путін, прагнучи залучити Польщу до розділу України, висував саме Туску цю пропозицію під час переговорів у 2008 році.
Важливою темою для виборчої кампанії залишаються і міграційні виклики. Провладна партія ще під час попередньої каденції активно виступала проти міграційної політики ЄС, що у підсумку стало однією з віх конфронтації між Варшавою та Брюсселем. Але у 2021 році, під час інспірованої Лукашенком міграційної кризи на польсько-білоруському кордоні, Варшава вперше консолідувала ЄС навколо гібридної загрози, попри існуючі протиріччя.
![Міграційна криза на польсько-білоруському кордоні сталася у 2021 році: тисячі мігрантів намагалися прорватися у Польщу за сприяння білоруських силовиків](/img/forall/u/181/27/poland%20vubora6.jpg)
Міграційна криза, інспірована Лукашенком за підтримки Кремля, стала успішним кейсом для польської влади. «ПіС» зуміла представити провокації на кордоні з Білоруссю як виклик усій європейській безпеці й того ж року Європейський парламент ухвалив резолюцію, визнавши такі дії Білорусі та РФ гібридною агресією.
Рішуча підтримка українських біженців Польщею у перші дні повномасштабного вторгнення РФ продемонструвала, що влада «ПіС» здатна не лише управляти гібридними викликами, а й вправно розставляти акценти для отримання зисків у зовнішній політиці. Чітка позиція Варшави щодо підтримки України у перші дні повномасштабного вторгнення тільки закріпила за Польщею статус регіонального лідера, як у контексті гуманітарних, так і безпекових викликів.
![Пункт допомоги українським біженцям у Грубешові, розташований у спортивному центрі](/img/forall/u/181/27/poland%20vubora7.jpg)
Ідеальний шторм для «ПіС»
Зараз передвиборча кампанія набирає обертів навколо трьох основних тем: соціально-економічна ситуація, історичний наратив та національні інтереси (сюди ж – «зовнішній ворог»). Оскільки Варшава не один рік перебуває у конфронтації з Брюсселем стосовно дотримання європейських стандартів верховенства права та низки інших питань, зокрема щодо кліматичної політики ЄС та міграційного законодавства, все це створює підґрунтя для обережного єврскептицизму.
При цьому деякі з польських партій навішують ярлик «зовнішнього ворога» на Україну та Німеччину.
Реальна загроза з боку Росії та Білорусі, як не дивно, також стає предметом спекуляцій.
Наприклад, Дональд Туск нещодавно звинуватив «ПіС» у тому, що влада користується нагнітанням ситуації навколо присутності «вагнерівців» у Білорусі для залякування виборців. У відповідь провладні політики нагадали Туску і про Крим, і про Донбас.
При чому всі ці теми – це поле «ПіС». Вона має репутацію партії, яка вже одного разу «розрулила» міграційну кризу і змогла вибудувати імідж Польщі як регіонального лідера на східному фланзі НАТО.
Хто за і проти України
Націоналістична спрямованість «ПіС» багато у чому засновується на антиросійських настроях, тому у геополітичному контексті партія залишатиметься союзником України.
«Громадянська платформа» виступає проти націоналізму провладної партії, просуває «європейський» наратив і схильна маніпулювати питанням російської загрози. Втім єдина партія, яка відкрито виступає проти України і проти допомоги Україні, – це «Конфедерація».
«ПіС» та «Конфедерація» вже мають досвід ситуативної «дружби» під час міграційної кризи 2021 року. Саме «Конфедерація» разом із «ПіС» підтримали рішення щодо будівництва стіни на кордоні з Білоруссю, у той час як «Громадянська платформа» була проти.
Все це створює враження, що «шторм» таки дійсно керований.
Простір для гібридного маневру
Міграційна криза 2021 року широко висвітлювалася у російських наукових статтях і аналізувалася на предмет політтехнологій і слабких місць у діях Польщі. Таким «слабким місцем», на думку численних російських аналітиків, була «жорстка реакція польських прикордонників». І це важливо розуміти саме як досвід, після якого у Кремлі, можливо, зробили домашню роботу і битимуть у це місце з новою силою. Але розглянемо, як все починалось.
Міграційна криза 2021 року дійсно продемонструвала рішучу відповідь польської влади на гібридну агресію. Втім російська пропаганда та її білоруські посіпаки поспішили звинуватити Варшаву у порушенні прав людини через жорстку реакцію прикордонників, які не пропустили у Польщу мігрантів. Звісно, розрахунок був на поглибленні конфлікту між Варшавою та Брюсселем. Сиійке враження, що доклалася до цього і організація Amnesty International. Важлива деталь: вже через два роки, з початком повномасштабного вторгнення Росії, ця структура випустить скандальний звіт про те, що ЗСУ порушують закони війни.
Проти Польщі була задіяна та сама схема: поки білоруські військові підвозили нелегалам вантажівками щебінь, який летів у польських прикордонників та роздавали балончики зі слізогінним газом, «правозахисники» фіксували… «порушення» з боку польських силовиків, які охороняли кордон. Потім у бік Польщі прозвучали звинувачення у порушенні прав людини з боку МЗС Росії.
Технологія відпрацьовувалася саме тоді, на польсько-білоруському кордоні, тому з безпекової точки зору нинішні маніпуляції Туска щодо «вагнерівців» залишають набагато більше запитань, аніж скандальний закон провладної партії про розслідування російських впливів.
![Amnesty International, яка звинуватила ЗСУ у порушенні законів війни, звинувачує польську владу у порушенні прав біженців](/img/forall/u/181/27/poland%20vubora10.jpg)
Применшувати вірогідність того, що Росія спробує втрутитися у польські вибори, виставивши себе, або «братську» Білорусь жертвою, а Польщу – злісним порушником прав людини (або агресором), точно не варто. Поглибити протиріччя у Європі через давні конфлікти між окремими країнами, використовуючи європейські цінності проти самої Європи – аж надто приваблива перспектива для Кремля.
Підсумовуючи вище сказане, варто виокремити кілька напрямків, за якими Росія спробує моделювати польські вибори:
- Дискредитація влади як антиєвропейської, яка не дотримується прав людини і діє жорстко та націоналістично;
- Зміщення акцентів з безпекових викликів на соціально-економічні, стигматизація українців як винуватців економічної кризи;
- Зміщення історичних акцентів з антикомуністичних (які є традиційними для Польщі) на історичний реваншизм стосовно України;
- Підтримка радикальних партій для їх подальшого обрання у Європейський парламент;
- Культивація зневіри у суспільстві задля послаблення участі громадян у виборах.
Маріанна Присяжнюк, «Главком»
Коментарі — 0